B) Понятійний апарат дослідження операцій

Понятійний апарат дослідження операцій відображає її безпосереднє прикладне призначення. Ключові терміни цієї теорії узагальнюють спільні характеристики найрізноманітніших за своєю природою досліджуваних ситуацій. Знання та розуміння цих термінів сприяє усвідомленню ролі і місця дослідження операцій, при її численних застосуваннях.

Операція - дія або система узгоджених між собою дій, спрямованих на досягнення певної мети. Наведемо ще кілька прикладів операцій.

Приклад 1. Розмістити тимчасові торговельні точки з продажу заданих кількостей сезонних товарів, щоб забезпечити певну економічну ефективність розпродажу.

Приклад 2. З метою отримання прибутку встановити ціни продажу цих товарів.

Приклад 3. На заданих промислових підприємствах можуть вироблятися певні види продукції. Її номенклатура, кількість, якість, собівартість та ринкова ціна залежать від багатьох чинників, зокрема від прийнятої технології виробництва та від обсягів інвестицій у кожне підприємство (інвестовані засоби витрачаються на забезпечення технології виробництва, її вдосконалення, на проведення маркетингових досліджень, на придбання сировини і продукції підприємств-суміжників тощо). Отже, разом з іншими чинниками політика інвестування всіх підприємств зумовлює номенклатуру й обсяги виробництва продукції на кожному окремому підприємстві, способи та час її збуту, позначається на величині прибутків або збитків кожного окремого підприємства і всіх підприємств загалом.

Маючи на меті отримання найбільшого прибутку від роботи всіх підприємств, під операцією у цьому випадку можна розуміти заходи, щодо інвестування цих підприємств.

Приклад 4. На промислових підприємствах, зв’язаних із заданими населеними пунктами мережею шляхів, у відомих кількостях вироблені певні товари споживання. Треба визначити маршрути транспортування вироблених товарів, за яких у кожному населеному пункті задовольняється попит на ці товари, а транспортні видатки найменші.

Приклад 5. З метою наближення соціально-економічних показників країни до бажаних значень визначити видаткові статті державного бюджету.

Організатор операції навласний розсуд конкретизує всі заходи операції, тобто визначає спосіб її проведення. Будь-який спосіб проведення операції, який вибирає організатор, називають рішенням. У прикладі 3 складовими компонентами рішення можуть бути певні умови проведення інвестиційної політики ‑ обсяг кредиту, час та форма його повернення, розмір облікової ставки тощо. У прикладі 5 під рішенням можна розуміти прийняті методи прогнозування дохідної частини державного бюджету і методи визначення його кожної видаткової статті.

Організатора операції прийнято називати особою, яка приймає рішення (ОПР). Цим наголошується, що саме ця людина робить остаточний вибір із множини альтернативних рішень і тим самим несе повну відповідальність за проведення та наслідки операції.

Роль ОПР полягає у прийнятті остаточного рішення щодо способу проведення операції. Отримані після завершення операції результати визначаються власними, часто заздалегідь не відомими та не формалізованими міркуваннями ОПР, її життєвим досвідом (інтуїцією), якістю розроблених і використаних математичних моделей операції. Всі ці моделі становлять лише окремий методологічний фрагмент у загальній системі підтримки прийняття рішень ‑ всіх допоміжних засобів ОПР, призначених для допомоги у виборі, остаточного рішення. Структура та склад пропонованих математичних моделей операції, їх “розумна складність” та зручність застосування визначаються набутим досвідом їх розробників. А це, врешті-решт, і визначає доцільність застосування таких моделей при пошуку прийнятного рішення.

Наявні ресурсні, технічні, технологічні, правові, морально-етичні, естетичні та. інші умови обмежують вибір ОПР певною множиною альтернативних рішень.

За результатами проведеної операції, які залежать від прийнятого рішення, наявні у ОПР альтернативні рішення можна порівнювати між собою, оцінювати
їх якість (добре рішення або погане, вдале або невдале, розумне або ні).

Оптимальне рішення ‑ рішення із множини альтернативних рішень, яке у певному розумінні краще або не гірше за будь-яке із решти рішень.

В означенні оптимального рішення передбачається можливість порівнювати між собою будь-які два рішення із множини альтернативних рішень. Після кожного такого порівняння повинно бути визначено, що одне із двох порівнюваних рішень краще, або, що ці рішення еквівалентні, тобто очікувані (прогнозовані) результати операції, зумовлені обома рішеннями, між собою не різняться.

Критерій ефективності рішень ‑ кількісний показник прийнятого способу порівнювання між собою довільних альтернативних рішень.

Оцінювати якість рішення за допомогою лише одного критерію ефективності не завжди можливо, оскільки таких критеріїв для багатьох операцій можна запропонувати кілька (тривалість операції, очікуваний прибуток, ймовірність некомпенсованих збитків даної величини, загальні транспортні витрати тощо).

За наявності кількох критеріїв ефективності рішень основна складність проблеми визначення серед альтернативних рішень найкращого полягає у тому, що ці критерії можуть суперечити один одному: якщо за одним критерієм певне рішення А краще за рішення В, то за іншим критерієм все навпаки ‑ рішення В краще за рішення А (альтернативних рішень і критеріїв їх ефективності на практиці може бути значно більше двох).

На операцію, крім прийнятого рішення, можуть також суттєво виливати
стан зовнішнього середовища ‑ місце та умови проведення операції ‑ та чинники, які визначаються не лише волею ОПР, а залежать від свідомої поведінки осіб, зацікавлених у результатах операції. Комплекс цих чинників не завжди можна ігнорувати і тому при порівнюванні альтернативних рішень слід зважати на всі суттєві чинники, що впливають на операцію, і певну невизначеність деяких із них.