МОНЕТЫ РОССИИ

До суспільства і держави

До надбань рідного краю

До сім’ї, родини, людей

До себе

До природи

До праці

До мистецтва

 

 

Акмеологічна модель сучасного педагога

(За Г.С.Даниловою)

І — компетентність (психолого-педагогічні й соціальні знання, теоретико-практичні й методичні знання, педагогічні вміння, педагогічні здібності);

І І— особистісна орієнтація (самореалізація в контексті акмеологічної моделі “Я - концепція” в динаміці від “Я - реальний” до “Я – перспективний”);

ІІІ – морально - духовна культура (моральна свідомість, моральна діяльність, моральні стосунки).

 

І — КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Готовність учителя до діяльності

 

Теоретична Практична

 

потребують умінь

 

аналітичних,прогностичних організаторських (мобільних,

рефлексивних; інфорпроектних, маційних,

розвивальних, орієнтаційних) та комунікативних (педагогіч-

ного спілкування, педагогічної техніки).

 

ІІ – ОСОБИСТІСНА ОРІЄНТАЦІЯ

 

Глибоке усвідомлення власної уміння стратегічно

значущості; прогнозувати й оцінювати досягнення науки;

 

стійка позиція щодо моделювання саморозвитку та

самоорганізації свого “Я”;

уміння переосмислювати, обґрунтовувати.

 

 

ІІІ – МОРАЛЬНО – ДУХОВНА КУЛЬТУРА

Високій рівень свідомості (ціннісні орієнтації педагога – акмеолога, в основі яких – загальнолюдські якості)

Вчитель – акмеолога

 

 

Духовний лікар дитини Духовний наставник

Психотерапевт

(лікує душі душею, формує емоційно – вольову зрілість, підтримує психічне здоров’я дитини)

 

Схема аналізу акмеологічного уроку

 

1. Визначити, наскільки мета та завдання уроку відповідають його об’єктивним можливостям збудження процесу акмеологічної самореалізації учнів:

- чи зумів учитель відшукати місце свого уроку в „Стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцями внутрішніх можливостей”?

- чи передбачив використання можливостей учня для формування рис глобальної зрілості та особистісної зрілості згідно концепції академіка

О. А. Реана?

2. Виявити характер стимулюючо – мотиваційної діяльності вчителя:

- які установки перед початком вивчення нового матеріалу формує він: психологічні (за Д. М. Узнадзе) чи сугестивні (за Б. К. Лазановим).

- чи робить спроби започаткувати сугестивно - десугестивний процес із метою розкриття резервного комплексу учнів або окремого учня?

- чи нав’язує учневі, як складноорганізованій нестабільній макросистемі, шляхи його розвитку, чи виводить їх із його внутрішньоінтенційної спрямованості?

3. Дослідити вміння вчителя реалізовувати змістовий компонент уроку:

- чи вміє вчитель побудувати зміст навчального матеріалу таким чином, щоб, образно кажучи словами Ромена Роллана, творити картини схвильованого моря, а не вимальовувати кожну хвилю в ньому?

- наскільки вдало використовує вчитель зміст уроку для творення акмеологічно спрямованих життєорганізуючих імпресінгів?

- чи розглядає вчитель із метою цілісності сприйняття (там, де є можливість і доцільність) виучувані об’єкти у тримірній площі: а) компонентно – структурного аналізу, б) функціонального, в) генетично – прогностичного?

- чи працює над розширенням в уяві учня образу світу за рахунок встановлення як внутрішньосистемних зв’язків виучуваного фрагмента реальності, так і зовнішньосистемних, тобто тих, які з’єднують цей фрагмент із загальним образом світу?

- чи реалізує в процесі навчання такі компоненти змісту освіти, як досвід творчої діяльності та досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу?

4. Визначити акмеологічну майстерність учителя, його здатність реалізувати операційно-дієвий компонент уроку:

- чи спирається вчитель на відкриту психологами природу дитячого сприйняття в такій лінійній організації: первинний синтез – аналіз – вторинний синтез?

- чи виявляє здатність розробляти навчальний матеріал у глобальних темах та підтемах?

- чи використовує з акмеологічною метою педагогічно доцільні впливи на підсвідому сферу вихованця?

5. Оцінити характер контрольно – регулювальної діяльності вчителя на уроці:

- чи здатний учитель до використання синергетичної методології під час проведення уроку?

- наскільки його «арсенал» навчальних методів та принципів дозволяє здійснювати дидактичну імпровізацію тоді, коли педагогічна дія починає виходити за свою межу?

6. Виявити особливості оцінювально – результативного компоненту уроку:

- що оцінює вчитель: «голі» знання, вміння та навички чи акмеологічно організуючий підростаючу людину інтегративний вузол, до складу якого входить п’ять компонентів змісту освіти?

- чи допомагають підростаючій людині здобуті на уроці знання в її стратегічній акмеологічній життєорганізації?

 

 

Рекомендована література для опрацювання

1. Пальчевський С.С. Акмеологічні підходи до вивчення основ наук у сучасній школі. Шкільний інформаційно – методичний журнал №11 листопад 2010.

2. Сазоненко Г.С. Педагогіка успіху (досвід становлення акмеологічної системи ліцею) – К.: Гнозис, 2004. – 684 с.

3. Коломис Г.Г. Життєві компетентності школяра: акмеологія в навчанні мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу / Видавнича група “Основа”. - 2013. - № 15 – с.10 -12.

4. Данилова Г.С. Акмеологія: сутність, становлення, практичне втілення // Педагогіка і психологія. -2009. - №1. – С. 90-98.

 

 

МОНЕТЫ РОССИИ