Теоретичні відомості

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 622

Декілька клітинок робочої таблиці, які мають суміжні сторони, утворюють діапазон клітинок. Діапазони мають прямокутну форму і опи­суються адресами двох діагонально-протилежних клітинок. Наприклад:

A1:C3 – прямокутний діапазон;

A1:A9 – діапазон-стовпець;

A1:E1 – діапазон-рядок.

Щоб виділити діапазон (наприклад, B2:D5), потрібно клацнути у лівому верхньому куті (у клітинці B2) і, не відпускаючи клавіші, перемістити білий хрестоподібний курсор у правий нижній кут (у клітинку D5) і відпустити клавішу (Рис. 11.1). Щоб зняти виділення, клацають поза межами діапазону. Діапазонам можна надавати назви і використовувати ці назви у виразах. Для переміщення виділеного діапазону клітинок (або однієї клітинки), потрібно поставити курсор миші на межу виділеного діапазону (курсор набуває вигляду стрілки) і перетягнути його в інше місце. Для копіювання виділеного діапазону клітинок (або однієї клітинки) необхідно поставити курсор на межу діапазону, утримуючи клавішу <Ctrl>, перетягнути курсор у потрібну позицію.

Рис. 11.1 Виділений фрагмент таблиці.

В Excel існують засоби, які дають змогу прискорити та спростити процес вводу даних та формул. Замість того, щоб вручну вводити серію номерів або дат, можна використати команду ПравкаðЗаповнитиðвибрати потрібний спосіб заповнення.

Натисніть ПравкаðЗаповнитиðПрогресія…. У діалоговому вікні Прогресія (Рис. 11.2), яке з’явиться, задають потрібні параметри заповнення: встановлюють перемикач розміщення в одне з положень, що відповідає напрямку переміщення по діапазону – за стовпцями або за рядками, перемикач типу зміни значень при переході до наступної клітинки. Можна також задати крок зміни значення.

Рис. 11.2 Вікно "Прогресії".

Ця команда призначена для швидкого вводу значень, побудованих відповідно до деяких шаблонів. Крім того, Excel може автоматично визначати шаблон на основі значень, які вже введені в клітинки, а потім розпов­сюджувати цей шаблон на решта комірок. Функцію автозаповнення також можна виконувати за допомогою команди Заповнити, однак значно зручніше вико­ристати для цього мишку. Щоб використати цю функцію за допомогою мишки, насамперед необхідно ввести в клітинки діапазону декілька значень, які відповідають потрібному шаблону, – саме стільки, скільки потрібно, щоб цей шаблон можна було повністю розпізнати. Далі потрібно виділити цей діапазон і перетягнути у потрібному напрямку маркер (маленький темний квадрат, який розміщений у нижньому правому кутку).

В Excel є можливість копіювати однотипні формули (а не вводити їх у кожну клітинку зокрема), що прискорює розв’язування задач. Для копіювання формул достатньо виділити клітинку, яка містить потрібну формулу, по­ставити курсор мишки на межу цієї клітинки (курсор набуває вигляду стрілки), а потім, утримуючи натиснутою клавішу <Ctrl>, перетягнути курсор у нову позицію. Якщо копіювання потрібно виконати у діапазоні суміжних клітинок, то необхідно виділити клітинку з формулою і перетягнути маркер по всьому діапазону.

Під час копіювання формули відбуваються такі дві дії:

§ формула вводиться в інші клітинки;

§ формула автоматично модифікується – змінюються відносні адреси (адреси клітинок В3 чи С3 називаються відносними), на які є посилання у формулі.

Для того, щоб при копіюванні формули в іншу позицію ця буква стовпця автоматично не змінювалась, потрібно поставити перед нею знак долара ($). Наприклад, при копіюванні формули =$B2+$B3 Excel буде автоматично змінювати номери рядків, але букви стовпців залишатимуться без змін. Якщо модифікація номера рядка в адресі комірки при копіюванні цієї формули в інші рядки не бажана, то перед номером рядка розміщають знак $. Відповідно, якщо потрібно, щоб автоматична модифікація не застосовувалась ні до номерів рядків, ні до букв стовпців, потрібно поставити знак долара перед кожним елементом адреси клітинки: =$B$2+$B$3. Такі адреси клітинок називаються абсолютними. Все сказане вище справедливе і по відношенню до адресів діапазонів.