Діагностика

Морфологічні зміни головного мозку при гіпоксично-ішемічному ушкодженні нервової системи і їхній прогноз

Основні нейроморфологічні зміни у доношених і недо­ношених новонароджених мають свої особливості. Імовірно, це визначається різною чутливістю клітинних елементів мо­зку до гіпоксії у новонароджених з різним терміном гестації.

A. Hill із співавт. (1990) класифікують патоморфологічні порушення, що виявляються при гіпоксично-ішемічних ушкодженнях головного мозку у новонароджених залежно від доношеності новонародженого.

Необхідно зазначити, що нейросонографія обмежена у виявленні ряду церебральних уражень, особливо кіркових і субкортикальних вогнищ ішемії і лейкомаляції.

ДЕГ в ранній фазі ГІЕ найчастіше показує збільшення пульсації. Збільшення судинної резистентності вказує на гострий набряк мозку. У відновному періоді ГІЕ допплеро-графічних змін не виявляють, і вони малоінформативні.

Основні нейроморфологічні зміни при гіпоксично-ішемічних ушкодженнях головного мозку у недоношених новонароджених

Перивентрикулярна лейкомаляція (ПВЛ) - некроз бі­лої речовини дорсальної і латеральної сторін бокових шлуно­чків. ПВЛ характерна для недоношених, народжених з термі­ном гестації менше 32-х тижнів. У недоношених найбільшого дефіциту зазнає перивентрикулярна зона — біла речовина мозку, що знаходиться вище бокових шлуночків на 4-5 мм і складається із нисхідних кортикальних шляхів. Глибокі шари перивентрикулярної білої речовини є зоною суміжного кро­вопостачання між передньою, задньою і середньою мозкови­ми артеріями. Судинні анастомози в ці терміни гестації слаб­ко розвинуті. Здатність цих судин розширюватися у відповідь на збільшення метаболічних вимог і чутливості гліальної тканини, що розвивається, роблять цю область більш уразли­вою до змін церебрального кровообігу і перфузійного тиску. ПВЛ у 70% унілатеральна, і 80% цих випадків асоціюються з масивними внутрішньошлуночковими крововиливами. Кліні­чні прояви залежать від розмірів ПВЛ, що візуалізуються на нейросонограмі. За нашими дослідженнями, нейроморфологі­чні зміни при ПВЛ є поступовими. Тяжка ПВЛ із множинними кістами асоціюється з високим ризиком роз­витку церебрального паралічу, переважно нижнього спастич­ного парапарезу, ураженням окорухових черепних нервів. У доношених новонароджених ПВЛ зустрічається нечасто і сполучається з вродженими кардіальними розладами, а також з іншими тяжкими постнатальними захворюваннями (сепсис, некротичний ентероколіт тощо).