Теоретичні відомості

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 698

Електронна таблиця Excel – це програма, призначена для опрацювання даних бухгалтерського, економічного чи статистичного характеру, наведених у вигляді таблиці, а також для автоматизації математичних обчислень.

Електронна таблиця (Рис. 10.1) складається з клітинок, що утворюють рядки і стовпці. Стовпці таблиці позначені буквами латинського алфавіту (А, В, С, …), а рядки цифрами (1, 2, 3, …). Кожна клітинка має адресу, наприклад, А1 – адреса лівої верхньої клітинки.

Рис. 10.1 Вікно програми Excel.

У клітинки користувач вводить дані чотирьох основних типів: числа, дати, тексти, формули (Рис. 10.2). Заповнені клітинки утворюють таблицю. Робоча таблиця міститься на робочому аркуші, що має ярлик. Декілька робочих аркушів утворюють робочу книжку. Остання зберігається у файлі з розширенням *.xls . Нова робоча книжка створюється натисканням кнопки на панелі інструментів.

Щоб ввести в клітинку дані чи виконати з нею якісь дії, її потрібно ви­ділити. Це роблять за допомогою клавіш зі стрілками або вказівника мишки. Ак­тивною може бути тільки одна клітинка (діапазон наразі не розгля­даємо). З нею можна виконувати дії, визначені в основному чи контекстному меню. Виділена клітинка має рамку з маркером, який є у правому нижньому куті.

Над таблицею є рядок для введення даних (він називається рядком формул). У ньому висвітлюються дані, які вводить користувач. Щоб дані запам’ятались у комірці робочого аркуша, потрібно натиснути <Enter> або на клавішу переміщення курсору.

Рис. 10.2 Вікно форматування числових даних.

Введений у клітинку текст (до 32768 символів), автоматично вирівнюється за лівим краєм, а числа – вздовж правого. Текстові дані використовують, зокрема, для оформлення назв таблиць і назв рядків та стовпців даних. Числа в клітинку вводяться звичайним способом, але на екрані вони можуть бути відображені по-різному: число може виглядати як заокруглене, з символом гро­шової одиниці ($, ), з пропусками, які відокремлюють тріади цифр тощо, в залежності від формату.

Формати чисел у вибраних клітинках задаються командою ФорматðКлітинки…ðзакладка Число. Зручним є формат Числовий, в якому задають кількість десяткових розрядів. Часто використовують також такі формати як Грошовий, Відсотковий тощо.

Формули призначені для виконання дій над даними у клітинках згідно з умовою конкретної задачі. Вони завжди починаються зі знака рівності “=” і можуть містити чис­лові та буквенні величини (константи), знаки арифметичних операцій (“+” – додавання, “-” – віднімання, “*” – множення,
“/” – ділення, “^” – піднесення до степеня), операції порівняння (=, >,<, >=, <=, <>), операції з текстом (“&” – об’єднання двох текстових значень), дужки, адреси комірок та вбудовані функції. Наприклад, =В2*С2.

Для введення формули спочатку потрібно виділити комірку, у якій використовуватиметься формула. У рядку формул вводять необхідну формулу, далі тиснуть <Enter> або кнопку Ввід, що знаходиться ліворуч від рядка формул. Наприклад, формула для додавання вмісту клітинок D3 та G6, результат якої запишеться у клітинку F5, матиме такий вигляд: =D3+G6. Вона знаходитиметься у клітинці F5.

Щоб побачити всі формули у таблиці, потрібно задати режим відображення формул у клітинках. Це роблять у діалоговому вікні Параметри: СервісðПараметриðзакладка Виглядðпоставити позначку «Формули» ðОК.

Над аркушами робочої книги можна виконувати операції вставки та видалення аркушів, їх перейменування та зміни порядку проходження. Для цього використовують контекстне меню ярликів робочої книги (Рис. 10.3), виклик якого здійснюється клацанням правою клавішею мишки на назві аркуша (внизу).

Рис. 10.3 Контекстне меню ярликів аркушів.

Зміна вигляду таблиці називається форматуванням. Ширину стовпців та висоту рядків можна змінювати перетягуванням їх обмежувальних ліній. Для цього достатньо підвести курсор до необхідного номера рядка чи стовпця (курсор змінить вигляд), захопити обмежуючу лінію та перемістити її. Можна за допомогою меню Формат задати автоматичну ширину стовпців (чи висоту рядків). У цьому випадку програма автоматично задасть потрібну ширину (висоту) для вибраних стовпців (рядків). Вибрані клітинки можна об’єднувати, заливати різними кольорами, обводити рам­ками, змінювати орієнтацію записів, стиль і колір шрифту засобами основного меню, панелі інструментів чи контекстного меню. Вибрати всю таблицю можна, клацнувши у лівому верхньому її куті. Діапазон виділяють, тягнучи білий хрестоподібний курсор від виділеної клітинки у потрібний бік (детальніше розглянемо у наступній лабораторній роботі).

Переважно таблиця на екрані має сітку, якщо увімкнуто режим відображення сітки, однак під час друкування на папері вона не відображається. Щоб таблиця була в певний спосіб розграфлена на папері, потрібно задати параметри на закладці Межа (Рис. 10.4) діалогового вікна Формат клітинок: ФорматðКлітинкиðзакладка Межа. На закладці Візерунки можна задати колір та візерунок фону клітинки.

Рис. 10.4 Задання стилю меж таблиці.

Виділену групу комірок можна об’єднати в одну комірку. Для цього використовують кнопку (Об’єднати та розмістити в центрі) на панелі Форматування. Проте, при цьому в новій комірці міститиметься текст лише з першої.

Для зміни орієнтації записів використовують закладку Вирівнювання
(Рис. 10.5) меню Формат клітинок. Орієнтацію записів можна змінити, задаючи кут нахилу запису до горизонталі у градусах, або ж переміщаючи вказівник, подібний до годинникової стрілки.

Рис. 10.5 Задання орієнтації тексту.