Майстерність учителя в розв'язанні педагогічних конфліктів

Короткий психологічний словник визначає конфлікт як „зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремого індивіда, у міжособистісних відносинах або взаємодіях індивідів чи груп людей, пов'язане з гострими негативними емоційними переживаннями [14, с. 152].

Конфлікти розрізняють: внутрішньоособистісний, міжособистісний, міжгруповий.

Звичайно, найоптимальніший варіант розвитку педагогічної взаємодії — безконфліктний. Але уникнути суперечностей між учителем і учнями не можливо: вони існують об'єктивно і є, власне, рушійною силою розвитку. Та іноді суперечності загострюються, виникає конфліктна ситуація — невдоволення, нестриманість, протистояння, прагнення задовольнити свої інтереси, нарешті, зіткнення думок і навіть розрив стосунків.

Педагогічний конфлікт може виникнути спонтанно, а може бути і спеціально створений вчителем, може розвиватись хаотично, а може бути сконструйований, спрямований вчителем, може привести до розриву стосунків при невмілому керівництві, а може — до позитивних змін у стосунках при конструктивному розв'язанні. Вчитель не повинен боятися конфлікту, а опановувати технологію поведінки у конфліктній ситуації і майстерність її розв'язання.

З'ясуємо, перш за все, причини виникнення конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності. При організації педагогічної взаємодії вчитель зустрічається з певними труднощами. Школярі потребують: хтось більше уваги, піклування, до когось потрібні більш жорсткі вимоги. Головне, правильно і гнучко будувати систему стосунків, прагнути до того, щоб у ній переважали гуманістичні, а не авторитарні відносини. Якраз гнучкість у поведінці вчителя і є найбільша трудність у діяльності педагога. Часто у відносинах

 

 

панують стереотипи, очікування певної поведінки учня. Якщо очікування не справджується, вчитель часто нервує, прагне повернути все по-старому, робить їдке зауваження, а у відповідь одержує протест.

Важливою особливістю взаємин педагога й учнів є різниця їхніх соціальних статусів. Якщо учитель орієнтується тільки на виконання учнем своєї соціальної ролі, не враховує змін у його поведінці і вчинках, порушує принцип гуманізму, то це приводить до погіршення стосунків між ними.

Ще одна складність і особливість педагогічної діяльності — її публічний характер: встановлення взаємин відбувається прилюдно. Учні очікують мудрих рішень вчителя. Якщо це очікування справджується, то сприймається учнями як природне, якщо ні — авторитет надовго втрачається. Вчитель в процесі публічної взаємодії часто перестає діяти творчо, боїться йти на ризик, не виходить за рамки стандарту, інколи діяти треба швидко, не вистачає часу на розмірковування. А якщо врахувати ще й нервове напруження у гострій ситуації, то годі чекати мудрих рішень. Недарма радять: не поспішай судити, дай час подумати: і собі, і учням, не приймай швидких, непродуманих рішень. Легко грюкнути дверима класу і сказати "Я більше тебе бачити не хочу", але ж і зайти в клас доведеться, і учня побачити знову.

У загальному плані причинами порушень у взаємодії вчителя з учнями можуть бути дії і слова вчителя, особливості особистості учителя і учня, загальна обстановка в школі.

Звідси, найбільш типовими причинами конфліктів у роботі вчителя з учнями можуть бути:

• недостатня можливість учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів (її зміни можуть бути викликані, скажімо, втомленістю, відповідальною контрольною роботою або конфліктною ситуацією, що мала місце на попередньому уроці); несподіваність їхніх вчинків часто порушує запланований хід уроку, викликає в

 

учителя роздратування і прагнення будь-що забрати "перешкоди"; недостатність інформації про причини того, що сталося, затруднює вибір оптимальної поведінки і тону звертання;

· свідками ситуації стають інші учні, тому учитель прагне будь-що зберегти свій соціальний статус і тим самим часто доводить ситуацію до конфліктної;

· учителем, як правило, оцінюється не окремий вчинок учня, а його особистість, така оцінка часто визначає ставлення до учня інших вчителів і однолітків (особливо в початковій школі);

· оцінка учня нерідко будується на суб'єктивному сприйманні його вчинку і недостатній інформованості про його мотиви, особливості особистості, умови життя в сім'ї;

· учитель затрудняється провести аналіз ситуації, що виникла, поспішає суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість у ставленні до учнів не завадить;

· важливе значення має характер стосунків, які склалися між вчителем і окремими учнями; особисті якості і нестандартна поведінка останніх є причиною постійних конфліктів з ними;

· причиною конфліктів часто бувають особисті якості вчителя (роздратованість, грубість, безпомічність, самовдоволення та ін.). Додатковими факторами виступають переважаючий поганий настрій при взаємодії з учнями, відсутність педагогічних здібностей, інтересу до педагогічної діяльності, життєва невлаштованість учителя, загальний клімат і організація роботи в педагогічному колективі.

Учителю слід пам'ятати, що різниця віку і життєвого досвіду учасників педагогічного конфлікту породжує і різну ступінь відповідальності за помилки при його розв'язанні, що поведінка учителя в конфліктній ситуації спостерігається учнями і носить виховуючий характер. Професійна позиція вчителя зобов'язує взяти на себе ініціативу у розв'язанні конфлікту і на перше місце зуміти

 

 

поставити інтереси учня як особистості, що формується. Всяка помилка вчителя при розв'язанні конфлікту породжує нові ситуації, які можуть стати конфліктними. Конфлікт легше не допустити, ніж його потім розв'язати.

Але інколи причиною конфлікту може бути об'єктивна необхідність загострення суперечності, яка "тліє", необхідність більш яскраво виразити свою морально виправдану позицію, довести учням свою безкомпромісність у боротьбі зі злом — асоціальними, аморальними вчинками окремих учнів. Тут, звичайно, ризик — і педагогічний, і звичайний життєвий. Але є і професійне відчуття відповідальності за моральний розвиток учнів.

При розв'язанні педагогічних ситуацій слова і дії вчителя, обрані ним способи педагогічного впливу на учня і колектив в силу різних причин можуть виявитися помилковими. Тоді педагогічна ситуація переходить в конфлікт. Чітку межу між ситуацією і конфліктом в педагогічній діяльності визначити важко, тому і дається спільна їх класифікація.

Серед потенційно конфліктних педагогічних ситуацій можна виділити такі:

· ситуації і конфлікти діяльності які виникають з приводу виконання учнем навчальних завдань, успішності, позанавчальної діяльності;

· ситуації і конфлікти поведінки, тобто вчинків, які виникають з приводу порушення учнем правил поведінки в школі (частіше на уроках) і поза школою;

· ситуації і конфлікти відносин, які виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків учителя і учнів, у сфері їх спілкування в процесі педагогічної діяльності.

Ситуації з приводу навчальної діяльності часто виникають на уроках між вчителем і учнем або групою учнів (класом) і проявляються у відмові учня (учнів) виконувати навчальне завдання. Це може відбуватись з різних причин: втомленість, трудність у засвоєнні

 

 

навчального матеріалу, невиконання домашнього завдання, а часто і невдале зауваження вчителя замість конкретної допомоги при затрудненнях у навчальній

роботі.

Подібні конфлікти часто бувають з учнями, які відчувають труднощі в навчанні, коли вчитель веде предмет в даному класі недовго і взаємини між ним і учнями обмежуються контактами тільки навколо навчальної роботи. Таких конфліктів, як правило, менше на уроках класних керівників, в початкових класах.

Останнім часом спостерігається збільшення подібних конфліктів через те, що вчителі часто пред'являють підвищені вимоги до засвоєння предмета, а оцінки використовують як засіб покарання тих, хто не підкорюється вчителю, порушує дисципліну на уроці. Тим самим зникає справжній мотив навчальної діяльності, знижується інтерес до навчання, деякі здібні учні залишають школу.

інколи педагогічна ситуація може набути характеру конфлікту в тому випадку, коли вчитель допустив помилку в аналізі вчинку учня, зробив необгрунтований висновок, не виявив мотиви. Особливо шкідливо, якщо вчитель дає оцінку не тільки вчинку, але й особистості учня, чим викликає зрозумілий протест у учнів, а часом і прагнення вести себе так, щоб виправдати очікування вчителя. В результаті ситуація губить свій виховний сенс, може перетворитись на конфліктну.

У результаті невмілого розв'язання ситуації часто виникають конфлікти відносин, які носять, як правило, тривалий, затяжний характер. Такі конфлікти породжують неприязнь або ненависть учня до вчителя, надовго порушують взаємодію з вчителем. Можливий певний розрив стосунків. Гуманізація школи вимагає від багатьох учителів перегляду своєї позиції в конфліктах, пропонує не поспішати звинувачувати учнів.

Деякі типові конфліктогенні ситуації в школі А. Встановлення першого контакту з класом.

 

 

Від того, як буде організована педагогом перша зустріч з класом, великою мірою залежать дальші відносини з дітьми, успіх педагогічної роботи.

Учні активно пізнають нового вчителя, особливо підлітки, хочуть, щоб він їх помітив, поспішають проявити себе, правда, не завжди так, як цього чекає вчитель. Найкращий вихід для вчителя — відреагувати нестандартно на несподіваний вчинок учнів, в жодному разі не просити втрутитися адміністрацію школи. Найціннішим є виявлення щирої зацікавленості до школярів, бажання з ними співробітничати, спокійне прийняття їхніх способів самовираження. Б.Ситуації та конфлікти з учнями початкових класів:

· причиною яких є неврівноваженість нервової системи дітей;

· які виникають через недостатню саморегуляцію дітьми своїх емоцій;

· в основі яких лежать труднощі адаптації учнів до школи;

· викликані нерозумінням дорослими особливостей дитячої психіки (бажання дітей допомогти вчителю, зробити йому щось приємне, прагнення залучити вчителя до своїх дитячих ігор тощо).

В. Перехід учнів з початкової в середню школу.

У цей період учням психологічно важко знайти контакт з різними учителями. Адаптація до нових умов роботи може бути благополучною лише тоді, коли і класний керівник, і кожний вчитель стане ініціатором налагодження взаємовідносин.

Г. Ситуації та конфлікти з підлітками на уроках. Переважна більшість конфліктних ситуацій на уроках - типові, закономірні, викликані невмінням або небажанням учителя визнавати зміну вікового статусу учня і прагненням учня будь-що себе виразити. Уміла організація навчальної роботи на уроці, встановлення ділових взаємин служать прекрасним засобом попередження конфліктів.

Ситуація на уроці доходить до конфлікту, як правило, з учнем, який слабо встигає з предмету, „важким у пове-

 

 

дінці". Тому в інтересах самого вчителя краще вивчити саме цих учнів, виявити до них більше уваги, надати своєчасно допомогу.

Ніколи не можна карати за погану поведінку оцінками з предмету — це обов'язково знижує інтерес до предмету, приводить до затяжного особистісного конфлікту.

Непосидючість, втомленість одноманітністю навчальної роботи, бажання урізноманітнити нудне життя в школі часто приводить підлітків до дрібних порушень поведінки — пустощів і бешкетування, як-то причепити вчителю папірець чи прищіпку до плаття, принести в клас цуценя або голуба, а то й скелет із кабінету біології. Все це найчастіше робиться без злого наміру, не для того, щоб звести рахунки з конкретним вчителем, а просто від надлишку невитраченої енергії. Такі ситуації бувають у всіх школах, і кожному учителю треба бути готовим до них і не перетворювати їх у конфлікт.

Особливу увагу слід звернути на ситуації, які виникають у школярів, особливо дівчаток, з учителями фізкультури. Найчастіше конфлікт виникає з приводу вимог учителя до спортивної форми для занять гімнастикою. Підлітки в період статевого дозрівання, нерідко дисгармонійного збільшення росту, маси особливо чутливі до свого зовнішнього вигляду, оцінок його старшими і однолітками.

Багато так званих „важких" підлітків — діти з неблагополучних сімей, які відчувають самотність і дефіцит людяності у спілкуванні з дорослими як вдома, так і в школі. Кожна ситуація, в якій учитель докоряє за негативізм, висміює підлітка, нагадує про неблагополуччя в сім'ї, може стати конфліктною. Це загальновідомі положення, які, на жаль, часто порушуються вчителем.

Д.Особливості ситуацій і конфліктів з учнями 10-11 класів.

У цей відповідальний період формування особистості відбуваються складні суперечливі процеси визначення своєї громадянської позиції, професійного вибору і

 

 

моральних орієнтирів, народжується прагнення до особистої неповторності й оригінальності, що вимагає напруженої внутрішньої роботи почуттів і розуму учня, щоб самостійно прийняте рішення не привело до драматичних помилок.

Позиція "учитель завжди правий" для старшокласників вже втратила силу. На жаль, інколи вчителі не враховують вікових особливостей старшокласників при взаємодії з ними, оцінюють їх за старими критеріями, ставляться до них, як до підлітків, що справедливо обурює учнів і нерідко приводить до конфліктів. Перший натиск на учнів викликає організований протест як прояв групової незгоди з такою формою взаємодії з ними.

Подібні ситуації, які зустрічаються у взаємодії зі старшокласниками, свідчать про назрілу необхідність зміни організації навчальної діяльності, форм контролю і взаємовідносин з дорослими учнями.

Багато конфліктів із старшокласниками виникають через образу їх гідності, приниження достоїнства, що викликає захисну реакцію, особливо, коли це стосується взаємин між юнаками і дівчатами.

Таким чином, переважна більшість конфліктів у педагогічній діяльності викликана низьким рівнем педагогічного спілкування вчителів, їх психологічної культури. Вчасно зупинитися, помовчати, перенести розмову на завтра, подивитись на ситуацію збоку або очима учня, поставити себе на його місце і, можливо, взаєморозуміння прийде на зміну протистоянню.

Доцільно звернути увагу на те, що співробітництво — хоч і прекрасна стратегія взаємодії вчителя і учнів, але не єдина. І вчителю важливо уміло використовувати, принаймні, усі 5 таких стратегій, виділених психолого- педагогічною наукою [12, с. 245-251].