Тема 4 Інформаційне консультування у сфері взаємодії організації та ринку ділової інформації

Змістом консалтингової послуги "ділова інформація", або "бізнес-інформація", є:

1) надання економічної, технічної, юридичної та іншої інформації за замовленням клієнта;

2) публікація посібників, статей, довідників, оглядів тощо;

3) надання інформації в електронному вигляді тощо.

Ділова інформація (бізнес-інформація) – це професійні знання підприємця і працівника, технологічні знання фахівця і пропозиції (з певною мірою вірогідності) зацікавлених суб'єктів відносно стану справ на ринку.

Ця інформація відноситься до сфери маркетинговою діяльності і використовується для ухвалення рішень в системі підприємництва. Іншими словами, бізнес-інформація безпосередньо пов'язана з інформаційним маркетингом.

Інформаційний маркетинг - процес взаємодії суб'єктів маркетингової діяльності з приводу організації підприємницької діяльності на ринку бізнес-інформації з метою задоволення інформаційних потреб і отримання прибутку.

Закономірним явищем при переході від індустріального до інформаційного суспільства є формування ринку ділової інформації і, як наслідок, виникнення потреби в метаінформації.

Особливість сучасної метаінформації полягає в тому, що її споживачі – організації, підприємства, фірми, корпорації – самі є суб'єктами ділової інформації. Вони мають можливість розмістити відомості про себе (свою організацію) в таких виданнях, як: огляди ринку ділової інформації, тематичні матеріали про інформаційні продукти і послуги в окремих секторах економіки, анонси нових довідників баз даних, рейтинги з позиції споживачів тощо.

Інформаційний ринок, де інформація продається і купується, а операції з інформацією приносять прибуток і збитки, стає усе більш значимим. Створення, поширення, оновлення і застосування інформації відбувається випереджаючими темпами в порівнянні з будь-якими іншими ресурсами. Це галузь світової економіки, що найдинамічніше розвивається: її зростання складає 7-8% на рік.

Угода про лібералізацію інформаційного ринку, прийнята Світовою організацією торгівлі наприкінці 1996 р., дала поштовх розвитку інформаційної індустрії, сприяючи зниженню цін на її продукцію.

В економіці, що використовує інформацію як основний ресурс, виникнення і зростання інформаційних потоків веде до зміни типових способів поведінки господарюючих суб'єктів, впливаючи на характер конкуренції.

До недавнього часу вважалося, що будь-яка економічна інформація вільно поширюється на ринку і доступна усім за наявності коштів на її оплату. Але у багатьох випадках в економіці виникають різного роду перешкоди для отримання оперативної і якісної інформації. В результаті одні економічні суб'єкти можуть отримати інформаційну перевагу перед іншими. Виникнення відносних інформаційних переваг призводить до появи конкуренції, результати якої непередбачувані.

Найбільш важливими джерелами отримання конкурентної інформаційної переваги є наступні:

– позаекономічна монополія на володіння інформацією, яка виникає за відсутності інформаційної свободи, що проявляється в наявності адміністративних бар'єрів для розповсюдження інформації. В цьому випадку економічний суб'єкт для отримання прибутку використовує інформацію, недоступну іншим учасникам ринку;

– здатність краще і швидше за інших оцінити і зрозуміти загальнодоступну інформацію забезпечує додатковий прибуток відповідним економічним суб'єктам, яка може бути прийнята як премія за краще використання інформації.

Якщо інформаційна перевага стійка в часі, вона поступово трансформується в соціально-економічну перевагу. При цьому відсутність цих переваг можна тлумачити як нерозвиненість інформаційного простору окремого ринку або економіки в цілому.

У маркетингу інформація класифікується на первинну, отримувану в ході польових маркетингових досліджень, і вторинну, тобто дані, зібрані з внутрішніх і зовнішніх джерел для цілей, відмінних від цілей маркетингових досліджень.

Інформаційне забезпечення систем маркетингу є результатом економічних, правових і організаційних відносин, що складаються між підприємницькими структурами – постачальниками бізнес-інформації та її споживачами на ринку інформації.

Таке визначення дозволяє трактувати інформаційне забезпечення і як економічний ресурс підприємницької діяльності, і як результат функціонування ринку інформації на різних рівнях управління.

Підприємницьку діяльність на ринку бізнес-інформації можна визначити як діяльність, спрямовану на задоволення інформаційних потреб користувачів шляхом раціональної організації і ефективного використання інформаційного забезпечення маркетингових рішень.

