ЩЕЯ ВІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ Ж.-Ж. РУССО. ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТА СИСТЕМА ВИХОВАННЯ Ж.-Ж. РУССО

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1046

Жан-Жак Руссо (1712-1778) - французький просвітитель, представник передреволюційної дрібної буржуазії. Народився у Женеві, в сім'ї майстра-годинникаря. Матір втратив ще при своїй появі на світ, рано втратив і батька. Дуже рано малому Жан-Жаку довелось самому заробляти на хліб, відчувати голод, побої, змі­нити багато професій.

Систематичної освіти не здобув, в основному займався само­освітою. У тридцятирічному віці він поїхав у Париж, де познайо­мився з кращими представниками (літераторами, філософами) нової буржуазної інтелігенції, часто зустрічався з Дідро. За його порадою Ж.-Ж.Руссо написав твір "Чи сприяв прогрес у науці і мистецтві поліпшенню або погіршенню мораліТ". Діжонська ака­демія за цей твір нагородила Ж.-Ж.Руссо першою премією. В 1754 році з'явилась друга робота Ж.-Ж.Руссо "Про походження нерівності між людьми", а потім (1762) - "Суспільний договір", де він різко критикує тиранію, гніт експлуататорів і розвиває до­говірну теорію Дж.Локка, доводить, що влада, яка не відповідає інтересам народу, не є законною. Вона порушила суспільний до­говір, за яким люди добровільно передали частину всіх прав виб­раним представникам влади, що повинні були служити народу. Звідси висновок: якщо влада не задовольняє вимогам народу, то

У 1762 році був надру­кований роман-трактат "Еміль, або про виховання^, який ви­кликав велике незадоволення серед королівської влади і ду­ховенства. Ця крамольна книга була спалена на одному з пари­зьких майданів, а Ж.-Ж.Руссо змушений був тікати спочатку в Женеву, а потім в Берн і, на­решті, в Англію. У Францію Ж.-Ж.Руссо повернувся хво­рим, морально пригніченим незадовго до своєї смерті.

В цей час (1767) він написав чудовий автобіографічний твір "Сповідь". В 1778 році Ж.-Ж.Руссо помер.

В основу виховання ("Еміль, або про виховання"), за Ж.-Ж.Руссо, повинен лягати принцип слідування за вказівками при­роди, відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціати­ви учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованців.

В системі виховання, за Ж.-Ж.Руссо, велика увага приділя­лась особистості дитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для феодалізму. Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв'язання корінних соціальних проблем. Лише шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада й багатство створили нерівність, людина втратила свободу і стала зіпсованою, а зіпсоване суспільство сприяє створенню зіпсованих людей. Тому дитину (Еміля) слід виховувати поза фе­одальним суспільством відповідно з природою (природовідпові-дно). Навчати природовідповідно - значить дотримуватись зако­нів розвитку організму дитини та ЇЇ здібностей.

Ж.-Ж.Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх ді­тей виховувати непотрібно: вони вже вихованні самим життям. Потрібно виховувати і перевиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожен з них став людиною, а не дармоїдом. Тому головним героєм свого роману Руссо взяв Еміля - сина багатих батьків з метою виховати його справжньою людиною.

Розглянемо вікову періодизацію і зміст виховання, за Ж.-Ж.Руссо, який поділяє життя свого вихованця на вікові періоди:

а) від народження до двох років, коли особливу увагу слід звер­тати на фізичне виховання; б) від двох до дванадцяти років - пе­ріод "сну розуму", коли потрібно розвивати "зовнішні відчуття", в) від 12 до 15 років (розумове виховання); д) від 15 до повноліт­тя (період морального і статевого виховання).

Ж.-Ж. Руссо охарактеризував всі періоди, визначаючи зміст, форми і методи навчання та виховання в кожному з них.

В ранньому дитинстві (до 2-х років) основою є фізичне вихо­вання. Новонароджену дитину не потрібно сповивати, бо перший крик дитини - "протест проти несправедливості в суспільстві!".

Після 12 років починається розумове і трудове виховання ді­тей. Це так званий третій період (з 12 - 15 років), під час якого слід розвивати у підлітків спостережливість, самодіяльність, вчи­ти їх працювати в саду, на городі, в полі, майстерні; вчити читан­ню, письму, географії, природознавству, астрономії, арифметики, гео­метрії.

У юнаків 15 — 17 років Ж.-Ж.Руссо виділяє три завдання мо­рального виховання: виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі. До 17-18 років юнаку не варто говорити про релі­гію, але Руссо переконаний, що Еміль думає про першопричину і самостійно приходить поступово до пізнання божественного по­чатку.

Педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо мали великий вплив на роз­виток педагогічної думки в наступний період.