Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю

1. Конституція (ст.З) проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в державі. Отже завдання фізичній особі каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або позбавлення її життя породжують зобов'язання з відшкодування шкоди, яке має ряд специфічних особливостей порівняно із загальними правилами про зобов'язання із завдання шкоди. Зазначений випадок традиційно виділяється в цивільному законодавстві у особливий делікт, регулювання якого поряд з ЦК здійснюється також спеціальними нормативними актами, що діють у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких можна віднести закони про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку, про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням тощо.

Вищезазначене деліктне зобов'язання виникає за наявності загальних умов цивільно-правової відповідальності, які в цьому випадку мають певні особливості. Оскільки життя та здоров'я особи є абсолютною цінністю, будь-яке завдання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я громадянинові або позбавлення його життя є протиправним. І тільки у виключних випадках, прямо передбачених законом, завдання шкоди життю або здоров'ю людини є допустимим (наприклад, коли шкода завдається у стані необхідної оборони).

Шкода, завдана життю або здоров'ю людини, яка спричинила її каліцтво, травму або смерть, не може бути відшкодована в натурі, а її грошова компенсація найчастіше не може призвести до повного відновлення порушеного стану потерпілого. Ця обставина визначає специфіку цього делікту. Обсяг шкоди, що підлягає відшко-

дуванню потерпілому, має складатися із двох елементів: компенсації майнових втрат (втрати заробітку, інших доходів, витрат на відновлення здоров'я, витрат на поховання тощо) та компенсації моральної шкоди. Якщо ніякої майнової шкоди у потерпілого не виникло, хоча його здоров'ю і завдана шкода, його права обмежуються можливістю вимагати компенсації за фізичні та моральні страждання, які він пережив.

2. Специфіка причинного зв'язку як умови відповідальності полягає у встановленні кількох ланцюгів причинного зв'язку: по-перше, має бути встановлений причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) завдавача шкоди та ушкодженням здоров'я (смертю) потерпілого, а по-друге — причинний зв'язок між ушкодженням здоров'я (смертю) потерпілого та майновими втратами, вираженими у втраті заробітку, додаткових витратах тощо.

Умовою відповідальності за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю потерпілого, є вина завдавача шкоди, крім випадків завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187); актами влади та діями правоохоронних органів (ст.ст. 1173—1176), а також шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) — §3 гл.83 ЦК. Згідно з загальним правилом ст.1166 ЦК вина завдавача презюмується, отже, для звільнення від відповідальності він повинен надати докази своєї невинуватості.

3. В ЦК зазначений делікт поділяється на два основні різновиди. Залежно від того, яким благам завдана шкода, виділяються: а) відповідальність за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; б) відповідальність за шкоду, завдану смертю потерпілого. Вказані випадки відрізняються один від одного обсягом та характером відшкодування, суб'єктним складом та цілим рядом інших обставин.

Відповідальність за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я

Відповідно до ст. 1195 ЦК фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної чи загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто в результаті каліцтва або іншого ушкодження здоров'я майнові втрати фізичної особи можуть виражатися у втраті заробітку (доходу), якого вона позбавилася повністю або частково у зв'язку з втратою працездатності, а також у додаткових витратах, які громадянин повинен нести у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Шкода у вигляді втраченого заробітку (доходу) визначається з урахуванням двох чинників, а саме: а) середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; б) ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності — загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календар-802

ні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якшо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (ч.і ст.1197 ЦК).

В разі якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості (ч.З ст.1197 ЦК). Якщо потерпілий ніколи не працював та не має професії, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 ст.1195 ЦК).

Поряд із відомими принципами визначення обсягу та характеру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, ЦК закріпив підхід, який раніше не був відомий законодавству. Йдеться про можливість відшкодування заробітку, який потерпілий міг би мати. Відповідно до ч.4 ст.1197 ЦК якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.

