Міжнародні фінансові потоки та світові фінансові центри. Офшорні банківські центри

Для того, щоб набути статусу міжнародного, кожен фінансовий центр має пройти відповідний еволюційний процес.

Стадії розвитку міжнародного фінансового центру: розвиток місцевого ринку; перетворення в регіональний фінансовий центр; розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.

Основні умови міжнародного фінансового центру: економічна свобода; стабільна валюта та стійка фінансова система; ефективні фінансові інститути й інструменти; активні та мобільні ринки — комплексні ринки; сучасна технологія та засоби зв’язку; фінансові спеціальні знання та людський капітал; підтримка відповідного правового та соціального клімату, створення сприятливих умов для міжнародних потоків капіталу.

Найбільш активно переливання фінансових ресурсів здійснюється у світових фінансових центрах (фінансових центрах світу). До них належать: Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюріх, Женева, Люксембург — у Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. У майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри — Сан-Паулу, Шанхай та ін. У світові фінансові центри перетворились деякі офшорні центри, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови.

Світові фінансові центри — це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.

Серед нових фінансових центрів, якщо брати до уваги тільки ринкову капіталізацію акцій, у Європі — ринки Польщі, Чехії, Угорщини та Росії, в Азії — Індії, Індонезії, Південної Кореї, Малайзії, Таїланду, Тайваню, Філіппін і, особливо, Китаю з Гонконгом, в Африці — Південно-Африканської республіки, а в Латинській Америці — Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики, Чилі.

Найважливішими та найбільшими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо. Денний оборот на трьох найбільших ринках у 1973 р. становив 20—30 млрд дол США; у 1983 р. — 60 млрд; у 1995 р. — 1, 3 трлн і в 1998 р. — 1, 5 трлн дол США, у 2006 році – 1, 9 трлн дол США.

Функціональна структура Лондонського фінансового центру

Ринок довгострокового позичкового капіталу

Первинний ринок: цінні папери, випущені урядом та фірмами Об’єднаного Королівства; єврооблігації, випущені іноземними позичальниками.

Вторинний ринок: внутрішні акції; зареєстровані на Міжнародній фондовій біржі цінні папери компаній; незареєстровані цінні папери; першокласні цінні папери (державні облігації, що випускаються Банком Англії); цінні папери фірм з фіксованими процентними ставками; опціони; іноземні акції.

Ринок короткострокового капіталу

· Традиційний грошовий ринок.

· Паралельний грошовий ринок (міжбанківський ринок; стерлінгові депозитні сертифікати; доларові депозитні сертифікати; цінні папери місцевої влади; цінні папери фінансових компаній; міжфірмові цінні папери; короткострокові комерційні євровекселі; стерлінгові короткострокові векселі).

· Валютний ринок (операції спот; операції на строк; ф’ючерси; опціони; арбітражні операції).

Функціональна структура Нью-Йоркського світового фінансового центру

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

· Акції.

· Облігації:

— іпотечний ринок (вторинний ринок закладних);

— ринок державних облігацій (цінних казначейських паперів);

— ринок промислових облігацій;

— цільові позики підприємствам;

— ринок закордонних облігацій (доларові облігації, випущені іноземцями в Нью-Йорку).

Ринок короткострокового капіталу (казначейські векселі; цінні папери федеральних агенцій США; вкладні сертифікати, що передаються; федеральні резервні фонди й угоди про купівлю цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною; банківські акцепти (акцептовані банком векселі); комерційні короткострокові векселі; позики дилерам та брокерам).

Валютний ринок:

· валютна інтервенція на національний валютний ринок;

· валютні свопи з іншими центральними банками;

· операції з міжнародними організаціями.

Токіо як фінансовий центр

Токіо став міжнародним фінансовим центром тільки після 1970 р., коли іноземні позичальники почали випускати тут облігації в єнах, а пізніше в іноземній валюті. Зміцненню позицій Токіо як одного з найважливіших центрів у процесі глобалізації фінансових ринків сприяла лібералізація ринків єни й капіталу.

Функціональна структура

Ринок довгострокового позичкового капіталу: акції; процентні державні облігації (довгострокові, середньострокові); дисконтні державні ноти й векселі; облігації муніципалітетів; енергетичні цінні папери, гарантовані державою; помислові облігації; іноземні облігації в єнах; конвертовані облігації; облігації з підписними сертифікатами.

Ринок короткострокового капіталу: ринок онкольних позик (позики коштів між банками); казначейські векселі; обліковий ринок векселів; депозитні сертифікати; короткострокові комерційні векселі; ринок Генсаки - ринок узгоджень про купівлю державних цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною.