Т.1: ФілософІЯ правА: ЇЇ ПРЕДМЕТ і місце серед філософських та юридичних наук

Питання для самостійної роботи:

1. Поняття та предмет філософії права

2. Основне питання філософії права. Структура філософії права.

3. Типологія філософських концепцій права.

4. О сновні види права: природне, позитивне, гуманістичне.

5. Функції філософії права

6. Значення філософії права в підготовці майбутніх юристів

Основні поняття:філософія, філософія права, юриспруденція, теорія, право, позитивне право, природне право, закон, метод, світогляд, мораль, норма права, концепція.

Методичні рекомендації:

1. Відповідаючи на перше питання необхідно вказати, що за своїм статусом філософія права є комплексною дисципліною, що знаходиться на стику філософії і юриспруденції. Дана обставина вимагає чіткого визначення її місця і ролі в системі філософії і правознавства. Сьогодні склалися два основні підходи до розуміння дисциплінарного статусу філософії права.

Перший підхід розглядає філософію права як частину загальної філософії і визначає її місце серед таких дисциплін, як філософія моралі, філософія релігії, філософія політики і ін. Відповідно до цього підходу філософія права відноситься до тієї частини загальної філософії, яка «наказує» людині необхідну манеру поведінки як соціальної істоти, тобто до практичної філософії, вченню про належне. Другий підхід відносить філософію права до галузей юридичної науки. З цієї точки зору вона є теоретичним фундаментом для створення позитивного права і науки про позитивне право. Під філософією права тут мається на увазі наука, що роз'яснює в «останній інстанції» значення правових принципів і сенс правових норм. Може здатися, що існує дві філософії права. Насправді, існує тільки одна філософія права, хоча вона і живиться з двох різних джерел − загальнофілософських розробок правових проблем та з досвіду вирішення практичних проблем права. Таким чином, філософія права це єдина дослідницька і навчальна дисципліна, яка досліджує найбільш загальні принципи життєвого світу людини і його пізнання, принципи взаємодії повсякденної реальності людини з світом права, загальні принципи існування, пізнання і перетворення правової реальності.

На наш погляд філософія права це складова частина соціальної філософії, яка ставить і вирішує загальне питання: що таке право, і в чому його сенс. Тому її, поза сумнівом, цікавлять питання і про те, як пов’язане право з такими феноменами, як влада, суспільство, мораль, людина; які сутнісні характеристики права; як пізнається правова реальність і правові події.

Предмет філософії права. Відповідаючи на друге питання варто вказати, що предметом філософії права є взаємодія повсякденної реальності життєдіяльності людини з системним світом, тобто зі світом норм, законів, встановлень, розпоряджень. Саме ця взаємодія і формує правову реальність як об'єкт філософії права. У єдиному об'єкті знаходиться і предмет філософії права як філософської дисципліни.

Якщо говорити про взаємозв'язок філософії права і юриспруденції (загальна теорія держави і права), то ми можемо сказати, що вони мають загальний об'єкт, але різні предмети дослідження. Проте, було б неправильно абсолютно протиставляти філософію права і юридичну науку. З одного боку, як і всяка приватна наука, загальна теорія права використовує категорії, запозичені у філософської системи знань, право, закон, суспільство, людина, індивід, особа, держава, благо, рівність, справедливість, культура і ін. З іншого боку, вона звичайно ж виробляє і власні поняття, необхідні не тільки в юриспруденції, але і в сфері філософії права наприклад: правомірна і неправомірна поведінка, злочин, законність, законодавство, правосуддя, обов'язок, провина і ін. Нарешті, обидві ці системи знань служать методологічною основою для конкретних (прикладних) юридичних наук. Відмінність полягає лише в тому, що загальна теорія права виступає безпосередньою методологією, а філософія права загальною, такою, що дозволяє досліджувати правову реальність на рівні її суттєвих властивостей.

2.Відповідаючи на друге питання варто наголосити, що філософію права як самостійну дисципліну конституює (тобто встановлює, визначає) її основне питання, від вирішення якого залежить рішення всіх інших її питань. Цим основним питанням філософії права, як і всієї правової науки, є питання: що є право? Які сутнісні форми, які онтологічні структури, які основні закони буття ми називаємо правом? Від відповіді на це питання залежить вирішення багатьох інших найважливіших правових проблем.

