Компенсація моральної шкоди

Відповідно до положень Конституції (ст.ст.32, 56, 62) фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немай-нової) шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав та законних інтересів. Зазначене право знайшло своє подальше відображення в ЦК, зокрема у ст.ст.23, 1167, 1168.

Відповідно до ст.23 ЦК моральна шкода може полягати:

· у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

· у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чиблизьких родичів;

· у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням її майна;

· у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Зазначений перелік дій, внаслідок яких особа може зазнавати моральної шкоди, безперечно не є виключним та не перелічує всі випадки, коли особі завдається моральна шкода. Отже, правильним є визначення моральної шкоди, яке надається п.З постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може також полягати в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, у втратах немайнового характеру у зв'язку з посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку юридичної особи, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності тощо.

Стаття 1167 ЦК встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової) шкоди, причинного зв'язку та вини завдавача. При цьому треба враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить та інші обставини.

Винятки із цього правила зазначені ч.2 ст. 1167 ЦК, де передбачені випадки притягнення особи до відповідальності за завдання моральної шкоди незалежно від її вини. До таких випадків зокрема належать:

а) завдання моральної шкоди каліцтвом, іншим ушкодженнямздоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеноїнебезпеки. В цьому випадку для настання відповідальності незалежно від вини необхідною є наявність одночасно двох умов. Перша —це причина виникнення моральної шкоди, якою є каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи. Друга — це особливість діяльності, під час якої завдається моральна шкода — дія джерела підвищеної небезпеки. При цьому якщо каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи настала внаслідок взаємодії кількохджерел підвищеної небезпеки, моральна шкода, завдана володільцямоб'єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки, компенсується залежно від вини кожного з них за правилами ст. 1188 ЦК;

б) завдання шкоди фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу триманняпід вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. В цьому випадку компенсація моральноїшкоди відбувається на підставі ст. 1176 ЦК;

в) в інших випадках, встановлених законом, наприклад, в результаті завдання моральної шкоди внаслідок недоліків товарів, ро-

йт (послуг) (§3 гл.82 ЦК); або у випадках, передбачених Законом про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями.

Суб'єктом права вимоги компенсації моральної шкоди є особа, якій ця шкода безпосередньо завдана неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлю-вачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч.2 ст.1168 ЦК). При доведенні фактів проживання з померлим однією сім'єю (спільне проживання, ведення спільного господарства тощо) факт родинного зв'язку значення не має.

За загальним правилом ч.5 ст.23 ЦК моральна шкода відшкодовується одноразово. Тобто незалежно від того, що об'єкт відшкодування: гроші чи інші майнові цінності — їх передача повинна бути здійснена одноразовим актом. Винятком із цього правила є норма ч.і ст.1168 ЦК, відповідно до якої моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.