Поняття релігійної істини

Метою людського пізнання є пошук істини, а в кінцевому підсумку, -досягнення істини. В контексті релігійного світосприйняття пошук істини - це спроба знайти безумовну свідомість в людській свідомості. Безумовна свідомість не може існувати без свого носія, свого, як висловились би кантіанці, гносеологічного об'єкту. За релігійними вченнями таким носієм є Абсолют, Бог. Звернемо увагу на те, що, за словами релігійного філософа СЛевицького, "Абсолютне є метафізичним псевдонімом Господа Бога".¹ Звідси випливає що, релігійна істина - це збіг, ототожнення людської суб'єктивності, сповненої віри, і об'єкта втілення цієї віри, яким постає Абсолют.

Християнське світоспоглядання передбачає актуалізацію істини в іпостасі Христа. За К'єрк'егором, істина тут стає "конкретно-суб'єктивною". Іншими словами, істиною в християнстві проголошується Ісус Христос (їв 14:6). Тобто, вічне пілатівське питання. "Що є істина?" християнством знімається й повертається в змістовно іншу площину: "Христос сказав: "Я дорога і істина". Така постановка проблеми змушує нас визнати за необхідне вихід за рамки звичної для нас гносеології. Справа в тому, що в християнському контексті істина не є гносеологічною категорією, вона метафізична і в останньому звучанні - не має засновків, оскільки перебуває в руках Бога живого, для якого все є можливим. Перефразовуючи у зв'язку з цим слова Габріеля Марселя, що істина не є з'ясування за допомогою розуму, зауважимо, що її смисл передбачає буття і життя в істині. В змістовному відношенні релігійну істину можна трактувати як відкриття таємниці, непотаєнність, щось на кшталт античної alethicia, але не в значенні суто новоєврейському, як adaequatia. В такому підході до релігійної істини особливого звучання набуває її предикат - присутність, явленість істини. Власне, явленість істини і є нормою, ідеалом здійснення релігійної істини. Такого кшталту істина відкриває, являє себе світу і стає своїм світом, набуває метафізичний смисл через слово. Звідси випливає не менш важлива друга предикативна характеристика релігійної істини, яку умовно можна трактувати як дух істини, як світло Логоса тощо. Тобто, з позиції християнина, істина повинна висвітити, духовно наповнити індивідуальне буття, повинна відповісти на питання: "Що людині робити з собою?", чи навіть точніше: "Як їй врятуватись?" В такому випадку осягнення релігійної істини найбільш прикметно передає біблійний парафраз "Із глибини взиваю до Тебе, Господи" (Пс. 129). (До речі в

¹ Левицкий С.А. Трагедия свободы. - М., 1995. - С.384.

Тема 7. Епістемологія релігії

релігійно-філософській літературі більш вживаним є латинський еквівалент цього парафразу "De profundis ad te, Domine, clamavi").

В історико-філософському ракурсі аналогічний зміст релігійної істини перекривався її об'єктивним розумінням як verum est ens (істина є суще) або ж як verum quia factum (істина є те, що здійснене). Образно кажучи, релігійна істина словами великого Інквізитора у тлумаченні Достоєвського була виправлена. Це, в свою чергу, спричинило т. зв. гносеологічну плутанину у розумінні істини християнства. Зокрема, ця плутанина зумовлена була спробами включити релігійну істину в змістовне коло власне істини.

Тепер щодо можливостей релігійної істини, які більш грунтовно прояснюють її змістовне поле.

1) Релігійна істина не є просто ототожненням суб'єкта, що пізнає й об'єкта, що пізнається, а є входженням в Божественне, що знаходиться поза, по той бік суб'єкта і об'єкта.

2) Релігійна істина складає винятково предмет віри.

3) Основними метафізичними характеристиками релігійної істини є її проявленість й дух істини.

4) Релігійна істина виявляється, відкривається у формах переживання акту віри, містичного споглядання, інтуїтивного вбачання, навіть, згадаємо К'єрк'егора, - у формі парадоксу.

5) В концептуальних формах філософського чи богословського ґатунку релігійна істина визнається за данність, за аксіологічне положення, яке не піддається ніякому визначенню, а тим більше - обґрунтуванню. Звідси й акцентація на невловимості релігійної істини у переважної більшості теологічних творів.