Основне питання визначає поділ філософії права на наступні структурні елементи:

1) онтологія права як вчення про основні принципи, форми, способи існування і розвитку правової реальності; як вчення про право, правові норми, юридичні закони, правосвідомість, правовідносини, правову культуру та інші феномени правової реальності;

2) антропологія права у якій розглядаються антропологічні основи права, поняття «правова людина», права людини як вираз особистісної цінності права, а також проблеми статусу інституту прав людини в сучасному суспільстві, права людини в конкретному соціумі, співвідношення особи і права і т.д.;

3) гносеологія права як вчення про природу, методи і логіку пізнання і тлумачення правової реальності; про співвідношення емпіричного і теоретичного, раціонального, емоційного та ірраціонального в праві;

4) аксіологія права як вчення про сенс права як цінності; про співвідношення утилітарного і неутилітарного, наукового та ідеологічного в праві; про право як справедливість і загальне благо;

5) філософсько-правова праксеологія як вчення про практичну законотворчість і практичну реалізацію права, про принципи правової діяльності.

3. Відповідаючи на третє питання необхідно пояснити, що залежно від того, як філософія права інтерпретує правову реальність, виділяють наступні філософські концепції права:

· Філософсько-правовий ідеалізм. Представники цієї концепції вважають, що правова реальність є породження Духу, інобуття Ідеї, понять і тому подібне (Фома Аквінський, Гегель, В. Соловйов).

· Філософсько-правовий матеріалізм виражає протилежну точку зору і обґрунтовує вторинність права як відображеного в суспільній свідомості матеріального буття, матеріальних відносин між людьми. До філософсько-правового матеріалізму слід віднести і натуралістичні концепції, що виводили різні правові системи безпосередньо з природних умов клімату, географічного положення і тому подібне (Ш. Монтеск’є, Т. Гоббс, К. Маркс).

· Філософсько-правовий раціоналізм обґрунтовує положення про те, що знання є основоположною складовою правової реальності і головною умовою існування права (Сократ, Б. Спіноза, І. Кант).

· Філософсько-правовий ірраціоналізм вважає, що правова реальність формується і існує на основі дораціональних феноменів, нез'ясовних раціональними засобами: воля (Ф. Ніцше), відчуття солідарності (Е. Дюркгейм).

· Філософсько-правовий позитивізм розглядає правову реальність як сукупність одиничних фактів, «очищених» від моралі, політики, психології, а право як сукупність норм (О. Конт, Дж. Остін, Р. Кельзен,).

· Філософсько-правовий лібералізм проголошує як підстави права ліберальні цінності, перш за все свободу як альтернативу жорсткої зумовленості, залежності від необхідності (на цій позиції стояли майже всі просвітителі XVIII—XX вв., від Ж.-Ж. Руссо до Б. Чичеріна).

4. Відповідаючи на четверте питання варто пояснити різницю між основними видами права: природного, позитивного, гуманістичного.

Під природним правом як правило, маються на увазі ідеальні першооснови права. Це прагнення людини, які витікають з його природних потреб, з природних умов його життєдіяльності. Воно не фіксується в писаному законі і характеризується непохитністю, категоричністю і невідворотністю наслідків порушення. Поняття «природне право» виражає глибинну суть права, а його «ідеальність» виявляється в тому, що воно: 1) існує в свідомості (правосвідомості) як його установка (хоча і знаходить вираз у формах поведінки); 2) є ідеалом, тобто має очищену від випадковостей форму належного у відносинах між людьми.

Під позитивним правом мається на увазі система правових норм, відносин і судових рішень, що діє в певному суспільстві. Це фіксована в нормативних документах система вимог соціальних інститутів, виражених в законі.

Гуманістичне право (людини) − це регулятиви взаємин в суспільстві, орієнтовані в першу чергу на людину, на правозаконность і панування загальнодемократичних принципів.

Вже з цих найзагальніших характеристик видів права стає очевидним, що природне право неминуче сполучається з матеріалістичними і натуралістичними філософсько-правовими концепціями, позитивне право обґрунтовується переважно раціоналістичними і позитивістськими теоріями, а гуманістичне право нерозривно пов'язане з філософсько-правовим персоналізмом і лібералізмом.

