Висновки до Розділу 2

Художня палітра Дж. Оруела у змалюванні тоталітаризму та демонстрації авторської позиції багата на постійні та, особливо, на оказіональні епітети. Авторські епітети та значна кількість «гібридних» художніх означень дають змогу письменнику детально зобразити весь комплекс художніх образів, максимально точно передати емоційно-експресивну інформацію та прихований зміст своєму читачеві.

Джордж Оруел народився в 1903 році в Бенгалії, у шотландській збіднілій аристократичній родині. Приклавши чимало зусиль його відправили в елітарну закриту підготувальну школу. Тут він вперше пізнав, що закон життя – тріумф сильних над слабкими. І всередині його душі зародився протест. Пройшовши через усі випробування життя: війну в Іспанії, катастрофу всього світлого, що його оточувало, - Оруел залишився оптимістом. Оптимізм його заснований на декількох переконаннях: прогрес людства – не ілюзія; всілякий репресивний режим таїть у собі свою відплату; жадоба влади – не властивість людської натури, а наслідок конкуренції. Однак під час другої світової війни відбувся перелом у поглядах письменника. Казка «Скотний двір» заснована вже на зовсім інших засадах: прогрес людства, можливо, лише наша ілюзія; можливо, існування репресивних режимів здатне затвердитися навічно; жадоба влади, може бути, не ситуативна реакція, а органічна властивість людської природи.

І з'являється геніальна фраза, що виражає структуру будь-якого тоталітарного суспільства: «Всі тварини рівні але деякі тварини більш рівні, ніж інші» (Оруэлл 2003, 386). Людина, що придумала її, цю химеру, це «чудовисько розуму» – якихось тварин, які не те щоб більші або сильніші, а немислимим чином «більш рівні», - провів риску під століттями мріянь, проектів, трактатів, програм, художніх текстів, об'єднаних загадковим терміном «утопія». Цим він дав оцінку будь-якого «піходу до світлого майбутнього», заснованого на насильстві.

Буде світло без бича й без ноші!

Нехай нам до нього не дожити,

Всі: гуси, корови і коні -

Будемо свободі служити! (Оруэлл 2003, 367)

Хоча за основу книги взято комуністичний лад СРСР, вона не про конкретну політичній системі, а про людей, які при будь-якій системі стають звірами.

Це книга шаблон. Оруел класифікував людей, як колись Лінней тварин, і описав кожен вид.

Вівці: ну хто може сказати, що він ніколи не бачив безвольних людей, що «блеють» вбиті в їхні голови чужі безглузді гасла. Нездатних думати, і від того приймаючих будь-які нововведення як істину в останній інстанції.

Коні: у кожного на роботі знайдеться свій Боєць. Робочий клас, який готовий працювати незважаючи на втому, голод і холод. Саме на таких тримається світ, і саме їх кістьми вистелена його підставу.

Пси: готові виконати все, не цураючись самої брудної роботи. Виконати волю господаря їх єдине завдання, як мінімум на перший погляд. На перевірку, готові сьогодні служити одному, завтра іншому, головне щоб вдосталь годували.

Стукач: всі в імені його. Вчений брат, готовий міняти історію в залежності від обставин, здатний біле зробити чорним і навпаки. Умілий оратор, переконливий брехун, що змінює факти не доказом, а словом. Адже слово найстрашніша зброя.

Обвал: Спільний ворог згуртовує ряди, на спільного ворога можна звалити будь-який грішок: корови дружно скаржилися, що Обвал пробирається в корівник і доїть їх уві сні. Спільний ворог це панацея для будь-якої кризи влади.

Наполеон: озвучувати ім'я прототипу не має сенсу, все зрозуміло. Але з іншого боку, якщо озирнутися, чи не такі персонажі оточують нас суцільно й поруч. Люди, які готові спорудити собі трон, не дивлячись ні на що, і триматися за нього будь-якими способами.

«Скотний двір» повчальна сатира. В першу чергу, тим, що і зараз дуже близька до реалій нашого життя. Комунізм, монархія, демократія - яка різниця, адже не ім'я робить людину, а людина ім'я. І поки до влади будуть приходити низькі в своїх душевних поривах свині, жадібні до власного звеличення, неважливо в якій країні буде жити людина, нічого хорошого вона все одно не побачить. Але при гідному правителі і абсолютний тоталітаризм - благо для народу.