Умови виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози

1. З норм, які містяться у главах 81, 82 ЦК, випливає, що умовами виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, є:

1) виникнення майнової (матеріальної) або немайнової шкоди.Можливі випадки, коли в результаті однієї і тієї самої дії може виникнути одночасно як та, так й інша шкода, а посягання на немайновеблаго спричиняє, поряд з немайновою, матеріальну шкоду і навпаки;

2) протиправна дія або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди. Протиправність є юридичним вираженням шкідливості поведінки (дії або бездіяльності) правопорушника. Пристворенні загрози заподіяння шкоди суб'єктивному праву, інтересупорушується норма об'єктивного права, що охороняє ці інтереси.Поведінка того, хто створив загрозу інтересам іншої особи, шкідлива тому, що порушує чужий майновий або немайновий інтерес.Крім того, вона протиправна, оскільки нею порушуються норми,які охороняють цей інтерес;

3) причинний зв'язок між протиправною дією або бездіяльністю,якими створено небезпеку, і шкодою, що її зазнала заінтересованаособа. При цьому варто звернути увагу на те, що у даних зобов'язаннях умовою відповідальності є подвійний причинний зв'язок. По-перше, це причинний зв'язок між протиправною поведінкою і виникненням небезпеки завдання шкоди інтересам іншої особи. По-

це зв'язок між створеною небезпекою і шкодою, що виникла =«ягл'ілок неусунення небезпеки;

дПина особи, що створила небезпеку заподіяння шкоди. При „ьому вже саме по собі створення небезпеки протиправною поведінкою породжує презумпцію винуватості особи, яка створила

^НЄброзмір та обсяг шкоди, що підлягає відшкодуванню, визначаються відповідно до правил гл.82 ЦК.

Глава 82 Відшкодування шкоди

§ 1. Загальні положення про відшкодування шкоди

Зобов'язання із заподіяння шкоди

1. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання із заподіяння шкоди — це цивільне правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) вправі вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди у повному обсязі, а інша сторона (завдавач) зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну його діями.

Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань: їх суб'єкти — кредитор (потерпілий) та боржник (завдавач шкоди) — не перебувають у договірних відносинах; або обов'язок відшкодувати шкоду не пов'язується з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між ними. Однак у випадках, передбачених законом, за нормами гл.82 ЦК відшкодовується шкода, завдана також порушенням договірних зобов'язань. Так, ст.928 ЦК підкорила дії норм про деліктні зобов'язання відповідальність перевізника за договором перевезення за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира.

Зобов'язання із заподіяння шкоди виникають в результаті порушення прав, що мають абсолютний характер — майнових прав (права власності) або особистих нематеріальних благ (життя, здоров'я, честь). Проте зазначене зобов'язання має відносний характер, оскільки в ньому вже безпосередньо визначені носій права (кредитор) та носій обов'язку (боржник).

2. Суб'єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов'язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов'язку відшкодувати шкоду в свою чергу можуть виступати дві групи осіб:

Безпосередній завдавач шкоди:

— фізична особа, яка є деліктоздатною. Згідно з ЦК (ст. 1179) де-ліктоздатною визнається особа, яка досягла 14 років (крім випадків, визначених ч.2 ст.1179 ЦК) та не визнана недієздатною. Недієздатні фізичні особи не є відповідальними за завдану ними шкоду. Лише у виключному випадку, якщо опікун недієздатної особи помер або в нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи (ч.2 ст. 1184 ЦК).

Шкода, завдана дієздатною фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується, крім випадків, коли ця особа са-

7Я0

ма довела себе до такого стану шляхом вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин (ст.1186 ЦК). З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею шкоди частково чи в повному обсязі;

— юридична особа або фізична особа — роботодавець. Відповідно до ст.1172 ЦК юридична особа або фізична особа відшкодовуєшкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїхтрудових (службових) обов'язків. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом)під час здійснення ним підприємницької діяльності від імені товариства чи кооперативу (ч.З ст.1172).

Інші особи (не завдавані шкоди), на яких законом покладений обов'язок відшкодування шкоди:

· батьки (усиновлювачі), опікуни, інші особи, які здійснюютьвиховання малолітньої особи, відповідають за шкоду, заподіяну малолітньою особою (яка не досягла 14 років), якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньоюособою (ч.і ст.1178 ЦК);

· навчальний заклад, заклад охорони здоров'я, інший заклад,що зобов'язаний здійснювати нагляд за малолітньою особою; особа, що зобов'язана здійснювати нагляд за малолітньою особою напідставі договору, зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано нез їх вини (ч.2 ст.1178 ЦК);

· заклад, який за законом здійснює функції опікуна малолітньої особи (дитячий будинок, школа-інтернат тощо) відшкодовуєшкоду, завдану малолітньою особою, якщо не доведе, що шкодибуло завдано не з його вини (ч.З ст.1178 ЦК);

· батьки (усиновлювачі), піклувальники неповнолітньої особи(віком від 14 до 18 років), заклад, який за законом здійснює функції піклувальника щодо такої особи, відшкодовують шкоду, завдану неповнолітньою особою, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини(ст.1179 ЦК). Обов'язок вищезазначених осіб відшкодувати шкодуприпиняється після досягнення особою, яка завдала шкоду, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власникоммайна, достатнього для відшкодування шкоди;

 

· опікуни недієздатної фізичної особи або заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, зобов'язані відшкодуватишкоду, завдану недієздатною фізичною особою, якщо не доведуть,що шкода була завдана не з їх вини (ст.1184 ЦК). Обов'язок цихосіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою,не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності;

