Теоретичні відомості

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 682

Окрім звичайного тексту, рисунків, автофігур і діаграм, текстовий документ може містити ще й інші об’єкти: написи, картинки, гіперпосилання, текстові ефекти, графічні та мультимедійні елементи, формули тощо.

Розглянемо детальніше поняття об’єкта. Об’єкт – це автономний елемент документа. Його можна переміщати, змінювати розміри, обтікати текстом, “прив’язувати” до необхідного місця на сторінці тощо. Об’єкт займає деяку частину сторінки документа.

Малюнки та векторна графіка у Word є об’єктами. Рисунок у текстовому документі можна побудувати, увімкнувши панель інструментів Малювання (Рис. 7.1), за допомогою кнопок із зображенням лінії, прямокутника, еліпса тощо.

Рис. 7.1 Панель інструментів Малювання.

Для вибору типу фігур можна скористатись з меню готових фігур Автофігури, зокрема, це зручно для побудови блок-схем. Щоб ліквідувати невдалу фігуру, її потрібно вибрати і натиснути на клавішу <Del>. Так як нарисовані фігури є об’єктами – вони мають свої контекстні меню, що полегшує роботу з ними.

Зауваження. Щоб виконати будь-які дії над елементами тексту чи об’єктами, їх спочатку потрібно виділити – натиснути в його межах мишкою, при цьому курсор буде таким - .

Нескладні рисунки у документі оптимально виконувати за допомогою векторної графіки Word. Вона дозволяє рисувати лінії, прямокутники, овали, задавати ширину та тип ліній тощо. Доступ до цих можливостей здійснюється через панель Малювання. Малювати об’єкти зручно на полотні для малювання, воно автоматично з’являється, якщо вибрати будь-який інструмент векторних фігур з панелі Малювання. Полотно об’єднує всі елементи, що розміщені у ньому в одне ціле, дозволяє пропорційно змінювати розмір об’єктів (а також розмір шрифту в них), переміщати їх по документу.

З фігурами можна здійснювати перелік дій, ці дії виконують за допомогою маркерів або кнопок панелі рисування ( Рис. 7.2).

§ переміщати (1);

§ розтягувати/стискати (2);

§ повертати (3);

§ модифікувати (4);

§ змінювати товщину, тип та колір ліній, фарбувати (5);

§ розміщати в них текст різного кольору (6).

Рис. 7.2 Зразок виконання дій над фігурами у Word.

Щоб виділити декілька намальованих фігур потрібно виділяти їх почергово утримуючи клавішу <Shift>. Якщо об’єктів для виділення дуже багато, простіше виділити їх обвівши контуром виділення: виберіть інструмент Вибір об’єктів (на полотні вибраний за замовчуванням),затисніть мишку у будь-якому вільному місці та, утримуючи, захопіть у пунктирний прямокутник всі необхідні елементи. Якщо потрібно об’єднати кілька об’єктів в один, достатньо виділити їх та викликати функцію Групувати з меню Малювання, або з підменю Групуванняконтекстного меню. Щоб розділити елементи – аналогічно викликати Розгрупувати.

Фігури можна "прикрашати" ефектами тіні та об’єму. Щоб застосувати ці ефекти та вибрати вид достатньо натиснути їх кнопки (дві останні) на панелі Малювання, а у підменю, що з’явиться, вибрати вид. Для детальнішого налаштування ефектів потрібно у тому ж підменю вибрати Настройка тіні…абоНастройка об’єму…

Щоб змінити параметри намальованої фігури, потрібно вибрати Формат автофігури…з контекстного меню (Рис. 7.3). В цьому вікні за допомогою закладки Кольори та лінії задають кольори, ширину ліній облямівки напису, її колір та колір заливки робочого поля напису; закладка Розмірдозволяє змінювати розміри фігури та повертати їх; Розташування дозволяє змінити обтікання текстом, вибрати розміщення фігур на листку, зв’язати (скасувати зв'язок) до тексту: РозташуванняðДодатково…ðПереміщувати разом з текстом; закладка Малюнок стосується невекторних зображень, дозволяючи обтинати їх і встановлювати яскравість та контрастність; Написрегулює розміщення тексту у фігурі, якщо такий є: дозволяє змінювати поля від краю автофігури, визначити спосіб переносу слів та встановити автоматичний (залежно від тексту) розмір фігури.

Рис. 7.3 Редагування параметрів фігур.

Серед автофігур є спеціальна група фігур – Блок-схема. В ній відібрані основні елементи алгоритмічних блок-схем, що дозволяє легко і зручно їх створювати. Проте найважливішим елементом для створення блок-схем є інша група – Сполучні лінії. Вона дозволяє малювати лінії між ключовими точками (вони позначаються синіми квадратиками, найчастіше бувають серединами або вершинами фігури) довільних фігур при цьому при переміщенні цих фігур сполучна лінія буде автоматично змінюватися відносно них. Створювати сполучні лінії можна лише на полотні. Маркери сполучних ліній можуть бути червоного та зеленого кольорів, вони позначають відповідно встановлений та невстановлений зв'язок між фігурами.