На сучасному етапі розвитку економіки стався різкий спад потреби у безадресній інформації і в той же час стали розвиватися нові форми інформаційного обслуговування. Ринок і його структури - головне інформаційне джерело, і економічні суб'єкти зацікавлені в отриманні реальних даних про ціни, попит на окремі товари тощо. Так, керівникові щодня поштою доставляють масу здебільшого непотрібних цифр, тоді як йому потрібна тільки та інформація, за якою він зможе визначити тенденції на ринку і зробити можливі кроки, щоб підготувати майбутні дії. Те, що вже сталося, йому не цікаво, він хоче знати, що може статися, оскільки тільки на основі такої інформації організація зуміє використати можливості, що створилися, або протистояти загрозам. Тому така важлива не просто інформація, але інформація активна (бізнес-інформація), що є дієвим чинником підприємницької діяльності.

Постачальники і споживачі бізнес-інформації вступають у певні відносини на ринку інформації. Зміст і спрямованість цих стосунків, умови їх активізації залежать від специфіки конкретного ринку (робочої сили, капіталу, ресурсів), від його інформаційної насиченості, долі державного втручання і регулювання найбільш значимих інформаційним послуг та інших чинників. Найбільш інформаційно насиченим і в силу цього законодавчо оформленим є на сьогодні ринок праці.

Підприємницька діяльність передбачає, що між усіма суб'єктами ринку організовані інформаційні потоки, які – забезпечують:

– синхронізацію дій усіх суб'єктів ринку;

– проведення комплексної оцінки ринкових процесів, що відбуваються;

– базу для прогнозування окремих процесів;

– фіксацію зрушень, що виникають у результаті реалізації запланованих заходів.

Організація цих потоків залежить від того, які рішення планується приймати і яка інформація для цього потрібна.

Основними функціями інформації на ринку можна вважати:

– забезпечуючу, коли інформація є чинником, що безпосередньо забезпечує функціонування ринку;

– регулюючу, коли інформація виступає чинником ухвалення економічних рішень для господарюючих суб'єктів.

Відповідно до цих функцій можна виділити інформацію двох типів:

– основну, яка прямо і безпосередньо забезпечує функціонування ринку. Ефективність підприємницької діяльності залежить від точності, швидкості і, що особливо важливо, відповідності основної інформації необхідним стандартам і цілям управління, отже, діяльність підприємницьких структур повинна достатньою мірою забезпечуватися рухом цієї інформації;

– допоміжну, яка використовується для ухвалення конкретних економічних рішень господарюючими суб'єктами. Головними характеристиками цієї інформації є повнота і достовірність при істотному зниженні вимог до швидкості. Як приклад, можна назвати інформацію, яку складають відомості про умови здійснення угод конкурентів щодо найму робочої сили, динаміці плинності кадрів тощо.

За мірою доступності також виділяють інформацію двох типів:

– першого типу, яка може бути отримана широким колом осіб, поширюється як ЗМІ, так й іншими громадськими і приватними комунікаційними системами;

– другого типу, яка, як правило, є результатом маркетингових досліджень, неформальна, у ряді випадків носить конфіденційний характер і поширюється за допомогою приватних комунікаційних систем. Її переваги - оперативність, профільність, адресність і синтезованість. У той же час в неформальних процесах обміну інформацією відсутній механізм контролю якості інформації, цінності і конфіденційності; крім того, її поширення обмежене.

Обернення інформації першого типу здійснюється за допомогою державних комунікаційних систем. Прикладами подібних систем можуть бути автоматизована інформаційна система служби зайнятості, національна статистична інформаційна система. Такі комунікації здійснюються з використанням комп'ютерної техніки, різні модулі якої об'єднані в єдину мережу, що забезпечує можливість прийому-передачі інформації для усіх її абонентів. При цьому інформація може виступати у формі ринкової пропозиції, а може лише прийматися для ознайомлення.

Обернення інформації другого типу здійснюється за допомогою недержавних приватних і громадських комунікаційних систем. Серед останніх найбільш поширена мережа Інтернет. Нині Інтернет перетворився на особливий вид маркетингових комунікацій, що реалізовує різні механізми взаємодії із споживачами, і може служити прототипом майбутнього єдиного інформаційного простору.

Спільна мета усіх суб'єктів ринку інформації полягає у формуванні максимально вигідного для усіх учасників соціально-економічного партнерства за допомогою організації ефективної взаємодії. Об'єднання зусиль в досягненні спільної мети дозволяє отримати комплексну вигоду. При цьому інтеграція доцільна тоді і тільки тоді, коли в результаті об'єднання зусиль збільшується вигода кожного. Мета формує завдання.

Загальне і головне завдання усіх економічних суб'єктів ринку бізнес-інформації можна визначити як раціональну організацію і ефективне використання інформаційного забезпечення маркетингових рішень.

Окрім цього загального завдання кожен суб'єкт вирішує свої специфічні завдання, які утворюють систему завдань: узгодження попиту і пропозиції на ринку; реалізація стратегічних і тактичних заходів в маркетинговій діяльності суб'єктів ринку та ін.

Ринок ділової інформації як система характеризується досить складною структурою зв'язків, найбільш важливими елементами якої є такі:

– ринок – суспільна інформація – цей зв'язок характеризує процес утворення суспільної інформації, виробництво її, наприклад, ринком праці як невід'ємну властивість будь-якої ринкової системи;

– суспільна інформація – споживачі – цей зв'язок характеризує надходження рівнодоступної інформації у формі громадського блага до споживачів і її використання в їх діяльності;

– суспільна інформація – приватна інформація – цей зв'язок характеризує перетворення рівнодоступної і однакової для усіх з цієї точки зору інформації на інформацію, яка за своїми властивостями відноситься до продуктів і має властивості товару; це найбільш слаборозвинена в Україні частина усієї системи зв'язків;

– приватна інформація -– споживачі – цей вид зв'язку не відрізняється від інших зв'язків між виробниками і споживачами будь-якої продукції або послуг.

Ця система зв'язків розкриває подвійну функцію інформації: по-перше, як чинника ухвалення рішень по регулюванню ринку на усіх рівнях управління; по-друге, як ресурсу, використовуваного підприємницькими структурами у комерційних цілях.

Інформаційний ринок (чи ринок інформаційних продуктів і послуг) утворюють інформація, електронні угоди і електронні комунікації.

Види інформаційних послуг, відомі і доступні в Україні, в цілому схожі з їх аналогами, що надаються в розвинених країнах. Відмінності пов'язані передусім з нижчим рівнем розвитку економіки в цілому, а також з нерозвиненістю секторів, орієнтованих на обслуговування інфраструктури ринку. Серед основних типових інформаційних послуг і продуктів можна виокремити:

– бази даних і довідники на машинозчитуваних носіях;

– інформаційні друковані видання, що готуються на основі баз даних (у тому числі газети, журнали, бюлетені, орієнтовані на підприємця);

– послуги діалогового доступу до віддалених баз даних або електронних дошок оголошень;

– послуги інформаційного пошуку із запитів споживачів;

– телеконференції і списки розсилки новин в електронній формі;

– служби новин в корпоративних ТВ-мережах;

– послуги доступу до першоджерел і отримання копій документів;

– довідково-консультаційні послуги.

Інформаційний ринок є одним з основних елементів інформаційного простору, до складу якого також входять: інформаційні ресурси, інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура, ринок інформаційних технологій, засобів зв'язку, інформатизації і телекомунікацій, система масової інформації, система міжнародної взаємодії зі світовими відкритими мережами, система забезпечення інформаційного захисту (безпеки), інформаційне законодавство.

Аналіз проблем формування і розвитку ринку бізнес-інформації вимагає визначення місця бізнес-інформації в інформаційному просторі України.

Ринок бізнес-інформації нині є сукупністю економічних, правових і організаційних відносин після продажу і купівлі бізнес-інформації, що складаються між її постачальниками і споживачами. Його стан багато в чому визначається відповідністю інформаційної інфраструктури (тобто структури з обслуговування, реалізації і розвитку ринкових відносин), що склалася, ринковим вимогам, а також тими передумовами, які існували в Україні до початку розвитку ринкових відносин, змінами в інформаційній діяльності, що відбуваються останніми роками.

Датою початку формування українського ринку інформації прийнято вважати 1987 р., коли з'явилися нормативні документи, що офіційно дозволяли діяльність кооперативів і підприємств з іноземною участю, що зіграли важливу роль в розвитку ринку інформації в Україні. Хоча до цього інформація визнавалася товаром, ринкові відносини стримувалися через жорстку державну регламентацію інформаційної сфери.

