Педагогічний такт учителя

Розмову про суть педагогічного такту варто розпочати із з'ясування, що таке такт взагалі. В буквальному перекладі з латині такт означає дотик. Це моральна категорія. Тактовна людина — це морально вихована людина. У найскладніших життєвих ситуаціях вона зберігає повагу до себе і до інших людей, уважна і доброзичлива до них. Педагогічний такт відрізняється від загального тим, що має на увазі не тільки властивості вчителя, а й уміння вибрати правильні, морально виправдані засоби впливу на учнів. Отже, педагогічний такт — це моральна поведінка вчителя, яка включає передбачення всіх об'єктивних наслідків вчинку, передбачення його сприймання

 

 

вихованцями, вираз високої гуманності, чуйності, піклування про учнів, найкращий засіб встановлення доброзичливих стосунків з ними за будь-яких обставин [21, с. 181]. Педагогічний такт можна розглядати як почуття міри педагогічного впливу на учнів [12; с. 306]. Він не допускає крайнощів у спілкуванні зі школярами. К.Д. Ушинський писав: „У школі повинна панувати серйозність, що визнає жарт, але не перетворює все на жарт, ласкавість без приторності, справедливість без уїдливості, доброта без слабкості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумова діяльність"; [19, с. 259]. Педагогічний такт — це завжди пошук, завжди творчість.

Особливість педагогічного такту полягає, перш за все, в особливій моральній відповідальності вчителя: бути провідником у процесі спілкування з учнями, направляти і організовувати його, регулювати можливі суперечності так, щоб не виникло відчудження, не загубилось взаєморозуміння. Щоб бути тактовним у стосунках з учнями, вчитель має дотримуватись низки вимог до своєї поведінки [21, с. 185- 188], їх можна назвати принципами педагогічного такту.

Найважливішою вимогою є уміння вчителя оцінити ситуацію, коли вона вимагає тактовного втручання:

· коли вчитель змушений поставити учня у незручне становище і треба пом'якшити ситуацію;

· коли вчитель ненароком зачепив самолюбство учня і хоче виправити становище;

· коли учень випадково попав у незручне становище і треба його виручати.

Наступна вимога — добиватися максимуму інформації про причини суперечностей і враховувати її недостатність при розв'язанні складних випадків. Наприклад, хлопчик різко став гірше вчитися, нервував, міг навіть нагрубити вчителю, чого раніше за ним не помічали. Вчитель хотів викликати батьків до школи.

 

Але виявилося, що мама хлопчика важко захворіла. Піклування про неї і хвилювання за стан її здоров'я і привели до зривів у поведінці. Докори і зауваження були непотрібними.

Педагогічний такт також вимагає при виборі засобів взаємодії з учнем враховувати характер його стосунків з батьками. Від цього залежить і сприймання і розуміння дій вчителя.

Необхідно також враховувати індивідуальні особливості учня, характер ситуації, в яку той потрапив, обстановку, що склалася.

Важливо вміти передбачити, як вплив учителя на конкретного учня сприйме клас. Якщо колектив підтримує дії вчителя, то вплив на одного учня стане ніби впливом на інших, якщо ні, то виховного ефекту дії вчителя не матимуть.

Педагогічний такт — це не одиничні вчинки учителя, а стиль його поведінки, при якому учні завжди впевнені з його доброзичливості, чуйності та доброті. Це педагогічно моральна поведінка, це засіб боротьби за людину, прояв душевної тонкості в дії, така форма поведінки, коли моральне мислення і практика єдині.

Педагогічний такт — результат духовної зрілості вчителя, великої роботи над собою щодо надбання спеціальних знань і вироблення уміння спілкуватися з дітьми. Крім того, педагогічний такт передбачає наявність у вчителя таких морально-психологічних якостей, як:

· гуманне ставлення до дітей;

· уважність і спостережливість, уміння бачити моральний бік своїх і чужих дій;

· уміння управляти собою і стримувати негативні емоції;

· витримка, самовладання і здатність навіть у гостро конфліктних ситуаціях приймати педагогічно доцільні рішення;

· уміння передбачати всі можливі наслідки своїх слів і вчинків;

· самокритичність і уміння виправляти допущені помилки;

 

 

• творче мислення, сміливість у розв'язанні моральних проблем.

Нетактовність зустрічається часто, і пояснюється не тільки неетичністю вчителя і його неуважністю до проблем педагогічної моралі. Адже практичне втілення морально-етичних норм пов'язане, перш за все, з педагогічною творчістю. А уміння набувається з досвідом.

Для вчителя обов'язковим є дотримання вимог педагогічної моралі, яка включає такі категорії, як педагогічне добро і зло, педагогічна справедливість і несправедливість, учительський обов'язок і совість, честь і гідність. Ці категорії виступають моральними стимулами, що спонукають учителя жити і діяти у відповідності до моральних вимог, коли вони виступають як моральні потреби і виконують регулятивну функцію.

Педагогічний такт передбачає гнучкість у поведінці вчителя — педагогічну тактику. Це є вибір різних рольових позицій {батька, дитини, дорослого). Це є оперування стилем педагогічного керівництва (авторитарним, демократичним, ліберальним). Це є вибір адекватного стилю педагогічного спілкування, лінії поведінки. На уроці вчитель один: коректний, вимогливий, доброзичливий чи сухуватий, залежно від ситуації. Після уроків — інший: невимушена поведінка, довірливий тон під час індивідуальної бесіди, дружнє спілкування з процесі гри. Різні форми спілкування вимагають від учителя зміни тональності у спілкуванні.

Важливо при усіх перебігах подій дотримуватися міри у вираженні почуттів, пам'ятати про етичний кодекс поведінки вчителя. Витримка і справедливість, розвиток педагогічної техніки і почуття гумору, повага до людей і збереження власної гідності, постійний творчий пошук — запорука успіху.