Тема 4. Українська культура литовсько-польскої доби (ХІУ- пер. пол. ХУІІ ст.).

Мета заняття:

Навчальна: визначити характерні риси української культури після розпаду Київської Русі у складних суспільно-політичних та історичних обставинах втрати державної незалежності. Виявити вплив европейського Відродження на культурне піднесення України в кінці ХУ - першій половині ХУ11 ст. та основні здобутки національної культури.

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, національної самосвідомості.

Опорні поняття:

Унія церковна, магдебурзьке право, ренесанс, друкарство, «Апостол», Байда, братський рух, право ставропігії, гуманізм, полемічна література, меценат (донатор), колегіум, Червона Русь, єзуіти, полонізація, думи, Острозька Біблія, інтермедії.

П Л А Н

1. Історичні обставини розвитку української культури в литовсько-польську добу.

2. Ідеї Ренесансу в Україні. Розвиток освіти і наукових знань. Початок книгодрукування. Формування нової картини світу.

3. Полемічна література. Меценатство.

4. Діяльність Петра Могили.

 

Складні умови розвитку культури: роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, агресія татарських орд. Більша частина українських земель потрапила під владу литовської держави. Але Х1У – ХУ1 ст. – це час подальшого формування українського народу. Державно-політичний сімбіоз із Литвою. Люблінська унія 1569 р. та її суперечливі наслідки для розвитку української культури.

Негативні наслідки. Ця угода сприяла: а) посиленню польської духовної експансії на українські землі, наступу католицизму; б) полонізації (ополяченню) української знаті; в) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р. До позитивних наслідків унії можна віднести:

а) зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;

б) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку української національної самосвідомості. В процесі боротьби проти польсько-литовського панування поява на історичній арені українського козацтва. Під тиском несприятливих зовнішних обставин саме у цей час починається повільний процес трансформації традиційної народної культури, який з рештою привів до виникнення власне української культури.

У 1440 р. відновилося Київське князівство на чолі з Олельком Володимировичем. Центром духовного життя знову став Київ. Рoки прaвлiння Oлeлькoвичiв прoйшли сприятливo для Київськoї зeмлi, щo пeрeдусiм пoзнaчилoся нa пoжвaвлeннi дуxoвнoгo життя в центрі усix руськиx зeмeль – Києвi, a oсoбливo – у Києвo-Пeчeрськoму мoнaстирi, усипaльницi княжиx рoдiв. Oлeлькo i Сeмeн, зoкрeмa, кoштoм вeликим рeстaврувaли мoнaстирський сoбoрний xрaм Успiння Бoгoрoдицi; вiдмiчaють i вiдчутнe пoжвaвлeння книжнoстi, пiдтримувaнoї князями-мeцeнaтaми. Зoкрeмa, у Києвi в 1460-x рoкax дiяв нaукoвo-пeрeклaдaцький гуртoк, iнiцiйoвaний князeм Oлeлькoм. Зa кoрoткий чaс члeнaми гурткa були здiйснeнi пeрeклaди вiзaнтiйськиx xрoнiк Йoaнa Зoнaри тa Кoнстaнтинa Мaнaссiї, єврeйськиx трaктaтiв: з приклaднoї eтики – "Aрiстoтeлeвi врaтa", з aстрoнoмiї – "Шeстoкрил", "Кoсмoгрaфiя" тa "Лунник", з лoгiки – ряд твoрiв єврeйськoгo вчeнoгo Мoйсeя Мaймoнiдa тa aрaбськoгo фiлoсoфa Aль-Гaзaлi. Згaдaнi фiлoсoфськi кoмпiляцiї XI – XII ст. спирaлися нa iдeї Aрiстoтeля, тoж oстaннi зaвдяки пeрeклaдaм стaвaли дoступними для руськoгo читaчa.

Діяльність цього осередку дає змогу стверджувати суттєві зміни в орієнтації давньоруської культури вже у другій половині XV ст. Міцні зв'язки з Болгарією, Македонією, Сербією та іншими слов'янськими країнами спричинилися до помітної переорієнтації культури: від візантійської містичної традиції, яка вже вичерпала життєдайні сили, до традиції західноєвропейської з її життєстверджуючим раціоналізмом.

В часи Олельковицького правління відбудовувалися зруйновані татарами київські святині, насамперед Софійський собор, заново переписався Києво-Печерський патерик (1460 p., 1462 p.), з'являються перші українські рукописні книги "Листвиця" (1455 р.), "Златоструй" (1474 p.). Нове відчуття світу, розуміння ролі людини у світі, бажання передати власні знання і досвід майбутнім поколінням привели до виникнення книгодрукування. Олельковицьке відродження можна вважати початковим періодом формування гуманістичного світогляду в процесі становлення української культурі. В центрі уваги почало поставати земне життя людини та її діяльність.

Раннім гуманізмом в української культурі зазвичай називають період XV — XVI ст., ознаменований діяльністю провідних учених — вихідців із українських земель — Юрія Дрогобича, Павла Русина, Лукаша з Нового Міста, Григорія Чуя, Станіслава Оріховського-Роксоляна та ін. Вони перші вивчили латинську мову, навчалися в європейських університетах, збагатили ренесансну культуру, насамперед, своїми творами, де відчутне нове розуміння людини-особистості, гордість за працю, за свій рід і батьківщину, бажання прославляти їх у світі.

Внесок у справу відродження української культурної самобутності Острозького культурно-освітнього осередку й також осередку при Києво-Печерській Лаврі.Особливо розквітнув осередок Лаври в часи урядування Петра Могили (1627—1646 pp.).Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Особливо інтенсивно подібні громади утворювалися в останній третині XVI ст. — після Люблінської унії 1569 р. і в період підготовки Берестейської унії 1596 р. Полемічна література та її роль у духовному житті.

Епоха Ренесансу помітно вплинула на архітектуру й образотворче мистецтво, які розвивалися в контексті європейських архітектурних традицій і зазнали вагомого впливу ідей християнства. Архітектурні пам'ятки України цієї доби можна поділити на три групи: оборонні споруди, споруди-замки; церковне будівництво.Особливістю пам'яток архітектури й образотворчого мистецтва є те, що в них формувався український стиль. Він характерний для архітектурних споруд Західної України, де ренесансний стиль поєднувався з українським народним стилем. який був перенесений з дерев'яного у кам'яне будівницьтво.

Музика і театр. Виникнення жанрів світської музики: побутова пісня для триголосного ансамблю або хору (кант), сольна пісня зі супроводом, а також цехова інструментальна музика. Здобутки духовної культури українського народу початку XIV — першої половини XVII ст. дають підставу говорити про її самобутні риси, тісний зв'язок її з гуманістичними ідеями.