До складу втраченого заробітку (доходу) потерпілого включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. В разі зайняття особою підприємницькою або творчою діяльністю доходи від такої діяльності також включаються до складу втраченого заробітку (доходу) на підставі даних органу державної податкової служби. Розмір такого доходу визначається із річного доходу потерпілого, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо потерпілий одержував дохід менш як дванадцять місяців, розмір його втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців (ст.1198 ЦК).

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч.З ст.1197 ЦК).

Другим чинником, який впливає на розмір втраченого заробітку (доходу), є ступінь втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності — ступінь втрати загальної працездатності. Ступінь втрати працездатності визначає МСЕК у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК проводить огляд потерпшого за направленнями лікувально-профілактичного закладу, профспілкового органу підприємства, органів слідства, прокуратури. Розмір відшкодування потерпілому визначається у відсотках до середньомісячного заробітку, що відповідає ступеню втрати працездатності. В разі втрати 100% працездат-

 

ності потерпілий має право на відшкодування повної суми серед ньомісячного заробітку (доходу).

При визначенні розміру відшкодування пенсії, призначені псьі терпілому у зв'язку з втратою здоров'я пенсії, які потерпілий ом римував до цього, а також інші доходи не враховуються та не спричиняють зменшення розміру відшкодування за заподіяну шкоду (ч.З ст. 1195 ЦК). Тобто можлива ситуація, що особа після каліцтва або іншого ушкодження здоров'я змінила професію, наприклад зайнялася бізнесом, внаслідок чого її дохід значно збільшився, але це не впливає на розмір відшкодування, на яке вона має право.

Другим видом майнової шкоди, яка може бути заподіяна потерпілому внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, є його додаткові витрати (ст. 1195 ЦК). Закон містить лише приблизний перелік можливих додаткових витрат, які, наприклад, можуть виражатися у витратах на лікування, посилене харчування, санаторно-курортне лікування, протезування, сторонній догляд тощо. Потерпілому, який потребує кілька видів допомоги, відшкодовуються витрати, пов'язані з отриманням кожного виду де помоги.

Певні особливості визначені законом щодо відшкодуванишкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи. При заподіянні шкоди малолітніїособі (до 14 років), яка, як правило, не має заробітку (доходу), ви шкодуванню підлягають лише додаткові витрати, викликані ушкодженням здоров'я (ч.і ст. 1199 ЦК). Після досягнення потерпілим 1-яроків (учнями — 18 років) йому також відшкодовується шкода!пов'язана із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. ВІразі якщо на момент заподіяння шкоди неповнолітня особа (від 14 до 18 років) мала заробіток, шкода відшкодовується їй виходячи зірозміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розмірумінімальної заробітної плати (ч.2 ст. 1199 ЦК). і

Якщо потерпілий здобув певну кваліфікацію, то після початку_; трудової діяльності він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов'язану зі зменшенням його працездатності, виходячи з розміру винагороди гірацівника його кваліфікації. Слід також відзначити новелу ЦК. Йдеться про потерпілого, який не мав професійної кваліфікації і після досягнення повноліття залишається непрацездатним внаслідок каліцтва, завданого йому до повноліття. Він має право отримати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (ч.4ст. 1199 ЦК).

Відшкодування, призначене у зв'язку з втраченим заробітком (доходом) не є величиною незмінною. У випадках, прямо вказаних в законі, його розмір може змінюватися. Так, якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, він має право на збільшення розміру відшкодування шкоди (ст.1203 ЦК). В свою чергу особа, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, вправі вимагати 804

ншення розміру відшкодування, якщо працездатність потерпі-^ЗМЄо зросла порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішен-^Л°^Гпитання про відшкодування шкоди (ст.1204 ЦК). Збільшення Гндексація) розміру відшкодування можливе також за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя (ст.1208 ЦК). Відповідальність за шкоду, завдану смертю потерпілого В разі смерті потерпілого особа, яка несе за це цивільно-правову відповідальність, зобов'язана відшкодувати шкоду, яка виникла у зв'язку із втратою годувальника у непрацездатних осіб, які знаходилися на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитини потерпілого, народженої після його смерті. Відповідно до ч.і ст.1200 ЦК шкода відшкодовується:

а) дитині — до досягнення нею 18 років (учню, студенту — дозакінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років);

б) чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), які досяглипенсійного віку, встановленого законом — довічно;

в) інвалідам — на строк інвалідності;

г) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чиіншому члену сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вонине працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами,внуками померлого — до досягнення ними 14 років;

д) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого — протягом п'яти років після його смерті.