Проте деякі дослідники вважають, що ринок інформації в Україні став формуватися набагато раніше – на початку 1960-х рр., а основними постачальниками інформації виступали служби новин і агентства друку. Дещо пізніше в цей ринок включилися інформаційні служби банків і різних науково-технічних товариств, навчальних закладів. На початку 1970-х рр. з'явилися бази даних, що формуються великими інформаційними службами, тісно пов'язаними з науково-технічними, академічними, державними установами і навчальними закладами, які кооперувалися з ними у зборі інформації і постійному вивченні попиту. З середини 1970-х рр. найважливішим видом інформації на ринку стали бази даних, що містять торгово-комерційну, статистичну і професійну інформацію.

На початку 1990-х рр. після руйнування монополії Держкомстату СРСР на економічну інформацію структура ринку ділової інформації в нашій країні зазнала істотних змін, пов'язаних із розвитком ринкових відносин в цілому і, як наслідок, із спеціалізацією бізнесу. Це знайшло відображення і в зміні структури попиту на метаінформацію. Якщо на початку 1990-х рр. підприємців цікавила будь-яка інформація про підприємства усіх видів діяльності і регіонів, то останніми роками – тільки той її сегмент, який знаходиться в зоні стратегічних інтересів компанії. Виникло чітке розділення на галузеві й територіальні пріоритети у виборі інформаційних джерел, причому з тенденцією до збільшення важливості галузевої інформації.

У 1990-і рр., коли на ринок інформаційних послуг прийшов Інтернет, склад типових інформаційних послуг якісно змінився. Інтернет пропонує користувачеві послуги, які не можуть бути надані в друкованій формі або на компакт-диску.

Основним елементом новизни виступає можливість для споживача, який працює з текстом, без клавіатурних й інтелектуальних зусиль практично миттєво переходити від одного фрагмента тексту до інших, пов'язаним з ним. При цьому зв'язки окремих об'єктів (слів, понять, графічних символів) використовуються не лише в обмежених рамках цього тексту (що можливо у разі компакт-диска), але і з текстами з множини віддалених баз даних, які можуть містити значно повнішу інформацію у будь-якій формі, включаючи зображення, звукозаписи тощо.

Персоналізовані газети й бюлетені виступають змістом іншої унікальної послуги, доступної в Інтернеті через комерційні діалогові служби. Ці газети формуються спеціальними системами з відбору і фільтрації в реальному режимі часу інформації з певної теми або проблеми з безлічі джерел даних в електронній формі для індивідуального користувача, що надходять безпосередньо до електронної поштової скриньки. Відмінність цієї послуги від традиційного вибіркового розповсюдження інформації полягає в тому, що пошук ведеться не лише в одній або декількох базах даних, як у разі діалогових служб, а одночасно у сотнях і тисячах серверів Інтернету. Інформація надходить до користувача не періодично (яким би коротким не був період), а у вигляді безперервного потоку, причому при незрівнянно нижчих витратах, ніж у разі комерційного оператора баз даних.

Сьогодні у рамках Інтернету сформувалося декілька підходів до організації фільтрації інформації. Так, якщо в компанії є досить велика група користувачів оперативної інформації, доцільна організація власного корпоративного сервера, доступного по корпоративній мережі. Якщо користувачів небагато, кращим рішенням може стати індивідуальне з'єднання з провайдером.

Деякі учасники Інтернету пропонують користувачам стати авторами і готові розділяти прибуток від поширення робіт в співвідношенні 1:1. Білл Гейтс вважає, що можливість, яка надається Інтернетом для мільйонів людей щодо висловлювання і публікації своєї думки або інформації при незначних витратах, є одним з найважливіших соціально-економічних результатів, які дає "Всесвітнє павутиння", і сприятиме розвитку як свободи слова, так й індивідуальної творчості.

Підприємцеві важливо зрозуміти, що нові послуги, пропоновані Інтернетом, необхідно вивчати для того, щоб максимально ефективно використати їх у своїй роботі, отримуючи тим самим конкурентні переваги в порівнянні з тими, хто цього ще не усвідомив. Повною мірою таке нелегке завдання здатний здійснити спеціально підготовлений фахівець - консультант в інформаційній сфері.

Таким чином, з розширенням ринку ділової інформації й спеціалізацією інформаційних потреб суб'єктів ділової інформації розширився і спектр споживаних джерел, що значно підвищило роль консультанта в процесах розвитку українського бізнесу.