Теоретичні відомості

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 667

Інформаційна (комп’ютерна) система складається з апаратної частини (комп’ютера) і системного та прикладного програмного забезпечення, розміщеного на дисках у вигляді файлової системи. Дисків може бути декілька. Назва диска – латинська буква і символ двокрапки, наприклад, С:, D:, P:. Файли призначені для зберігання програм та інших даних (текстів, таблиць, рисунків тощо) на дисках і характеризуються такими властивостями:

§ назвою;

§ типом;

§ обсягом;

§ датою створення.

Якщо файлів багато, то для ефективної роботи з ними користувач створює папки (каталоги) файлів. Назва папки – це одне або декілька слів. Назва файла складається з двох частин, розмежованих крапкою: самої назви файла та його розширення, яке вказує на тип даних у файлі (com,exe, txt, doc, xls, bak тощо).

Особливе місце серед програмного забезпечення займає операційна система. Вона організовує діалог з користувачем, дає можливість зручного доступу до апаратних ресурсів комп’ютера та керує виконанням усіх решта програм. Для отримання доступу до операційної системи Windows XP необхідно: увімкнути комп’ютер (увімкнути живлення монітора та натиснути на кнопку Power на системному блоці); зареєструватися у системі. Після вмикання відбувається процес тестування пристроїв комп’ютера та завантаження операційної системи. Процес завантаження операційної системи завершується запрошенням натиснути на комбінацію клавіш <Ctrl>+<Alt>+<Del>. Натиснувши таку комбінацію клавіш, на екрані отримаємо діалогове вікно, у якому ПК запитує ім’я користувача, пароль та ім’я групи користувачів. Для реєстрації у системі необхідно заповнити потрібні поля і натиснути на кнопку «OK» (або на клавішу <Enter> на клавіатурі).

Після закінчення процесу реєстрації на екрані з’явиться робочий стіл користувача (Рис. 1.1). На ньому є панель завдань та підписані значки, які позначають різні об’єкти. Під об’єктами вважатимемо папки, прикладні (Word, Excel тощо) та системні (Мій комп’ютер, Кошик) програми, файли документів. Поняття об’єкта і його значки часто ототожнюватимемо, оскільки значок репрезентує об’єкт.

Рис. 1.1 Робочий стіл в операційній системі Windows XP.

Панель завдань забезпечує швидкий доступ до програм та файлів. Вона містить кнопку «Пуск», індикатор мови клавіатури, годинник, кнопки відкритих вікон тощо. Меню «Пуск» можна відкрити натиснувши кнопку «Пуск» на панелі завдань або натиснувши клавішу <ÿ> на клавіатурі. У цьому меню реалізовано швидкий доступ до найчастіше використовуваних об’єктів. Серед них є об’єкт «Мій комп’ютер». Він призначений для доступу до файлової системи і засобів керування комп’ютером.

Вікно є центральним поняттям у Windows (Рис. 1.2). Воно відображає вміст об’єкта. Вікно об’єкта (програми, папки) складається з таких основних елементів: рядка з назвою об’єкта і кнопок керування вікном, рядка меню, робочого поля вікна. Необов’язковими елементами є рядки панелей інструментів і статусу. Зробити ці панелі видимими чи невидимими можна за допомогою меню «Вигляд».

Рис. 1.2 Вікно "Мій комп’ютер".

Значки у вікні можна відображати по-різному, в залежності від потреб. Використовуючи кнопку «Подання» або меню «Вигляд» можна змінювати стиль відображення. Якщо іконок мало, то зручно використовувати стиль «Плитка» або «Значки». Якщо багато – «Список». Для детальнішої інформації про файли використовують стиль «Таблиця». Якщо у каталозі містяться зображення, то можна використати стиль «Ескізи сторінок». Вищезазначені дії можна також виконати, використовуючи контекстне меню робочого поля вікна (його можна викликати, клікнувши правою клавішею мишки на вільному місці у вікні). За допомогою цього ж меню можна задавати різні способи впорядкування значків (поекспериментуйте самостійно).

Якщо у робочому полі не поміщається вся інформація, то вікно матиме горизонтальну і вертикальну смуги прокручування з бігунцями. Бігунці переміщають, щоб побачити усе поле. Вікно можна перетягувати з одного місця на інше та змінювати його розміри.

