Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Погляди на театр і драматургію




Реальність Предмет мистецтва – життя, „весь світ”, людина в її зв’язках з оточенням. Драматичний твір повинен достовірно відображати панораму суспільства, правдиво розкривати існуючі соціальні колізії, бути суголосним суспільним умонастроям. Художній вимисел У художньому творі завжди присутній вимисел, адже автор не копіює дійсність, а творчо переосмислює її – виводить образ. Художня правда відтак ширша, ніж життєва, бо в творі – розум і душа автора, його особистісне ставлення до героїв.
Ідейність Театр не розважальне видовище, а „школа життя”: він аналізує його, розкриваючи існуючі протиріччя і їх причини, засуджує зло в людині і суспільстві, пропонує взірці моральності й етичності. Театр – виразник інтересів народу, захисник національних пріоритетів, носій вічних цінностей. Художність П’єса повинна бути не тільки ідейно, а й художньо вартісною: відзначатися гармонією композиції, економністю сценічних ефектів, вартісною ідейно-тематичною основою. Її художній рівень знецінюють мелодраматизм інтриги, надмірний етнографізм, вульгарність в акторській грі.
Особливості виконання образів-ролей Акторська майстерність відзначається природністю і простотою гри, відсутністю позерства і надмірностей. Створюваний образ повинен бути індивідуальним, а водночас типізувати характерні риси представників певного суспільного прошарку. Єдність концепції твору Завдання драматурга – писати не ролі для акторів, а п’єсу, в котрій „дружнім ансамблем треба висловити основну ідею”. А навколо ідеї й об’єднуються усі складові частини спектаклю: декорація, костюмерія, танці, музика, акторська гра.
Народність Театр не може служити якомусь обраному суспільному прошарку, а повинен бути духовно і матеріально доступний усім. Він покликаний давати народну оцінку життєвим реаліям, відбивати потреби народу, його історію і національний характер. Тематика театру повинна охоплювати стан суспільства загалом.
Типовість У фокусі твору повинні зосереджуватися не „дрібненькі явища”, не „невеличкі хиби”, а „головні недостатки суспільства”. Митець повинен відтворювати характерне й істотне, а не випадкове, дотримуючись при цьому відповідності ролі й місця зображуваного в природньому плині подій.

Тематика, проблематика, жанр п’єси „Хазяїн”

Комічне і серйозне в жанровій природі твору

І. Карпенко-Карий про тему твору: „Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. „Хазяїн” же зла сатира на чоловічу любов до стягання без жодної іншої мети. Стягання для стягання”.

Проблематика твору:

- проблема добра і зла (хазяїн переступив межу зла, його девіз – аби бариш, то все можна);

- проблема честі і совісті ( навіть Пузир дбає про зовнішні ознаки своєї честі, часто говорить – „не робіть безчестя”, „врятуйте мою честь”, хоч за іншими такого права не визнає, як, наприклад, за помічником економа Зозулею);

- проблема кохання (Соня, Калинович, Чоботенко);

- проблема батьків і дітей;

- проблема освіти, культури, духовності;







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 311. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия