Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ




1. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати індивідуальну педагогічну бесіду.

Вправа 1. Аналіз педагогічної взаємодії у бесіді. Завдання студентам. Прочитайте уривок з „Педагогічної поеми" А.С. Макаренка (розмова з Таранцем).

 

Рибу споживало спочатку невелике коло осіб, але наприкінці зими Таранець необачно надумав залучити до цього кола й мене. Він приніс у мою кімнату тарілку смаженої риби.

- Ось вам риба.

- Бачу, тільки я не візьму.

- Чому?

- Тому що несправедливо. Рибу треба давати всім колоністам.

- З якої речі? — почервонів Таранець від образи.

- З якої речі? Я дістав ятері, я ловлю, мокну на річці, а давати всім?

- Ну й забирай свою рибу: я нічого не діставав і не мокнув.

-Та це ми вам на подарунок...

- Ні, я не згоден, мені все це не подобається. І несправедливо.

- В чому ж тут несправедливість?

- А в тому: ти ж ятерів не купив. Ятері подаровано?

- Подаровано.

- Кому? Тобі? Чи всій колонії?

- Чому — „всій колонії"? Мені...

- А я так гадаю, що і мені, і всім. А сковорідки чиї? Твої? Спільні. А олію ви випрошуєте в куховарки,

- Чия олія? Спільна. А дрова, а піч, а відра? Ну, що ти скажеш? А я ось заберу в тебе ятері, і справі кінець. А найголовніше — не по- товариському. Мало чого — твої ятері! А ти для товаришів зроби. Рибалити ж усі можуть.

- Ну, добре, — сказав Таранець, — хай буде так. А рибу ви все-таки візьміть.

Рибу я взяв. Відтоді по рибу ходили за нарядом по черзі і продукцію здавали на кухню.

 

 

Проаналізуйте майстерність вихователя, який уміло спрямовує активність особистості на її всебічний

розвиток.

1) Хто був ініціатором розмови? Що мав на меті Таранець?

2) Як змінив мету бесіди А.С. Макаренко? Проаналізуйте його репліки, що свідчать про це.

3) Які кроки здійснює педагог для досягнення своєї мети? Як він активізує думку вихованця?

Вправа 2. Дотримання вчителем вимогдо культуриіндивідуальної бесіди Прочитайте ситуацію:

Недавно в учительській можна було спостерігати таку картину. Марія Іванівна розмовляє з учнем свого класу. Обоє вони сидять на дивані. Звичайно, учень не сам сів на диван, його запросила сісти вчителька. Останнім часом учень одержав підряд три двійки з математики. Учителька хоче з'ясувати, в чому справа. Раніше в учня двійок не було. Учень фізично кволий. Його навіть звільнили від уроків фізкультури. Учителька хоче його уважно вислухати. Але ось в учительську починають сходитись учителі. Хтось з учителів сказав, подивившись в бік учня: „От, герой, розсівся, яку себе вдома. Встань, коли до тебе старші говорять!" Учень встав. Яка тут може бути з ним розмова! Марія Іванівна хотіла зробити зауваження цьому вчителеві, голосно запитати його, чому він без дозволу і так нетактовно встряв у розмову з учнем, але промовчала. В розмову встряли ще дехто з колег, хоч і їх ніхто про це не просив. На учня посипались різні нарікання, звинувачення, а на Марію Іванівну — сумнівні поради, застереження.

Дайте відповіді на такі запитання:

1. Чи вдалося Марії Іванівні спрогнозувати хід індивідуальної бесіди:

а) місце проведення;

б) тон спілкування;

в) ставлення вчителя до учня.

 

 

2.Чи можна виправдати „групові наступи" на учня з боку учителів?

3.Чи правильно повелася Марія Іванівна, дозволивши своїм колегам-педагогам встрявати у розмову з учнем?

4.Запропонуйте Ваш варіант поведінки вчительки для реалізації позитивного виховного впливу індивідуальної бесіди.

Вправа 3. Аналіз етапів методики контактної взаємодії.

Прочитайте бесіду Миколи Михайловича з учнем Микитою Проніним (А. Кузнецова. Земний уклін).

Микола Михайлович квапливо надів плащ, швидко зійшов з ґанку, і як же він здивувався, коли біля хвіртки побачив Микиту Проніна.

- Ну от, а я по тебе! — радісно сказав Гоозний. — Ходімо, друже, до мене.

Микита нічому не здивувався, і мовчки пішов за вчителем.

- Не обідав? — знімаючи плащ, спитав Грозний.

- Ні.

- Кепсько. Я обідав у їдальні. Питимемо чай — з хлібом, сиром, маслом і ковбасою. Теж непогано, правда?

І він увімкнув електричного чайника.

- Сідай.

Микита сів на табуретку, яку зробили школярі. Микола Михайлович не сідав. Він ходив, і це означало, як давно помітили учні, велике хвилювання.

- Ну от що, друже. Я все знаю.

„Інакше не могло й бути" — подумав Микита, і немов гора впала з його плечей. Не треба було розповідати про матір, про її начальника, про те, як похазяйському той увалився в їхній дім із своїми чемоданами.

- А ось тобі лист від тата.

Ні, він був просто добрим чародієм із казки, цей учитель.

 

- Від тата? — щасливо задихнувся Микита і, схопивши листа, підвівся й жадібно почав читати.

Батько втішав сина як міг і писав, що через місяць повернеться. А поки що син коли захоче, може жити у бабусі, — батько уже розказав їй про те, що сталося.

