Форми тестових завдань

Тестові завдання можуть між собою відрізнятись за формою завдань. Тому виділяють:

1. Завдання закритого типу, де одразу містяться варіанти відповідей. Таке завдання може містити декілька варіантів, що буде вимагати від виконавця певного синтезу знань або ж містити альтернативну відповідь (два протилежних між собою варіанти відповіді).

Також зустрічаються завдання на встановлення відповідності. Таке завдання містить два списки, які потрібно поєднати між собою. Обовязковою умовою є те, щоб один зі списків містив більше елементів ніх інший.

Іншим підвидом закритих завдань є завдання на встановлення послідовності. Це може бути встановлення послідовності подій, процесу, фактів, операцій та ін.

2. Завдання відкритого типу, що вимагають від виконавцясамостійного формування відповіді. В цьому типі завдань виділяють:

-завдання з пропусками;

- завдання з короткою відповідю.

Робота над складанням тестових завдань повинна підпорядковуватись певним правилам. Зокрема:

1) завдання потрібно спрямовувати на перевірку важливих елементів, а не простіші для формулювання;

2) сам текст завдання повинен бути зрозумілим та виключати будь яку двозначність;

3) усі твердження повинні бути точними та граматично правильними;

4) текст завдання повинен виключати будь яку сторонню інформацію;

5) відповіді до одного завдання не повинні давати підказок до наступного;

6) в тексті запитання бажано не вживати подвійних заеречень;

7) завдання не повинні формулюватись реченнями, взятими з підручника.

Проект – (лат. projectus – кинутий вперед) задум, ідея, образ цілес-прямованої зміни окремої системи із установленими вимогами до якості результатів, можливими рамками витрати засобів і ресурсів, втілені в форму опису, обґрунтування, розрахунків, креслень, що розкривають сутність задуму й можливість його практичної реалізації. У контексті розглянутого педагогічного проектування термін «проект» застосуємо й у таких напрямках:

специфічний вид діяльності, спрямований на створення проекту як особливого виду продукту;

науково-практичний метод вивчення й перетворення дійсності (метод практико-орієнтованої науки);

 форму породження інновацій, характерну для технологічної культури;

управлінську процедуру. Відповідно з цим педагогічне проектування розуміється як:

 практико-орієнтована діяльність, метою якої є розробка нових, що не існують у практиці освітніх систем і видів педагогічної діяльності*;

 нова галузь знань, що розвивається, спосіб трактування педагогічної дійсності (А.П. Тряпицина);

прикладний науковий напрямок педагогіки і організованої прак-тичної діяльності, націлений на вирішення завдань розвитку, перетворення, удосконалювання, дозволу протиріч у сучасних освітніх системах (Е.С. Заїр-Бек);

 спосіб нормування й трансляції педагогічної й науково-дослідної діяльності (Н.А. Масюкова);

процес створення й реалізації педагогічного проекту;

специфічний спосіб розвитку особистості;

технологія навчання.

В освіті проектна діяльність часто виступає як засіб навчання (ви-ховання), виконуючи допоміжну роль по відношенню до інших видів пе дагогічної діяльності. Прикладом може служити виконання навчальних (дипломних, курсових) проектів. Проектування може бути формою організації педагогічної взаємодії в часі, розпадаючись на дві відносно самостійні лінії діяльностей педагогів і студентів. Результатом проектування і є проект. На філософському рівні проект розглядається як підсумок духовно-перетворювальної діяльності (М.С. Каган). На діяльному – як мета й результат проектування. У самому загальному плані проект – це обмежена в часі цілеспрямована зміна окремої системи із установленими вимогами до якості результатів, мо-жливими рамками витрати засобів і ресурсів і специфічною організацією (В.Н. Бурков, Д.А. Новиков). Це також мета й результат проектної діяльності. Матеріалом для «виготовлення» проектів служать знакові форми: теорії, моделі, поняття, формули, алгоритми, парадигми. Як інструментальна система проектування в різних галузях виступає теорія діяльності. В Інтернет версії словника педагогічних термінів педагогічний проект трактується як:

«комплекс взаємозалежних заходів щодо цілеспрямованої зміни педагогічної системи протягом заданого періоду часу, при встановленому бюджеті з орієнтацією на чіткі вимоги до якості результатів і специфічної організації;

розроблені система й структура дій педагога для реалізації конкретного педагогічного завдання з уточненням ролі й місця кожної дії, часу здійснення цих дій, їхніх учасників і умов, необхідних для ефективності всієї системи дій».

У наведених визначеннях закладені: фактор часу, ціленаправленість, нормованість змін, специфіка організації діяльності. Сучасне розуміння терміну «проект» має й інші тлумачення, які цілком співвідносяться з освітнім контекстом:

попередній, можливий текст якого-небудь документу (наприклад, проект закону, проект програми);

деяка акція, сукупність заходів, об’єднаних однією програмою або маючих загальну організаційну форму цілеспрямованої діяльності (наприклад, освітній проект, видавничий проект, телевізійний проект);

завершений цикл продуктивної індивідуальної або спільної діяльності (окремого учня, проектної групи, що навчається колективу, освітньої організації, корпорації).

Щоб краще розібратися в природі проектної діяльності педагога, звернемося до ідей, що лежать в основі проектування як особливого способу пізнання й перетворення дійсності. Серед них центральними є:

 ідея випередження, перспективи, закладена в самім слові «проект» (кидок в майбутнє);

 ідея «різниці потенціалів» між актуальним станом предмета проектування (яке воно є) і бажаним (яким воно повинно бути);

 ідея поступовості (поетапного наближення «необхідного майбунього»);

 ідея спільності, кооперації, об’єднання ресурсів і зусиль в ході проектування;

 ідея «розгалуженої активності» учасників у міру дотримання наміченого плану виконання спільних дій.

Проектна діяльність носить яскраво виражений суспільний характер. Це пов’язано із соціальною обумовленістю вибору проблематики проектів, використанням при проектуванні складних видів комунікації, необхідністю самовизначитися в загальному з іншими людьми предметному або професійному полі, одержанням соціально значимого результату.

Характерною рисою проектування є створення нових продуктів і одночасне пізнання того, що лише може виникнути. Воно являє собою особливий тип науково-прогностичного бачення дійсності, що охоплює й змінює її відповідно до вимог розвитку практики.

Проектна діяльність – це завжди прагнення змінити недосконалу дійсність (сьогодення) і тим самим наблизити більш досконале, з погляду авторів проектування, майбутнє. Педагогічне проектування, окрім того, переслідує додаткову мету: змінити людей, що здійснюють проект.

Риси, характерні для проектування в цілому, поширюються на проектну діяльність в освітній сфері. Сказане не означає, що всі перерахова-ні соціально-психологічні «надбання» виникають автоматично в кожного учасника проектної діяльності.

Існує ряд умов педагогічної продуктивності кожного з етапів проектування. При цьому вони збагачуються специфікою, обумовленою природою й змістом педагогічної діяльності. В освітньому просторі проектна діяльність не є самоціллю. Вона завжди підлегла педагогічним цілям і виступає як засіб їхнього досягнення. Фактично мова йде про навчання (виховання) дією й у дії.

Рис.9.3 Види педагогічного проектування