5. У п’ятому питанні необхідно сконцентруватися на функціях філософії права. Найважливіша з них онтологічна. Суть її виявляється в тому, що Філософія права сама, своїми засобами досліджує природу і суть правової реальності, її способи і форми існування. Світоглядна функція філософії права полягає у формуванні у людини загального погляду на світ права, правову реальність, тобто на існування і розвиток права як одного із способів людського буття. Методологічна функція виражається в тому, що філософія права виступає загальним алгоритмом дослідження правової реальності, озброює конкретні юридичні науки і окрему людину системою наукових методів пізнання і перетворення правової реальності. Аксіологічна функція полягає в розробці уявлень про правові цінності, таких як свобода, рівність, справедливість, а також уявлень про правовий ідеал і інтерпретацію з позицій цього ідеалу правової дійсності, критика її структури і станів. Виховна функція філософії права реалізується в процесі формування правосвідомості і правового мислення через розробку власне правових установок, зокрема такої важливої якості культурної особи, як орієнтація на справедливість і пошану до права.

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає мета філософських досліджень права?

2. Чи виключає багатоманітність філософських і спеціально-юридичних наукових визначень права єдність поняття права?

3. Чим різняться правове і філософське розуміння закону?

4. Які типи праворозуміння існують у філософії права і чому закономірною є наявність саме таких типів?

Теми рефератів:

1. Проблема розрізнення і співвідношення права і закону.

2. Філософське осмислення сутності права.

3. Право як справедливість.

4. Правове і філософське розуміння закону.

 

 

Список літератури:

Алексеев С. С. Право: азбука — теория — филосо­фия: Опыт комплексного исследования. — М.: Статут, 1999.

Алексеев С.С. Философия права. — М., 2000. — С. 10—46.

Гарник А. В. Проблема дисциплинарного статуса философии права // Философия и социология в контексте современной культуры. — Днепропетровск, 1998.

Гегель В. Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т.- М.: Мысль, 1977. — Т. 3.

Гегель Г. В. Ф. Философия права. — М.: Мысль, 1990.

Жолъ К. К. Философия и социология права. — К.: Юринком Интер, 2000.

Иконникова Г.И., Ляшенко В.П. Основы философии права. — М., 2004. — С. 5—15.

Ильин И. А. О сущности правосознания // Соч.: В 2 т. М.: Медиум, 1993. — Т. 1.

Ильин И. А. Понятия права и силы (Опыт методо­логического анализа) // Соч.: В 2 т. М.: Медиум, 1993. — Т. 1.

Керимов А. А. Методология права (предмет, функ­ции, проблемы философии права). М.: Аванта+, 2000.

Керимов А.Д. Основы философии права. — М., 2000. — С. 3—15.

Керимов Д. А. Философские проблемы права. М.: Мысль, 1972.

Лукич Р. Методология права / Пер. с серб. М.: Прогресс, 1981.

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт фило­софского осмысления. — Харьков: Право, 2002.

Максимов С. І. Про філософське осмислення права (до питання про предмет філософії права) // Вісник Ака­демії прав, наук України. — 1998. — № 2.

Малинова И, П. Философия права (от метафизики к герменевтике). — Екатеринбург: Изд-во Уральской гос. юрид. академии, 1995.

Моисеев С.В. Философия права: курс лекций. — Новосибирск, 2004. — С. 5—11.

Нерсесянц В. С. Философия права. М.: Издат. груп­па НОРМА-ИНФРА-М, 1997.

Новгородцев П. И. Сочинения. М.: Раритет, 1995.

Тихонравов Ю. В. Основы философии права. — М.: Вестник, 1997.

Философия права: учебник / под ред. О.Г. Данильяна. — М., 2005. — С. 9—19.

Філософія права /За заг. ред. М. В. Костицького і Б. Ф. Чміля. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

Філософія права. Навчальний посібник. За редакцією О.Г.Данільяна. Київ, Юрінком Інтер, 2005.

Франк С. А. Духовные основы общества. М.: Рес­публика, 1992.

Хеффе О. Политика, право, справедливость. Осно­воположения критической философии права и государ­ства. — М.: Гнозис, 1994.

Четверний В. А. Современные концепции естест­венного права. — М.: Наука, 1988.

Шкода В. В. Вступ до філософії права. — Харків: фоліо, 1996.

Юрчук В.С. Философия права: курс лекций. — М., 2008.