Становлення української культури.

ТЕМА 1. Філософсько-теоретичні основи історії української культури. (2 год.)

ТЕМА 2. Витоки української культури. (2 год.)

ТЕМА 3. Культура Київської Русі. (2 год.)

ТЕМА 4. Українська культура литовсько-польскої доби (Х1У- пер. пол. ХУ11 ст.). (2 год.)

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ 1.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

ТЕМА №1. Філософсько-теоретичні основи історії української культури.

Мета заняття:

Навчальна:ознайомлення з проблемами генезісу культури та її відображенням у європейській свідомості, структурою і функціями культури, типологіями культур, принципами дослідження; знайомство з історичними закономірностями розвитку культури та української культурологічної думки.

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку.

 

Опорні поняття: культура, культурогенез, матеріальна культура, духовна культура, европейський культурно-історичний регіон, традіційна та інноваційна культури, цивілізація, світова культура, національна культура, народна культура, субкультура.

ПЛАН

1. «Історія української культури» як навчальна дисципліна. Предмет і завдання курсу.

2. Поняття культури.

а/ Виникнення та історична еволюція поглядів на культуру в европейській культурологічній думці.

б/ Структура, функції культури.

в/ Типології культур.

3. Генезіс культури.

4. Специфика «Історіі украінської культури» в системі юридичної освіти.

 

Зростання гуманістичних підмурів сучасної освіти в зв'язку з загрозою загибелі людства, про що свідчать глобальні кризи (екологічна та ін.) та безперервні війни, які в умовах техногенної цивілізації в будь-який час можуть перерости межі локальних конфліктів. Значення фактору етнонаціонального, повністю пов'язаного з культурним (культурно-історичним). Зростання ролі індивіда в сучасному суспільстві та проблема відповідальності. Культура як інтегративна категорія, що відображає зростаючі устремління протистояти руйнівним тенденціям історичного розвитку; загальнолюдський та національний аспекти культурологічної проблематики.

Предмет курсу «Історія української культури» в контексті всесвітнього (насамперед європейського) культурно-історичного процесу. Термін "культура" та його значення; історичний та теоретичний підходи як основні напрями (вектори) вивчення культури. Кумулятивний характер функціонування культури; культура як "Історія втрат".

Завдання курсу: засвоєння головних (основних) категорій філософії (теорії) культури; знайомство з історичними закономірностями розвитку культури; ознайомлення з основними етапами розвитку всесвітньої та вітчизняної культури; вивчення та осмислення основних проблем української культури; мати уявлення про право як феномен культури.

Методологічні основи курсу спираються на конкретно-історичне тлумачення культурних явищ, переважно на підходи - діяльносний, аксіологічний, онтологічній. Основи української культурологічної думки XIX ст. - романтичні; сучасна філософсько-культурологічна думка в Україні та плюралістичність підходів.

Сутність професії юриста та правоохоронця - гуманістична, головне завдання сьогодення у сфері правової культури - розвиток правосвідомості та подолання правового нігілізму. Культура як механізм захисту людності як світової спільноти в своїй історії виділяє право як головну гарантію розвитку в цьому напрямі. Право стає інтегральним наднаціональним культурним феноменом.

Початок осмислення та протиставлення людського (людської діяльності та її результатів) і природного - в античній філософії, тоді ж перше - критика культури, її досягнень (кіники та ін.). Полібій: тлумачення розвитку культури як відповідного коловороту явищ природи. Перший історик культури - Сима Цянь (сучасник Полібія, ІІ ст. до н.е.): історія як циклічний процес, рух по колу. Монолінійні концепції розвитку історії та культури: християнство, іслам. Теорія культурно-історичного процесу Ібн Халдуна: виявлення його характеру, підкреслення географічного фактору та значення матеріального виробництва; етапи життя суспільства. Географічні фактори розвитку культури за Ш. Монтеск'є; епохи історичного розвитку народу за Дж. Віко.

Сутність та особливість розвитку культури та її критика в епоху Просвітництва. Радикальне "відкидання" надбань культури та цивілізації Ж. -Ж. Руссо. Розвиток науки Вольтером, Лессінгом, Кантом та розумне виховання індивідів як основа гуманності. Висновки Гердера про неправомірність нав'язування європейської культури іншим народам та щодо щасливої долі України у майбутньому; основні думки щодо значення народної творчості й національного мистецтва в цілому. Романтична міфологізація історичного процесу та ідеалізація середньовіччя. Звернення до фольклору. Німецький романтизм та його вплив на культуру європейську, також українську. Суб'єктивізм романтиків, теорії "органічності" культури, типологія культур. Протиставлення культур Сходу і Заходу. Слов'янофіли в Росії та ідеї російського месіанізму. Українська культурологічна думка: у руслі романтизму Кирило-Мефодіївське братство та ідеї демократичного устрою слов'янської федерації. Плани кирило-мефодіївців щодо розвитку національних культур слов'янських народів. "Руська трійця" в Західній Україні. Т.Г. Шевченко та його культуротворча роль в історії України. Розвиток ідей романтизму в український культурологічній думці другої половини ХІХ ст. опора на народну творчість і культуру.

Теорії локальних культур (цивілізацій) як найвпливовіші в ХХ ст. О. Шпенглер і його "Занепад Заходу": критика європоцентризма (в романтичній традиції); локальна культура як "живий організм"; збігання і відміни від концепції Данилевського; протиставлення культури і цивілізації; вплив ідей Шпенглера на філософсько-культурологічну думку ХХ ст. А. Тойнбі: локальні цивілізації на стадії їх розвитку; релігійна основа цивілізації та їхня рушійна сила - "творча меншість"; критика західної цивілізації Шпенглером та Тойнбі; футурологічні міркування Шпенглера та Тойнбі.

Роль і значення історіко-культурної концепції М. Грушевського розробка "української ідеї" як в теоретичному, так і історичному аспектах. Культурологічні проблеми в творах найвизначніших діячів української культури 20-х років (М. Хвильовий, М. Зеров та ін.) ідеї відродження національної культури на шляху революційного романтизму (Д. Донцов та ін.): культурологічна проблематика у творах філософів-марксистів радянської України; розвиток культурології як філософської науки: київська школа (В. Іванов та ін.); культурологічна думка на сучасному етапі (Е. Бистрицький, В. Горський та ін.)