Для збільшення чи зменшення розмірів вікна курсор миші встановлюють на межі вікна або в кутку (курсор мишки змінить вигляд на “ ”), натискають на ліву клавішу мишки і, не відпускаючи її, перетягують межу. Перетягування значка виконують так: на нього клацають і, не відпускаючи клавішу, перетягують курсор мишки у потрібне місце; клавішу відпускають. Вікно перетягують, захопивши рядок з назвою.

Праворуч у рядку з назвою вікна є кнопки керування, вони дозволяють згорнути вікно, розгорнути його на весь екран чи закрити.

На екрані може бути багато вікон програм чи папок. Клікнувши правою клавішею мишки (надалі ПКМ) на панелі завдань, можна відкрити контекстне менюкерування вікнами (щоб отримати контекстне меню будь-якого елемента потрібно клацнути по ньому ПКМ). Для того, щоб було видно рядки з назвою всіх вікон, їх зручно розташовувати каскадом – Вікна каскадом у контекстному меню. Якщо необхідно бачити не тільки заголовки вікон, але і частину їх вмісту, то вікна розташовують зліва направо (Вікна зліва направо) або зверху вниз (Вікна згори донизу). Однак лише одне вікно може бути активним. Рядок з його назвою має інший колір, ніж відповідні рядки неактивних вікон. Щоб зробити вікно активним, потрібно клацнути мишкою (тут і надалі якщо не вказана клавіша мишки, то мається на увазі ліва) будь-де в його межах.

Мінімізувати вікно можна, натиснувши на кнопку «Згорнути»у правому верхньому куті. Щоб мінімізувати усі вікна, використовують комбінацію клавіш <ÿ>+<D>або <ÿ>+<M>.

Закрити вікно (і відповідну програму) можна одним із таких способів:

§ клацнути по кнопці ;

§ вибрати пункт меню ФайлðЗакрити;

§ клацнути ПКМ у рядку заголовка (отримаєте контекстне меню вікна) і виконати команду Закрити;

§ натиснути на комбінацію клавіш <Alt>+<F4>.

Користувач може налаштовувати вигляд робочого стола: змінювати кольори всіх елементів вікон, фоновий малюнок робочого стола (шпалери). Щоб захистити екран від вигоряння, поки комп’ютер не працює, або сховати зображення на час відлучення користувача, у Windows ХР є можливість скористатися заставкою.

Окрім вікон програм і папок, є так звані діалогові вікна, які відкриваються під час роботи з програмами. Розглянемо правила роботи користувача з діалоговими вікнами. Елементами діалогового вікна є закладки, текстові поля, кнопки, вікна-списки, вимикачі, перемикачі. У текстовому полі діалогового вікна потрібно клацнути кнопкою мишки, щоб з’явився текстовий курсор, і ввести потрібний текст. Параметр функціонування програми може бути або заданий (увімкнений), або ні (вимкнений). Параметри групуються на закладках за призначенням і бувають незалежні та залежні. Для увімкнення чи вимкнення параметра потрібно клацнути у полі його вимикача (в прямокутнику □ для незалежного параметра) чи перемикача (в кружечку ○ для залежного параметра). Незалежні параметри з деякої групи можуть бути увімкнені одночасно. Серед залежних режимів увімкненим може бути тільки один. Якщо деякій команді меню чи параметра відповідає кнопка панелі інструментів, то вигляд натиснутої кнопки відповідає увімкненому режиму, а вигляд ненатиснутої – вимкненому. Закладки у діалогових вікон потрібні для групування та компактного розміщення елементів. Щоб розгорнути закладку, на її назві потрібно клацнути мишкою. Не натискайте внизу на кнопку «OK», доки не переглянете усі потрібні закладки, оскільки завчасно закриєте діалогове вікно. Відмовитися від щойно зроблених змін можна, натиснувши на кнопку «Скасувати».

Після завершення роботи комп’ютер вимикати відразу не можна. Для коректного вимкнення потрібно натиснути на кнопку «Пуск», виконати пункт Вимкнути комп’ютер, та у діалоговому вікні, яке з’явиться, натиснути на кнопку «Вимкнути»

Зауваження: Порушення правил вимикання або саме вимикання комп’ютера внаслідок раптового зникнення живлення може призвести до неполадок у системних файлах на диску.

Якщо комп’ютером після вас користуватиметься інша особа, то можна завершити сеанс роботи, не вимикаючи комп’ютер. Для цього необхідно: натиснути на кнопку «Пуск», виконати пункт Завершення сеансу і у діалоговому вікні, яке з’явиться, натиснути кнопку «Вихід».