Конкретний розмір відшкодування шкоди, призначений на користь кожної особи, яка має право на відшкодування, визначається виходячи із середньомісячного заробітку (доходу) померлого, з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди (ч.2 ст.1200 ЦК).

Встановлений кожному, хто має право на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника, розмір відшкодування за загальним правилом не підлягає подальшому перерахунку. Із цього правила закон прямо встановлює два винятки, а саме: а) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; б) призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ч.4 ст.1200 ЦК). У вказаних випадках перераховується частина заробітку (доходу) померлого годувальника, що припадає на кожну особу, яка має право на відшкодування шко-Ди, з урахуванням збільшення або зменшення кількості таких осіб. Як і при відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суми відшкодування, що сплачуються громадянам у зв'язку із втратою годувальника, підлягають індексації за рішенням суду в разі підвищення вартості життя (ст.1208 ЦК).

Закон не передбачає відшкодування якихось додаткових витрат, пов'язаних зі смертю годувальника, хоча такі витрати можливі (наприклад, витрати по догляду за потерпілим до його смерті то-Щ°)- Єдиним винятком є витрати на поховання, відшкодуванню яких присвячена ст.1201 ЦК. До таких витрат судова практика від-

носить витрати на придбання необхідних приналежностей для поховання, транспорт, на оплату звичайних ритуальних послуг, на спорудження надгробного пам'ятника. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Як правило, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, здійснюється щомісячними платежами (ч. 1 ст. 1202 ЦК). За наявності обставин, що мають істотне значення, суд з врахуванням матеріального становища зав-давача шкоди може присудити здійснення відшкодування одноразовим платежем, але не більш, ніж за три роки наперед. Такою обставиною, що має істотне значення, може бути, наприклад, ви-' їзд завдавана шкоди за кордон, тривале відрядження, що ускладнить виплату ним щомісячного відшкодування. Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на підставі висновку відповідної лікарської експертизи,; а також в разі необхідності попередньої оплати послуг і майна і (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

В разі смерті громадянина, зобов'язаного відшкодувати шкоду, обов'язок з її відшкодування переходить до його спадкоємців в межах вартості спадкового майна. При реорганізації юридичної_; особи, визнаної відповідальної за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю, обов'язок з виплати необхідних платежів покладається на її правонаступника. В разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або зазначеним особам. В разі відсутності у юридичної особи коштів для капіталізації платежів обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого (ст.1205 ЦК).

§ 3. Відшкодування шкоди,

завданої внаслідок недоліків товарів,

робіт (послуг)

1. Параграф 3 гл.82 ЦК 2003 p. визначає положення, що стосуються окремого делікту, не відомого ЦК 1963 p., який отримав назву "відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)". Вперше у вітчизняному законодавстві норма, що захищає інтереси споживачів в разі завдання їм шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), з'явилася у 1991 р. у Законі про захист прав споживачів. Однак зазначений Закон має на увазі захист інтересів тільки визначеної групи осіб — споживачів, під якими слід розуміти фізичних осіб, які перебувають у безпосередніх договірних відносинах з продавцем (виготовлювачем) товару, виконавцем робіт, надавачем послуг або планують вступити у такі відносини. В свою чергу ЦК поширює свої норми (ст.ст. 1209—1211) на будь-яких осіб (фізичних або юридичних), яким завдано шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