· чоловік (дружина), повнолітні діти фізичної особи, яка завдала шкоди в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїхдій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладомабо недоумством, можуть бути суб'єктами відшкодування шкоди зарішенням суду, якщо вони проживали разом з цією особою, знали

про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоди (ч.З ст. 1186 ЦК);

· замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника (ст. 1172 ЦК);

· держава, АРК, орган місцевого самоврядування є суб'єктамивідшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі дієючи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 1173); шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадових або службових осіб органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень(ст.1174); шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади АРК, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, щобув визнаний незаконним і скасований (ст. 1175 ЦК);

· держава відшкодовує шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудо-вого) слідства, прокуратури або суду (ст. 1176 ЦК), а також шкоду,завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною (ст.1177 ЦК).

3. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлений законом (ч.і ст.1191 ЦК). Права зворотної вимоги не мають батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою, та фізичною особою, визнаною недієздатною, які відшкодували шкоду, завдану такими особами (ч.4 ст.1191 ЦК). Держава, АРК, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину (ч.2 ст.1191 ЦК). Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення у її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили (ч.З ст.1191 ЦК).

4. ЦК врегульовує також ситуації, коли шкода завдається спільними діями кількох осіб (наприклад, при скоєнні групового злочину). Загальне правило тут визначено ст. 1190 ЦК, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (див. також коментар до гл.48 ЦК). За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частині відповідно до ступеня їхньої вини. Винятки із загального правила встановлено ст.ст. 1181, 1182 ЦК. Так шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усинов-лювачами), опікунами в частині, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди 782

кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частині, яка визначається рішенням суду (ст. 1181 ЦК). Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частині, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує шкоду в частині, яка визначається за рішенням суду (ст.1182 ЦК).

5. Предметом (об'єктом) зобов'язання із завдання шкоди визнається те відшкодування, яке боржник зобов'язаний надати потерпілому. Воно може виражатися а) у формі відновлення майнової сфери потерпілого — відшкодування шкоди в натурі (передачі речі того ж роду і такої ж якості, полагодженні пошкодженої речі тощо),б) у формі відшкодування завданих збитків в повному обсязі(ст.1192 ЦК). Вибір форми відшкодування покладається на потерпілого та затверджується рішенням суду з урахуванням обставинсправи. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майнана момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних длявідновлення пошкодженої речі (ч.2 ст.1192 ЦК).

6. Зобов'язання із завдання шкоди, врегульовані гл.82 ЦК, можна умовно поділити на дві групи: а) зобов'язання із заподіянняшкоди протиправними діями або деліктні зобов'язання; б) зобов'язання із заподіяння шкоди правомірними діями. Між зазначеними групами зобов'язань спостерігається істотна різниця: якщопротиправно нанесена шкода підлягає відшкодуванню в будь-якихвипадках, то правомірна шкода — лише у випадках, встановленихЦК та іншим законом (ст. 1166). Обов'язок відшкодування правомірної шкоди не припускається. Якщо доведена правомірність діяння, такий обов'язок повинен прямо випливати із норм ЦК абоіншого законодавчого акта. Прикладами таких норм є ст. 1170 ЦК,відповідно до якої в разі прийняття закону, що припиняє правовласності на певне майно, шкода, завдана власнику цього майна,відшкодовується державою в повному обсязі, а також ст. 1171 ЦК,відповідно до якої шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій,спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільнимправам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цюнебезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами(крайня необхідність), відшкодовується особою, що її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Відшкодування шкоди, завданої правомірними діями, встановлено ст.277 КТМ, відповідно до якої збитки, яких зазнано внаслідок зроблених умисно і розумно надзвичайних витрат або пожертвувань з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться на судні, від загальної для них небезпеки (загальна аварія) розподіляються між судном, фрахтом і вантажем пропорційно до їх вартості.

Отже, сфера дії зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої правомірними діями, є обмеженою. За своєю природою та сутніс-

тю ці зобов'язання повинні бути персоніфіковані та індивідуалізовані щодо суворо визначених ситуацій. Зобов'язання "із завдання шкоди протиправними діями (деліктні зобов'язання), становлять основну масу зобов'язань в системі зобов'язань із завдання шкоди та є формою реалізації цивільно-правової відповідальності за порушення абсолютних прав суб'єктів цивільних правовідносин.

7. Норми правового інституту відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, визначені у гл.82 ЦК, за своїм змістом розділяються на дві основні групи. Перша група включає в себе загальні правила та норми, які застосовуються до всіх зобов'язань із заподіяння шкоди, оскільки спеціальний закон (норма) не передбачає якихось винятків із загальних правил. Сюди зокрема можна віднести правила ст.ст.1166, 1167, 1172, 1191—1193 ЦК. Друга група норм, на відміну від першої, може бути названа спеціальною, оскільки в ній містяться правила, передбачені законом для особливих випадків заподіяння та відшкодування шкоди. Ця група норм присвячена окремим (спеціальним) видам зобов'язань із заподіяння шкоди, як-то: зобов'язання із завдання шкоди актами влади (ст.ст. 1173—1175); зобов'язання із завдання шкоди правоохоронними органами (ст. 1176); зобов'язання із завдання шкоди малолітніми, неповнолітніми та недієздатними особами (ст.ст. 1178— 1184); зобов'язання із завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст.ст. 1187—1188); зобов'язання із завдання шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (§2 гл.82); зобов'язання із завдання шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (§3 гл.82).