Напис – це об’єкт, у який можна поміщати елементи документа: таблиці, діаграми, окремі слова, рисунки, фотографії тощо. Напис має рамку. Її можна робити кольоровою або невидимою. Напис вставляють, використовуючи кнопку з панелі Малювання. При цьому з’являється полотно для малювання, що правда, для роботи з написом, на відміну від, автофігур воно не є корисним; щоб скасувати полотно достатньо натиснути <Esc>. Спосіб вставки фігур та напису у документі є однаковим: після вибору об’єкта курсор набуває вигляду "+"; затиснувши мишку ми зафіксуємо один з кутів напису, пізніше, утримуючи клавішу натисненою, переміщаємо курсор, якому відповідає протилежний кут напису. Після вставки напису на екрані з’явиться прямокутник, облямований сірою рамкою. Така рамка – ознака виділення об’єкта. При виділенні довкола напису з’являються білі кружечки, які вказують, що напис виділений як об’єкт, розміри та розміщення якого можна змінювати, аналогічно як і розміри вікна у Windows.

Загалом, не лише напис, а й більшість автофігур можуть містити текст. Для введення тексту у фігуру потрібно активувати таку можливість, для цього виберіть Додати текст уконтекстному меню фігури.

Є декілька способів обтікання об’єкта текстом. Їх вибирають або на панелі Настройка зображення (Рис. 7.4), або у діалоговому вікні Формат напису, яке можна відкрити з контекстного меню об’єкта.

Рис. 7.4 Встановлення обтікання об’єкта.

Розглянемо, як зображення екрана або його фрагмент, можна внести в документ як об’єкт. Натиснемо на клавішу <Print Screen>, вигляд екрана скопіюється в буфер обміну. Запустимо графічний редактор Paint i вставимо буфер у графічний документ. Доопрацюємо зображення екрана як картинку і збережемо його у файлі з розширенням .bmp. Потім лише потрібно повернутись у текстовий документ і вставити графічний файл у документ. Для цього потрібно вибрати пункт меню ВставкаðМалюнокðЗ файла… і у діалоговому вікні вибрати потрібний файл. Альтернативний варіант: фрагмент графічного зображення з Paint заносять у буфер обміну (<Ctrl>+<C>) і, повернувшись у Word-документ, вставляють фрагмент картинки з буфера (<Ctrl>+<V>).

У текст можна також вставляти малюнки з готової колекції картинок Office. Для цього потрібно вибрати меню ВставкаðМалюнокðКартинки…. На Області завдань з’явиться форма пошуку картинок по колекції. Для вибору картинки треба ввести ключове слово у полі «Шукати:» та натиснути Почати. Якщо потрібно переглянути всю колекцію, достатньо вибрати «Упорядкувати кліпи…» внизу Області завдань. Щоб вставити картинку з Області завдань потрібно клацнути по ній мишкою; якщо картинку потрібно вставити із вікна «Колекція кліпів», то достатньо лише перетягнути її у потрібне місце в документі.

Для ефектнішого оформлення заголовків тексту, їх можна виконати за допомогою редактора текстових спецефектів WordArt (Рис. 7.5). Редактор спецефектів WordArt можна викликати за допомогою кнопки на панелі Малювання. При цьому вам буде запропоновані базові елементи оформлення тексту, вибравши який, ви перейдете у вікно редактора WordArt.

Рис. 7.5 Набір базових елементів оформлення тексту.

Вручну, за допомогою меню або кнопок панелі інструментів, можна підібрати: шрифт, його розмір, стиль написання, тип ліній, кольори букв та візерунків, тип тіні, накреслення тексту тощо (Рис. 7.6).

Рис. 7.6 Налаштування об’єкта WordArt.

Щоб взяти сторінку у рамку потрібно відкрити діалогове вікно Межі і заливка, у ньому вибрати закладку Сторінка, на ній задати необхідні параметри рамки, вибрати до якої частини документа застосовувати та натиснути ОК.

Якщо потрібно вставити вміст одного документа в інший достатньо скористатися інтуїтивно зрозумілим меню. Але часто зручніше використати гіперпосилання. Гіперпосилання – це засіб для налагодження зв’язку між документами. Якщо у файл вставити гіперпосилання на інші файли, то можна мати доступ одразу до багатьох файлів, не вставляючи їх один в інший. Гіперпосилання – це виконаний іншим кольором об’єкт (підкреслений текст чи картинка), який містить адресу іншого файла. Щоб відкрити потрібний файл (перейти по посиланню) потрібно клацнути по гіперпосиланні, утримуючи клавішу <Ctrl>. Для створення такого зв’язку найзручніше виділити текст, який має стати гіперпосиланням, викликати контекстне меню і вибрати в ньому Гіперпосилання…; у діалоговому вікні, що з’явилося обрати потрібний файл, чи веб-адресу та клацнути ОК.