Як і будь-який делікт, завдання шкоди внаслідок недоліків то-аоів робіт (послуг) породжує позадоговірне відношення між сто-^Вонами. При цьому позадоговірний характер відносин має місце і тоді коли потерпілий та завдавач шкоди пов'язані договірними відносинами. В цьому випадку треба чітко відрізняти ті їх права та обов'язки, які реалізуються в межах укладеного договору, і ті, які здійснюються поза договором. Так, відповідно до ст.678 ЦК покупець в разі продажу йому товару неналежної якості має різноманітний комплекс прав, в тому числі і право вимагати сплаченої за товар грошової суми. Це право має договірний характер та реалізується в межах договору купівлі-продажу. Якщо ж внаслідок недоліку придбаного товару була завдана шкода здоров'ю або майну покупця, відносини сторін з цього приводу матимуть позадоговірний

характер.

2. Спеціальний режим відповідальності за шкоду, завдану в результаті недоліків товарів, робіт (послуг), поширюється також на ситуації, коли потерпілий сам не придбавав та не користувався товарами (роботами, послугами). Наприклад, в результаті дефекту зливного клапану пральної машини вода під час прання вилилася на підлогу, в результаті чого була затоплена квартира знизу. В цьому випадку право на відшкодування шкоди §3 гл.82 має не тільки власник машини, а й постраждалий сусід.

На підставі ст.1209 ЦК відповідальність за шкоду, завдану в результаті недоліків товарів, несе їх продавець або виготовлювач. Це пов'язано з великою кількістю імпортних товарів на ринку, що може ускладнити реалізацію права потерпілого звертатися до їх виготовлювачів. Право вибору, до кого звертатися з позовом, належить потерпілому. При цьому він вправі звернутися з вимогою про відшкодування шкоди і до обох вищезазначених суб'єктів одночасно. Відповідальним за шкоду, завдану внаслідок недоліків робіт або послуг, є виконавець, який виконував такі роботи або надавав послуги (ч.2 ст.1209 ЦК).

3. Умови, за наявності яких настає відповідальність за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), в основному збігаються із загальними умовами відповідальності за завдану шко-ДУ, хоча кожна з них має певну специфіку.

Насамперед дії продавця або виробника товару, виконавця робіт або послуг повинні бути протиправними. Протиправність поведінки в цьому випадку може полягати:

· у наявності в товарах (роботах, послугах) конструктивних,технологічних, рецептурних та інших недоліків, які є наслідкамипорушення вимог до їх якості;

· у недостовірній та недостатній інформації про товари (роботи, послуги). Ненадання повної та достовірної інформації про товар буде протиправним в усіх випадках, коли це може бути причиною завдання шкоди як внаслідок невірного використання товару(результату роботи), так і через відсутність у товару тих властивостей, які йому передписувалися.

Шкода та причинний зв'язок як умови відповідальності у сфе-Рі, що розглядається, особливої специфіки не мають. Шкода може полягати у знищенні або пошкодженні майна, розладі здоров'я,

эн

идвяА оїґ (jAiraou 'xigod) aidBaox BHHBJidoge одвOHox iraaBdu шнвномиаэн Л ojotrmdaiou вниз»ВД-авномиа 'поминаїхоіиа 'welHretfodu олочн off ™эиэтои ик«9 j»'(шАігзои 'xtgod AxBX4irAЈ3d) AdBaox BHHBJidage о₉в кннвалхэйifHaBdu хинчігвіПзиз иь хинчігвхве wnirmdaxou ^KHH™™_d³" _{01 в}нbh вэчхэви Амїґвииа Амочп a (xAiroou 'xigod аіхвхчігАєзф лает_d одв BHHBaAx3HdoM d dou ^KH?³™^a°

-эиэн nff іхвхчігАЕзгі а зігв '(ихАїгзои 'nxogod)

-овна Гвьох внвїґавє віґомт от 'эвьвнео от вігио _и

-иавходо иигоіві Аїїомт ихваАїїоятїГія Амєк.аодо щя вочхсмвнч.

