ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНСАЛТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

№ з/п	Зміст принципів	Рік
	Незалежність допомоги, яка надається Дорадчий характер Високий професійний рівень Поширення передового досвіду Сприяння підвищенню професійної компетентності керівників Дотримання етичних норм поведінки Популяризація управлінського консультування
	Інтереси замовників вище за інтереси консультантів Нерозголошення отриманої інформації, дотримання конфіденційного характеру консультування Обслуговування пов'язаних між собою підприємств тільки з відома їх керівників Наявність достатньої інформації для виконання замовлення Попереднє обстеження клієнтної організації перед укладенням договору Ознайомлення замовника з новими методами, технікою і принципами консультування Облік умов, необхідних для впровадження розроблених рекомендацій Тісна співпраця з персоналом клієнтної організації Освоєння консультантами нового методу і техніки консультування

Продовження Табл.2

	Науковість Конкретність Збереження системи Гласність Репрезентативність
	Наявність економічного ефекту, підрахованого і погодженого замовниками і консультантами Генеральний напрям управлінського консультування - допомога відстаючим підприємствам, в першу чергу збитковим і низькорентабельним Орієнтація на тривалі терміни спільної роботи консультантів і працівників підприємств (організацій)
	Незалежність і об'єктивність наданої допомоги Конфіденційність отриманої від клієнта інформації Упевненість в користі консультації і своєї компетентності Оплата послуг на основі фіксованих до початку роботи договірних умов
	Незалежність і об'єктивність наданої допомоги Конфіденційність отриманої від клієнта інформації Упевненість консультанта в користі консультації для клієнта Упевненість консультанта у своїй компетентності, обов'язок повідомляти клієнта про свої сумніви відносно можливості з користю застосовувати отримані консультації Роз'яснення клієнтам суті і характеру проблем, шляхів, умов їх рішення Оплата послуг на основі фіксованих до початку роботи цін незалежно від результатів діяльності клієнта Об'єднання увесь майже усіх діючих консалтингових фірми в Асоціацію Укрконсалтинг Дотримання Кодексу консультанта членами Асоціації Укрконсалтинг

Продовження Табл.2

 

	Захоплення ринку західними консалтинговими компаніями Сильний вплив російських консультантів Співпраця і накопичення досвіду Робота за зарубіжними проектами і програмами Збільшення попиту з питань приватизації
	Узагальнення накопиченого досвіду Проведення дослідження «Консалтинг в Україні» Спеціалізація за видами послуг, що надаються Інформаційно-консалтингові мережі
	Виокремлення еліти консультантів в Українську асоціацію менеджмент-консультантів Здійснення двох досліджень ринку консалтингових послуг в Україні Відступ західних консалтингових компаній Спеціалізація за галузями, що обслуговуються Спеціалізація за масштабами клієнта Спеціалізація за формами власності клієнта

 

6. Сприяння підвищенню професійної компетенції працівників організації-клієнта. У даному випадку реалізується освітня функція інформаційного консалтингу. Консультант у процесі навчання вирішує два дуже важливі завдання:

1) готує керівників для участі у розробці та впровадженні пропозицій щодо змін;

2) підвищує ефект консультування за рахунок засвоєння тими, кому надаються консультації, тих прийомів та методів, якими користується консультант.

7. Дотримання етичних норм та конфіденційності. Консультант береться за виконання завдань тільки тоді, коли він має достатню кваліфікацію; інтереси клієнта він ставить вище своїх власних. Він не розголошує інформацію про клієнта ні за яких обставин. Він об’єктивний, точний та люб’язний по відношенню до клієнтів-замовників.

8. Оплата послуг на основі фіксованих до початку роботи цін незалежно від результатів діяльності клієнта.

Виявлення даних принципів дозволяє з повною впевненістю виявити їх тісний зв'язок з інформаційним консалтингом, який є підвидом управлінського консультування, і зробити висновок, що знання і дотримання цих принципів сприяє не тільки підвищенню ефективності результатів діяльності клієнтської організації, але й кращому розумінню консультанту своєї ролі.

Західні теоретики консалтингу виокремлюють такі характерні риси консультування.

По-перше, консультанти надають професійну допомогу керівникам. Досвідчені консультанти проходять через багато організацій і вчаться використовувати набутий досвід, надаючи допомогу новим і старим клієнтам в різних ситуаціях. Отже, вони уміють розпізнавати загальні тенденції і звичайні причини проблем. Більше того, професійні консультанти постійно стежать за літературою з проблем управління і за розвитком теорій методів і систем управління, а також за ситуацією на ринку. Таким чином, вони діють як сполучна ланка між теорією і практикою управління.

По-друге, консультанти в основному дають поради. Це означає, що вони – тільки радники і не мають безпосередньої влади приймати рішення про зміни і втілювати їх в життя. Консультанти відповідають за якість і закінченість поради. Клієнти несуть усю відповідальність, яка виникає з прийняття поради.

І по-третє, консультування – це незалежна служба. Консультант оцінює будь-яку ситуацію, пропонує об'єктивні рекомендації відносно того, що потрібно робити клієнтові, не замислюючись про те, як це могло б вплинути на його власні інтереси. Консультант повинен мати такі види незалежності: фінансову, адміністративну, політичну, емоційну.

Усе це висуває високі вимоги до якості і ефективності консалтингових послуг і викликає їх орієнтованість на інтереси клієнта.

Відмітимо, що вимоги до ефективності консалтингових послуг в Україні практично не відрізняються від західних, а частенько навіть перевищують вимоги західних аналогів. Це пояснює, чому останніми роками спостерігається відхід західних консалтингових фірм з українського ринку і зростаючою кількістю українських консультантів, працюючих в західних фірмах, що залишилися.