...Ти вже великий, вирішиш сам, з ким лишитися — зі мною чи з матір'ю. Гроші на свої особисті витрати візьмеш у бабусі...

Микита закінчив читати листа, і стало йому легше жити на світі.

Він не один. У нього є батько, який любить його. Але чому ж, чому тепер, коли стало легше, він не може, хоч як силкується, стримати зрадливих сліз! Він подав листа вчителеві і затулив лице руками.

- Нічого, Микито, поплач. Таке горе дорослому не під силу. — Він обняв хлопця і, помовчавши, додав: — Раджу так: до батьківського приїзду пожити у бабусі. Подумати про все. Зопалу ніколи не приймай серйозних життєвих рішень і неодмінно тримай мене в курсі своїх справ. Неодмінно. Домовилися?

Микита ніяково витер долонями лице, кивнув, погоджуючись.

- А тепер питимемо чай.

Микола Михайлович поставив на стіл красивий японський сервіз: чашки з тонесенького фарфору, цукорницю, гарні тарілки.

Він подав Микиті ковбасу, сир, загорнуті в папір, і ножа.

- Ріж і клади на тарілки.

- Може, я не так наріжу? — завагався Микита перед такою красою на столі.

- Ріж, як хочеш. Все одно з'їмо, — засміявся Микола Михайлович.

І Микиті стало так добре з учителем, хоч і неспокійно, звичайно, бо лихо, що спіткало його, було не

 

 

скороминуще дитяче лихо, а нещастя, яке залишиться з ним на все життя. Хоч який юний та оптимістичний був Микита, він розумів це.

Хлопець з насолодою їв закуски, що видалися йому надзвичайно смачними, пив просто особливий — крутий і ароматний — чай. І біль потроху вщухав. Микиті хотілося спитати вчителя і про те головне, що його мучило останнім часом: про жорстокість дорослих, про пошлість людських стосунків, про невічність найсвятішого на землі. Навіщо ж тоді жити?

Та „володар педагогічного провидіння", як називали Грозного в класі, сам знав, що саме про це тепер треба говорити з Микитою. Це було трудно. Миколі Михайловичу нерідко й самому важко жилося на світі, коли він стикався з пошлістю і жорстокістю; в такі хвилини не хотілося вірити навіть тому, що не можна було не повірити. Йому — дорослому! А що ж коїлося у душі підлітка?! Треба було якось зміцнити в ньому віру в правду, добро, створити якусь захоплюючу мрію.

-А знаєш, Микито, слухаю я твій голос і часто думаю, що твої однокласники не дарма називають тебе Левітаном. Давай-но поміркуємо з тобою — може, в майбутньому тобі й справді стати диктором?

Микита здивувався. Здивувався і тому, що про це несподівано заговорив учитель, і тому, що сам він про це ніколи не думав.

- Ти і вірші й прозу читаєш прекрасно, — вів далі вчитель, — отже, й артистичний хист у тебе є. Давайно поставимо це під номером першим у життєвий план. Та? Як ти вважаєш?

-Не візьмуть! Візьмуть іншого безголосого, але по блату! — Сумно сказав Микита і махнув рукою . — А! Нічому я не вірю тепер!

- Ну, друже, це ти вже явно перегинаєш палицю. Талант завжди пробиває собі дорогу, пробиває крізь

 

усі перешкоди. Ну ось, перший — ліпшій приклад: у Нижньому Новгороді Шаляпін і Горький спробували найнятися в театр хористами. Горького взяли, а Шаляпіну відмовили за браком голосозих даних. Ну, як тобі відомо, зрештою талант переміг! Вони ж — ці двоє великих друзів — хотіли вступити на роботу в редакцію газети. Шаляпіна взяли, а Горькому відмовили.

Завдання студентам. Визначте етапи встановлення контактної взаємодії педагога з учнем. у чому виявилась педагогічна майстерність вихователя?

2.Моделювання індивідуальних бесід на запропоновані теми

Завдання студентам. Змоделюйте індивідуальні бесіди з учнями, виходячи із запропонованих ситуацій, враховуючи вимоги методики контактної взаємодії.

Ситуація 1. Костя йшов по коридору, махнув авторучкою, яка чомусь перестала писати, і раптом на новій, щойно пофарбованій стіні з'явилися чорнильні плями. Учителька біології Наталія Олександрівна побачила це, підійшла і сказала...

Ситуація 2. Учитель несподівано зустрічає одного із своїх учнів на автовокзалі, де той збирає порожні пляшки. Цей учень нерідко пропускає уроки, посилається на те, що хворіє. Батьки хлопця не звертають уваги на його шкільні справи. Вчитель вирішує провести з учнем індивідуальну бесіду.

Ситуація З. Виявилося, що восьмикласниця потрапила в погану компанію. Ви залишаєте її після уроків...

Ситуація 4. Учителька літератури заходить до класу, хоче повісити таблицю, а на дошці написано: „Августа Марківна — жаба-ропуха". „Хто?" — запитує, оглядаючи клас. „Писав я!" — визивно заявив один з учнів. Після уроку в класі залишаються Августа Марківна і цей учень...

Ситуація 5. Напередодні шкільного вечора учениця відмовилась акомпонувати виступам товаришів.

 

 

Змоделюйте варіанти бесіди в залежності від індивідуальних особливостей учениці (запальна, вразлива, вперта).







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 577. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия