Профілактика, спрямована на попередження виникнення захворювань, називається первинною профілактикою.

 

Наскільки ж істотні ці фактори і наскільки можна знизити їхній вплив?

 

Оскільки встановленими вважаються факти наростання частоти рака із старінням організму, всі заходи щодо профілактики старіння є і заходами профілактики рака.

 

Із збільшенням кількості людей літнього і старечого віку, зниженням смертності від інших захворювань, неминуче буде рости захворюваність на рак і смертність від нього. Ця захворюваність знаходиться в прямій залежності від віку. У 60 років ризик занедужати на рак більш ніж у 10 разів вищий, ніж у 40 років. І це незалежно від зовнішніх "канцерогенних" факторів, що хоч і існують, але мають незрівнянно меншу вагу, ніж ця, "спонтанна" захворюваність, пов'язана з природним зносом і поломками організму на клітинному рівні.

 

Люди звикли шукати зовнішніх ворогів. От знайде вчений дядько причину рака, будемо ми її уникати й все буде добре. Не вийде. Доти, поки всі ми не навчимося продовжувати молодість, а не старість, як це має місце зараз, про істотне зниження ризику захворіти на рак можна тільки мріяти. А якщо і навчимося, то просто відсунемо цей ризик на більш пізній вік.

 

Профілактика старіння - це окрема, дуже цікава тема. Особисте здоров'я кожного, як відомо, здебільшого залежить від здорового способу життя, фізичної активності, раціонального режиму праці й відпочинку, раціонального збалансованого повноцінного харчування. Хоч запобігати старіння і виправляти індивідуальні генетичні особливості наука поки ще не навчилася, існує безліч рекомендацій з організації здорового способу життя так, щоб не старіти передчасно. В їхній основі лежать не харчові добавки, а відмова від шкідливих звичок, збалансоване харчування натуральними продуктами з обмеженням м'ясних страв, помірна фізична активність, боротьба з надлишковою вагою й гарний настрій.

 

У зв'язку з цим важливо також відзначити важливість нормалізації основних фізіологічних функцій організму, збереження гормональної рівноваги. Це особливо актуально для жінок. Ризик виникнення найбільш розповсюджених серед них пухлин підвищується при будь-яких порушеннях, пов'язаних із їхньою дітородною функцією. Це занадто ранній або пізній початок статевого життя, його нерегулярність, аборти, ранні або пізні пологи, прийом гормональних протизаплідних засобів, відмова від годування грудьми чи дітонародження взагалі і т.п.

 

Що стосується зовнішніх факторів навколишнього середовища, із якими люди змушені контактувати і продуктів харчування, то питання це складне і його вирішують багато вчених різних спеціальностей.

 

Ні в якому разі не можна назвати одні продукти харчування канцерогенними (сприятливі виникненню рака), а інші, навпаки, такими, що оберігають від нього. В цьому питанні і серед вчених багато нез'ясованого.

 

Вплив зовнішніх канцерогенних факторів може мати значення тільки при наявності двох умов: при масивності впливу канцерогенного фактора і його тривалості. І для того, щоб цей вплив став помітним, ця масивність і тривалість повинні в сотні разів перевищувати прийняті припустимі норми. Це ми бачимо на прикладі ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Вчені медичного радіологічного наукового центру РАМН підрахували, що серед них ризик захворювання на рак зростає на 5% у порівнянні іншим населенням і на 23% - ризик захворювання лейкозами. На відміну від ліквідаторів аварії, у населення, що перебувало в той період у зоні найбільшого радіоактивного забруднення, ризик зростає усього на 2 - 5% відповідно. Ризик же, пов'язаний зі стандартними медичними рентгенологічними дослідженнями, які проводяться в лікарнях, відверто кажучи, взагалі відсутній, принаймні переконливих доказів існування такого ризику поки не існує.

 

Інша справа - радіаційне зараження, тобто попадання довгоживучих радіоактивних елементів усередину організму і відповідне тривале внутрішнє опромінення малими дозами протягом тривалого часу. Проведений радіаційно-епідеміологічний аналіз показав, що до 40% виявлених випадків рака щитовидної залози (РЩЗ) у дітей у Брянській області обумовлені інкорпорованим опроміненням радіоактивним йодом.

 

Але чи варто так переживати з приводу підвищення цього ризику більшості населення? Якщо звичайний спонтанний (не пов'язаний з радіацією) рівень захворюваності РЩЗ дитячого населення складає 3-5 випадків на 1 000 000 чоловік на рік? Працівникам охорони здоров'я турбуватися може й варто, але вже аж ніяк кожній окремій людині.

 

Так само обстоїть і ситуація з усіма іншими канцерогенними "шкідливостями". Ризик захворіти на рак, пов'язаний із зовнішніми причинами для абсолютної більшості людей залишається меншим, ніж ризик умерти в автомобільній аварії. Один рік життя - більш канцерогенний фактор.

 

Однозначна картина тільки з курінням. Курити шкідливо! Думка про те, що куріння є, безумовно, одним із факторів захворювання на рак органів дихання, підтверджується тим, що захворюваність на рак легень у курців значно вища, ніж у некурящих. В першу чергу це пов'язано з тим, що дим подразнює слизову, всі курці страждають хронічним бронхітом, який можна розцінювати як передракове захворювання.

 

Небезпека захворювання зростає пропорційно збільшенню кількості викурених сигарет: У людини, що викурює половину пачки сигарет на день, ризик захворіти на рак легень у 5-15 разів вищій, ніж у некурящого, а у того, хто викурює дві пачки сигарет і більше - ймовірність захворіти збільшується в 27 разів. За 60 років із 20-х по 70-і роки в США споживання цигарок і сигарет збільшилося в 500 разів, і в 20 разів зросла кількість хворих на рак легені. На даний час захворюваність знизилася завдяки активній боротьбі із курінням.

 

Курити шкідливо не тільки тому, що ризик захворіти на рак легень для курящого в десятки разів вищий, що куріння сприяє захворюванню на рак і інших органів, але й тому, що куріння є причиною багатьох інших неракових захворювань, в тому числі й захворювань, які частіше за інші призводять до інвалідності - хронічного обструктивного бронхіту й облітеруючого ендартеріїту.