Тема 2. Витоки української культури

Мета заняття:

Навчальна: визначити джерела середньовічної культури східних слав’ян, охарактеризувати ранні форми культури на українських землях, з’ясувати значення давньогрецьких міст-держав для розвитку української культури як європейської, показати історичне значення впровадження християнства, та наслідки впливу візантійської культури з її античною складовою на культуру українського народу.

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, почуття причетності до культурних досягнень українського та інших народів, які мешкали на території України.

Опорні поняття: первисна культура, неоліт, енеоліт, синкретизм міфологічної свідомості, трипільська культура, кіммерійци, скіфо-сарматський культурний сімбіоз, звіриний стиль, поліс, політеїзм, слов’янський пантеон, двовірство, антропотеокосмізм, візантійська культура, православ'я, монотеїзм.

ПЛАН

1. Ранні форми культури на українських землях.

а/ трипільська культура, б/кимерійська, скифська та сарматська культури, в/ культура стародавніх слов’ян–праукраїнців.

2. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культурний внесок. Значення античної спадщини в духовному розвитку європейського культурно-історичного регіону.

3. Візантія та її культурний вплив.

А) Християнство – світоглядна основа візантійської культури.

Б) Світове значення візантійської культурної спадщини та її вплив на культуру Київської Русі.

Три сили, які формували культуру европейського Середньовіччя: 1) традиції греко-римської культури, 2) родо-племінна культура варварських племен, 3) християнство. Місце та значення цих складових у розвитку давньоруської культури.

Походження українського народу та його культури.Витоки української культури сягають часу первисного суспільства. Люди з’явились тут близько 300 тис. років тому. Приблизно 35-40 тис. років тому(пізній палеоліт) була заселена територія сучасної України.

Новокам’яний вік (неоліт) на території України почався близько 8 тис. років тому й тривав до 3 тисяч. до н.е. У цей період первісні люди перейшли від збиральної форми господарської діяльності до відтворюючих – мотижного землеробства і скотарства. Першими землеробськими племенами на території України вважаються племена трипільської культури (4-3 тсячоліття до н.е.). Вперше дослідив пам’ятки цієї культури Вікентій Хвойка у 1896 р. Версії походження трипільців. Культура Трипілля – Кукутень: її сліди виявлено на теріторії, що охоплює всю Правобережну Україну, Румунію, Молдову та Польшу. Протогорода трипільцев, солярний культ, символізм орнаментованої керамики. Автохтонні джерела української культури: трипільська культура та кіммерійсько-скіфо-сарматський культурний сімбіоз (2-1 тіс. до н.е.). Кіммерійці - найдавніший народ на українській землі, ім’я якого зберегла історія. Висока культура бронзи, першими тут почали виплавляти залізо. Навала скифів. Територія розселення скифів. Характерна керамика, «звериний стиль». Скифська держава - 6 в.до н.е. Геродот про скіфів. Сарматське завоювання прочорноморських степів. Вплив іраномовних племен на розвиток слав’янської мови. Середина 7 ст. до н.е. - початок грецької колонізації Північного Причорномор’я. Культура античних полісів Північного Причерномор`я. Античність - колиска європейської (західної) цивілізації, в античності витоки й прототипи майбутніх соціокультурних форм (економічних, наукових, політико-правових, мистецьких). Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей, їх занепад на рубежі 3-4 ст. н е. Грецькі поліси як пряме джерело античних традицій в українській культурі. Вихід на історичну арену праслав’янських племен. Римські та візантийські автори про антів, венедів, склавінів. Зарубінецька (3 ст. до н.е.-2 ст. н.е.) та черняхівська культури, їх землеробський характер. Синкретизм міфологичної свідомості. Обожнення сил природи, землі як годувальниці. Антропотеокосмізм як нероздільность людського, божественного та природного розуміння світу. Політеїзм стародавніх слав’ян: Перун, Велес, Дажбог, Стрибог, Сварог, Ладо, Ярило, Жива. Перші згадки про русів (росів) - кінець 8 ст. Зв’язки із Візантиєю. Візантійська імперія як спадкоємниця античної - греко-римської культури, її вплив на культури слов’ян.

Тема 3. Культура Київської Русі. (2 год.)

Мета заняття:

Навчальна: уяснити значення хрещення Русі для подальшого розвитоку української культури, з’ясувати особливості картини світу людини середньовічної культури на прикладі видатних пам’яток духовної спадщини нашого народу, визначити роль культури Київської Русі в історичній долі українського народу;

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, почуття причетності до культурних досягнень наших пращурів.