(jAiroou) xigod чпэавноша 'AdBaox ьваонгаохолиа 'qnaaBfodu химк иэонаквн вє 'иниавходо эвьвнсиа y{'jj 602 Г-¹³ Z внихэвь

иііг хип кннвнюіиазн ихіґііговн шиїг

-жом odu 1 'uooHXBimdu Aiodxo Ааиігио этгэш ихиниьа miro гак 'nf шіпхдозн odu вьваижоиэ aniradauou эн зіґв 'uooHXBiTHdu xodx3 яия -онвхоя (чпэавнохиа) ьваопгаохохиа отлк 'чхснвховн имсіїговн ж їм -вх Bffoxm внвіґавЈ иіґох 'Аовь їпя онжзігвєзн П ЦЈі'хо Z'^{h ве} чхэш -чігвігіаоиїгіа эиихээн нія 'angodc эн олочп хмв oJOHanxiAidoH кннэт -Adou вн Э1гв '(ихАїгоон 'nxogod) AdBaox (иджАїго) u.30HXBinidu xodio ихиаонвхэа иинвев.аодое аАд (чпэявномиа) MHHgodHa omxj

"(ихАїгзоц кннвйзн 'Hxogod вннвнюіиа) AdBa-ox вннзігаохолиа кнїґ irta araod oi wojBxodu Аїґомт Анв№ве вє чхэщ-чігвїГіаоиїПя эмихээн ніа '(иджАїго) uooHXBlTHdu Modxo aidBaox хит-ні иь хих віл/ ихвьвнеиа иинвєв.аодоє аАд эн (чпэавномиа) MHHgod-иа иономвЕ be опгя# иэьваижоиэ еі оіхоїнзігаомоі/ be (иэпавноя-иа) MOXKHgodna вэчхэвьвнеиэ одв хвхнзиАхоїґ XHHanxBwdoH я вэчхэ-опгаонвхэа (хАігзон 'xigod AxBX4irAЈ3d) AdBaox (иджАїгз) іхоонхвїїигїцModxo ашваижоиэ aBdu хэихве odu АномвЈ Г^{хэ оїз}' оніґіяоиїґід \ (илАїгзои 'xigod АхвхчігАе

[ -3d) AdBaox иджАїго araodxo одв ixooHXBlnidij aixodxo wojBxodu вн І -вСяве вСоят отмв 'Адоэо АнчіґвИаоиІЛа вн взчхзмихвіїеігмоіі Аїґомт: ихвяАігомтіГіа моЈв,аодо і миьсиоінчігвхвеА э _uixooHXBlTHdu iodx3,, Hmdsx ї пгТ'^і0 iHHiwAEod а менїґо 'иджАїго aiModxo кннзігяонвхзя номвЈ (ошох кххАеэ 'jbito 'вмінхзх) BHHBaAxondox oj aidBaox хинаижоиээн кгґт B3HXBaAmduou иоэвь е чхАжои химв іхзоаихзвіга шяижонэ 'aidBaox хитні вх хиньихзтоох-онгїзи -Aфdвц 'ішіх гааохАдон aigodna 'auMAffodu xnaohdBX 'аідозвє химчэ hdBxiir вігіг вэчхэвьвнЕиа ixDOHXHtrndu ніжізх от 'эопгаонвхэя (Ј]'хэ)

ЖОІІО aBdu ХЭИХВЕ Odu НОХВЈ Ajd9h ОЮЯЭ д JVBHHShBHEHdU

кннвхзигіомиа Birtr NHHXBimdu3H вэчхэвжвая deaox ojoxb імоаиішз

ІЕ 'IOdX3 Э IXOOHXBimdu ИОЯОйХЭ ОПТ 'ЭВЬВНЕИЯ jjT Ј9 ВХХВХЭ

•(ихАігоои кннвігвн 'nxogod вннвн нохиа) AdBaox вннзігаохолиа кнї/ Ша araod о І woxiaodu — шзігаон вхоа эн иноа отмв в '(ихАїгзои) иходоіІ 'AdBaox ix30HXBirHdu araodX3 синэгаонвхэа woJBXodu онвїГяве іі отмв 'шннваАїґомтша звівіг їґіхі вігомт 'wioiraaBdu минчіґвіве be 'mbx 'П ІІ2Г-¹⁰ XHHShBgffsdau aiHmd9x хвжзи а внвіґаеЕ вноя от 'ияоїмА be оіннваАігомтіГіа эвлви Щи (xAiroou) xigod 'aidBaox агаіітосзн моіґіігзвна внвїгавЕ 'віґомщ

