Б. Фольклорне віршування
Ународній творчості склалися дві форми вірша — пісенний і речитативний. Пісенний вірш. Текст і будова народної пісні пов’язані з мелодією. Тому фрази симетрично розміщуються в куплетах (строфах), усі куплети однієї пісні подібні за будовою. У рядках виділяються коліна — силабічні групи з трьох—семи складів (відповідники стіп у силабо-тонічній системі). У колінах з 3—4 складів один головний наголос; з 6—7 складів — таких наголосів два. Таким чином, кількість наголошених складів у рядках визначена, але місце їх у межах коліна може бути різне. Загальна кількість складів у рядках теж у межах пісні, зазвичай, однакова. Окремі слова звільняються від наголосів, а іноді вводяться вигуки. Тому, крім граматичних наголосів, у народних піснях мають місце ритмічні наголоси, які іноді не відповідають граматичним. Розглянемо конкретний приклад: О й під кал и ною / в с а ду зел е ному — È È — È È — È È — È È Ст о яла д і вчина / т а й заруч е ная — È È — È È — È È — È È О й ти дівч и нонько / т а й заруч е ная — È È — È È — È È — È È Ч о го ж ти т а кая / т а й засмуч е ная. — È È — È È — È È — È È Тут у кожному рядку 12 складів, у кожному куплеті два рядки. У рядку два шестискладові коліна, у кожному коліні два головних наголоси. Вони часто не збігаються з граматичними наголосами. Розмір тут визначається: (6 + 6) 2. Виділяють кілька найхарактерніших підвидів народнопісенного вірша: ♣ Шумкó вий, або Козачкó вий — два двоколінні такти, розділені цезурою на два рядки. Вони творять чотирирядкову строфу з суміжним римуванням: Сонце гріє, / вітер віє, А дівчина / з жалю мліє. Знати, знати / по тім личку, Що тужила / цілу нічку. (4 + 4) 2. ♣ Коломийковий — чотирнадцятискладовий триколінний вірш з дворядковою строфою з суміжним римуванням та переважно парокситонною римою: Ой Івасю, / Івасюню // житній колосочку, Ні по чім тя / не пізнаю, // лиш по голосочку! (4 + 4 + 6) 2. ♣ Колядковий — вірш, що складається з двох половин, розділених цезурою (помітною паузою в середині рядка). Його формула: (5 +5). Цей розмір характерний для колядок та щедрівок. Часом його використовують і деякі поети: Сонце за/ходить, // гори чор/ніють, Пташечка / тихне, // поле ні/міє. Т. Шевченко Речитативний вірш, яким творилися думи і голосіння, не має поділу на куплети, рядки у ньому за кількістю складів різні, групуються вони в різні за розміром тиради — мовні періоди здебільшого від двох до вісьми рядків різної довжини, що об’єднані римою. Цей тип вірша виконується речитативом (співом-проказуванням, мелодекламацією).
|