Опорні поняття: теоцентризм, дуалізм, символізм, креаціонізм, фіналізм (есхатологія), провіденціалізм, агіографія, іконографічний канон. цезаропапізм, билини, глаголиця, етнос, язичництво, ідоли, графіті, християнство, Лавра, Оранта, «Руська правда», фреска, апокрифи, культ, громада, житіє, православ’я, літопис, зернь, скань, перегородчата емаль, скоморохи.

П Л А Н

1. Хрещення Русі та його значення у розвитку культури східних слов'ян.

2. Загальні риси картини світу середньовічного христианина-европейця та їх проява у пам ятках давньоруської духовної культури.

3. Архитектура, іконопис, живопис, література та літописання, прикладне мистецтво, фольклор.

4. Право і законодавство Київської Русі.

Культура Київської Русі утворює фундамент духовності українського народу. Своїм виникненням вона зобов'язана півторатисячорічній історії слов'янських народів, на протязі якої у східних слов'ян з'явилися засади аграрно-ремісницької цивілізації: міста, монументальна архітектура, писемність, законодавство, державність, феодальні виробничі відносини. Культура Київської Русі формувалася внаслідок не тільки її іманентного розвитку, але й під впливом оточуючих народів. Найбільш значний вплив до ХІІ ст. на формування культури Київської Русі зробила Візантія, найбільш могутня, високорозвинута культурна держава у Європі. Хрещення з'явилось для Русі своєрідною духовною революцією. Запровадження християнства на Русі та його позитивні наслідки для розвитку культури. Християнська релігія та церква як найважливіший чинник розвитку даньоруської (праукраїнської) культури.

Загальні риси картини світу середньовічного христианина-европейця: теоцентризм (грец. Theos — Бог + лат. Centrum — центр кола) – спосіб світосприйняття, в основі якого лежить розуміння Бога, як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. Дуалізм християнський - двоїстість, роздвоєність світу, світло і тьма, добро і зло, світ «горній» та «дольній». Писання ніколи не переносить Д. у сферу Божественного. Символ (від греч. "symbolon" - "знак") у християнському мистецтві сполучає два світу – бачимий та небачимий. Християнська художня культура наповнена символами. Приклади християнської символики у іконопису, храмі, літературі. Cпиритуализм (від латів. spiritualis - духовний) - цесвітогляд, що розглядає як основу дійсності дух. Духовність розглядається як абсолютний початок. Речове, тілесне не володіє дійсною цінністю і значущістю. Креаціонізм — віра в те, що світ, людина створені вищою, надприродною силою. Провіденціалізм (від лат. providentia «провидіння») – релігійна світоглядна позиція, згідно якої розвиток суспільства, джерела і рушії його просування та кінцева мета загалом визначаються таємними, зовнішніми у відношенні до історичного процесу силами - провидінням (Богом). Історичний процес розуміється як шлях до есхатологічного Царствія Божого. Фіналізм (від латін. finalis - кінцевий, такий, що є метою) - религ. вчення про рух миру від його початку до зумовленого зверху кінця. Ф. протилежний концепціям вічності миру або циклічності його розвитку. Ф. - наслідок креационизма, він родствен телеології і эсхатологии. Есхатологія (грец. ἔσχᾰτον, «кінець») — система поглядів і вірувань про кінець світу, а також про долю людства і Всесвіту після нього. У християнстві - концепція: «страшного суду». Їх проява у давньоруському мистецтві (ікона, іконостас, храм, агіографічна література.

Нова релігія відкрила широкі врата для проникнення на Русь писемності, освіченості, літератури, кам’яного зодчества, хорового співу та ін. Носії прийшлої культури, греки, відносно швидко розчинилися серед набувших освіченість верств слов’янського суспільства. Русь за історично короткий час зуміла переробити запозичене у Візантії, створивши майже у всіх жанрах духовного виробництва невмирущі зразки самобутньої творчості. Собор Св. Софії у Києві, іконопис Алімпія, "Слово про закон та благодать " мітрополіта Ілларіона, літописи, "Слово о полку Ігоревім" - пам’ятки культури, що не мають аналогів у культурі Візантії. Культура Київської Русі об'єднала різноплемінне слов’янське суспільство, створила прийнятні умови для формування етнічної свідомості східних слов’ян, в першу чергу українців, зробила важливий крок до рівноправного входження східних слов’ян до цивілізованого світу європейських народів. Право і законодавство Київської Русі. «Руська Правда» Ярослава Мудрого як пам’ятка давньоруської правової культури. "Руська Правда" як документ, що висвітлює процеси зміцнення Київської Русі, причини її занепаду, тобто дає уроки позитивного і негативного досвіду для врахування в сучасній розбудові національної державності України. Значення культурної спадщини Київської Русі у розвитку української національної самосвідомості.