чнвне хинынхэх і хиаомАвн оіои BHaid їґіа

тжзігвЕзн '(jAiroou вннвігвн 'xigod нннвномия) aidBaox BaxHHHgod иа віог хинігіхдозн 'яідозвЕ хитні вх aixH3wAdx3Hi 'aitfBimdu 'вннвн ігдо 'яііпзісІзхвм wBHHBX3HdoMHa e АмЕк,аЕ А вьваижоиэ Аниви одв

oi.aodoEt 'сяххиж AhbiIToube 'Аіґомт be чхзінчігвіпаоиіґіа эээн (чпэя!-внохия) MHHgodna от 'эвьвнеия яіьвяижоиз aBdu хэихве odu Ан і-омвЈ 5 Г¹³ '^0J01 тчшд иміігоігзн гааввн odu aidBaox чпзявілц і\вз Вене иь 'вннэьене эви эн Амочп ndjj иниа тя онжзігвезн (IAitoou) tigod впявномия 'AdBaox вьваонгаохолиа одв BtiaBirodu іхзончігвіпа a вннвхэвн э ^lZ2'^V2 Ј§ ojOHShBgirsdsu 'Ахмшзїґ мхзіаиігдозо (хАігзои) xigod 'aidBaox аіміїгоїґзн момтігзвн э охдох 'оюмніїгзя °и oiOHaBduHxodu е внвев.яоц OHHHhndu віґомт отмв 'эвхэвн чхэш ігвігіяоиїГід вххиж идозо іннзігявдЕои 'идозо іхзонхвСЕЗПвгіи

Глава 83

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

1. Загальна характеристика зобов'язань,

що виникають внаслідок збереження

або набуття майна без достатньої

правової підстави

1. Коментована глава передбачає можливість виникнення недо-говірних зобов'язань (котрі іноді називають кондиційними зобов'язаннями або безпідставним збагаченням) двох різновидів:

1) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи;

2) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншоїособи.

Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є:

а) збільшення майна у однієї особи;

б) відповідне зменшення майна у іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи (відсутність угоди сторін, адміністративного акта тощо).

Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збереження майна є:

а) збереження майна, яке мало бути втрачене;

б) неотримання майна іншою особою, яка мала його одержати;

в) відсутність правової підстави для збереження майна за рахунок іншої особи.

До відсутності правової підстави ч.і ст. 1212 прирівнює ситуацію, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (наприклад, договір купівлі-продажу визнаний недійсним — див. коментар до гл.16 ЦК).

2. Суб'єктами кондиційних зобов'язань є:

1) набувач майна (боржник);

2) особа, яка втратила або не набула майно, що мала набути(потерпілий).

Кредитором і боржником можуть бути як дієздатні фізичні особи (ст.ст.32, 34 ЦК), так і юридичні особи (ст.ст.91, 92 ЦК), а також суб'єкти публічного права (ст.2 ЦК). Кредитором є особа, за рахунок якої безпідставно збережене або набуте майно (потерпіла особа). Боржником є особа, котра безпідставно набула або зберегла майно.

