Е. Фром про проблеми людини у сучасному суспільстві «Втеча від свободи».

Фромм Еріх (1900-1980) - психолог, філософ, соціолог, один зосновоположників неофрейдизму. Разом з М. Хоркхаймер, Т. Адорно і Г. Маркузе став творцем Франкфуртської школи. У своїй першій великій роботі "Втеча від свободи" (1941) Фромм розглянув феномен тоталітаризму в рамках проблеми свободи. Він розрізняє "свободу від" (негативну) і "свободу на" (позитивну). Зворотною стороною "волі від" є самотність і відчуження. Така свобода - тягар для людини. Фромм описав три типових невротичних механізмів "втечі" (психологічного захисту) від негативної свободи. Це авторитарна, конформістська і деструктивна різновидиневротичного характеру. Перший виражається в мазохістській пристрасті допідпорядкування себе іншим чи в садистичні пристрасті до підпорядкування іншихсебе. Другий полягає у відмові від своєї індивідуальності і прагненні бути "як усі". Третій - у нестримній тязі до насильства, твердості, руйнуванню. Вихід Фромм бачить у такому реформуванні суспільства, яке відкрило б простір "волі на" ("Душевно здорове суспільство", 1945; "Мистецтволюбити ", 1956). Головна задача в побудові душевно здорового суспільства --це виховання в людях продуктивного характеру. Непродуктивність – це нездатність любити і реалізувати себе, використовувати свої сили, місцеяких займають нав'язані несвідомої тривогою форми активності.
Фромм описує чотири історично виникли типу непродуктивної орієнтаціїхарактеру: рецептивної, експлуататорський, накопичувальний і ринковий.

Залежність характеру людини з його життям Фромм висловив в понятті соціального характеру. Соціальний характер змінюється разом зі зміною суспільства, культури. Фромм розрізняв такі його типи: накопительский, сприймає, ринковий, експлуататорський, некрофільський. Усі вони різновиди непродуктивного характеру. Тільки створення нового суспільства в майбутньому призведе до продуктивного характеру. З найбільшої подробицею Фромм описав ринковий характер, відповідний сучасному капіталістичному суспільству: «жива істота стає товаром на «ринку особистостей». Модель цієї орієнтації характеру задається ринком, і його економічної функцією в суспільстві. Ринковий характер Фромм називає також відчуженим характером, оскільки котрі мають таким характером відчужені своєї праці, самих себе, з інших покупців, безліч від природи. Ринкова орієнтація є сучасним продуктом. Упаковка, ярлик, фірмова марка стали важливі як товарів, так людей останнього часу.

>Порожденний суспільством, у якому панує приватна власність, цей характер висловлює такий спосіб існування, який Фромм назвав володінням. Орієнтація володіння проявляється у власницьких почуттях і установках, які пронизують життя людини в усіх його виявах – у навчанні, в інших формах відносин для людей, зокрема батьків та дітей, його й дружини, пацієнта і лікаря, і т.д. З позиції психології він викриває сучасне капіталістичне суспільство, у якому люди «стали гвинтиками бюрократичної машини», їх думками і почуттями, смаками маніпулюють «уряд, індустрія і срібло під сумнів їхню контролем засоби інформації; економічний прогрес торкнувся лише обмеженої кількості багатих націй, прірву між багатими і "бідними націями дедалі збільшується; технічний прогрес створив небезпеку обману довкілля та загрозу ядерної війни, кожна з яких – чи обидві разом – здатні знищувати всю цивілізація і, можливо, життя в землі».

Крім цих основних проблем сучасної людини, Фромм виділяє й проблеми внутрішньої двоїстості і суперечливості людини. «Проблема існування абсолютно унікальна за своєю природою: на кшталт людина вийшла з природи – але ще досі у ній; він почасти божество, почасти тварина, і нескінченний, і обмежений. Необхідність знову і знову вирішувати протиріччя свого існування, знаходити у своєму собі вищі форми єдності з дикою природою, своїми побратимами і між собою – ось джерело всіх душевних сил, рушійних людиною, джерело усіх її пристрастей, афектів і прагнень».

Фромм вважає, що це особа суперечлива внаслідок суперечливості на неї ввійшли як об'єктивних природних процесів (життя й смерть), і економічних і полі-тичних. Звідси – вчення Фромма про бутті і володінні. Зміст його наступного. Людство внаслідок початку кризи близько до економічної та психологічної катастрофи. Вихід із кризового стану пов'язаний лише зі зміною характеру людини. Тепер його провідна установка – володіння, майбутнє ж – за установкою на буття. Йдеться переході від споживчого товариства до здорового суспільству, заснованого на пануванні гуманізму. Людина має бути собою, розвивати притаманні їй якості, а чи не йти до користолюбства, до непомірним домаганням.