Положення гл.83 ЦК застосовуються незалежно від того: безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна (протиправне присвоєння чужого майна), самого потерпілого (наприклад, мешканець комунальної квартири помилково оплачує комунальні послуги за сусідів), інших осіб (помилкове повернення боргу не кредитору, а члену його сім'ї) чи наслідком події (в результаті повені майно з подвір'я потерпілої

 

оби вода переносить у двір сусіда) тощо. Звідси випливає вис-°°вок що У ^тих випадках, коли безпідставне набуття або збереження' майна було результатом поведінки набувача майна, вина станнього правового значення не має. Цим кондиційні зобов'язання відрізняються від зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

3. Частина 3 ст.1212 ЦК передбачає також низку випадків застосування положень гл.83 ЦК до правовідносин, що виникають при захисті права власності, до договірних та деяких інших видів зобов'язань. Зокрема, норми про повернення безпідставно набутого або збереженого майна застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником з чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майноабо зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

2. Зміст зобов'язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави

1. Змістом даних зобов'язань є право потерпілої особи (кредитора) на повернення безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника повернути безпідставно одержане майно.

Загальним правилом є повернення набувачем потерпілій особі безпідставно набутого майна в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпшій особі безпідставно набуте майно боржник має відшкодувати його вартість. При цьому вартість набутого майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення останнього. Таке вирішення цього питання є справедливим, оскільки більш повно захищає інтереси кредитора. Адже в умовах навіть невеликої інфляції збільшення проміжку часу, який проходить від порушення права до його захисту, спричиняє відповідне зниження вартості майна, а відтак — порушення прав потерпшої особи. Визначення вартості набутого майна на момент розгляду судом справи про його повернення є оптимальним рішенням ще й тому, що саме суд має змогу і повинен максимально повно і всебічно оцінити шкоду, якої зазнала потерпіла особа.

Крім того, особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його у себе, зобов'язана відшкодувати всі доходи, що вона одержала або могла одержати від даного майна. При цьому враховують реально отримані або можливі доходи, починаючи з моменту, коли боржник дізнався або міг дізнатися, що володіє майном без достатньої правової підстави. З цього часу боржник відповідає також за Допущене ним погіршення майна (ч.і ст.1214 ЦК).

У свою чергу, боржник має право вимагати відшкодування зроблених ним за цей час витрат на майно. Але якщо боржник зобов'язаний відшкодувати повністю всі доходи, які він одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна, то зустрічне відшкодування можливе лише у межах зроблених ним необхідних витрат ^на це майно.

3. Значення строків у зобов'язаннях з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави

1. Варто звернути увагу на момент, з якого починається відлік часу, за котрий провадиться нарахування сум, що підлягають відшкодуванню і боржником, і боржнику. Це — момент, коли боржник дізнався або міг дізнатися про те, що володіє майном без достатньої правової підстави.

Таке рішення пов'язане з тим, що ст.ст.1212, 1214 ЦК не надають вирішального значення наявності вини боржника. Останній може бути винним у придбанні (збереженні) майна за чужий рахунок, а може й не знати про те, що майно набуте (збережене) ним безпідставно. Наприклад, він може не знати, що підстава, на якій він набув майно, згодом відпала. Отже, виникає можливість кількох варіантів суб'єктивної оцінки ситуації:

1) боржник відразу знав, що майно набуте (збережене) ним бездостатніх правових підстав;

2) боржник не знав, що майно набуте (збережене) ним безпідставно, але дізнався про це з моменту заявления претензій кредитором;

3) боржник припускав, що мав достатні правові підстави стативласником певного майна, але коли таке припущення не підтвердилося, дізнався про помилковість даного припущення. Отже, тутйого посилання на те, що до нього не було пред'явлено претензії,позову тощо, невиправдані — він не знав, але мав знати про відсутність правових підстав володіння майном.

Таким чином, досягається мета стимулювання суб'єктів цивільного права до обачності, розважливості, сумлінності у випадках придбання майна з підстав, що видаються сумнівними.

Аналогічну мету переслідує правило, встановлене у ч.2 ст.1214 ЦК, яка передбачає, що у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Наведена норма ЦК розмір процентів не визначає, а відсилає до ст.536. Однак ст.536 ЦК також розміру процентів за користування чужими грошовими коштами не вказує, зазначаючи, що він встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У випадку спору розмір процентів визначається судом з використанням у порядку аналогії закону норм законодавчих актів, які регулюють відносини позики, банківського кредитування тощо.