Психологічна сутність психопатій

Деякі форми психопатій залежать не тільки від порушень емоційної та мотиваційної регуляції, а й від динамічних характеристик вищої нервової діяльності:

сили — слабкості, рухливості — ригідності, темпу пси­хічних процесів. Так, формування епілептоїдної психо­патії та (значною мірою) параноїдної пов'язане з ри­гідністю психічних процесів. Переважання збудження чи гальмування, або лабільності психічних процесів утворює різноманітність форм психопатій при пору­шеннях другого та третього рівнів емоційної регуляції.

У різних класифікаціях психопатій (за Є. Крєпєліним, П. Ганнушкіним, Г. Сухарєвою, О. Кербіковим) виділяються різні види та групи психопатій. О. Кербі-ков (1971) поділяє психопатії за причинами їхнього виникнення на конституціональні, органічні та крайо­ві. Як узагальнення основних видів психопатій та їх перехідних форм може бути використана схема, за­пропонована Б. Шостаковичем:

1 — Збудлива психопатія

2 — Істероїдна психопатія

3 — Паранойяльна психопатія

4 — Шизоїдна психопатія

5 — Астенічна психопатія

6 — Істеро-збудливі особистості

7 — Епілептоїдні особистості

8 — Експансивні особистості

9 — Психастенічні особистості

10 — Сенситивні особистості

 

Окрім перелічених, слід зазначити ще нестійку психопатію (за Г. Сухарєвою) та циклоїдну (за П. Ганнушкіним).

Головну групу психопати становлять так звані конституціональні психопатії — шизоїдні, епілептоїдні, циклоїдні, психастенічні та істероїдні психопатії, що залежать більшою мірою від генетичної схильнос­ті, ніж від особливостей виховання.

Шизоїдна психопатія може виявлятися ще в до­шкільному та молодшому шкільному віці у вигляді порушень контакту з однолітками, незвичності інтере­сів.

Шизоїдна психопатія пов'язана з недостатнім роз­витком першого рівня базальної регуляції. Дитина цього типу сприймає навколишній світ (і здебільшого своїх однолітків) як потенційну небезпеку, щось таке, що намагається проникнути в її внутрішній світ і змінити його. Внаслідок цього виникає прагнення до усамітнення, зменшення обсягу емоційно-значущої сен­сорної інформації. В дитини цього типу змінюється сприйняття світу; звичайні подразники (гучні голоси рідних, ігри дітей, дотики) сприймаються як дуже сильні, ворожі. В результаті цього відбувається захис­не гальмування, що призводить до мнимої черствості, неемоційності контактів з близькими, уникнення кон­тактів зі сторонніми людьми. Незграбність моторики, яка є характерною для дітей цього типу, спричинює ще більший потік негативно емоційно забарвлених вражень від фізичного зіткнення з оточенням.

Для багатьох дітей із шизоїдною психопатією ха­рактерним є виражене прагнення до логічного, аб­страктного пізнання оточуючого, рано виникають ін­телектуальні інтереси до читання, фізики, математики. У дітей і підлітків із шизоїдною психопатією вини­кають своєрідні захоплення (малювання карт та схем, колекціонування, розведення комах і т. ін.). Почи­наючи з підліткового віку можливе приятелювання з підлітками чи дорослими на основі спільних захоп­лень.

Під час патопсихологічного обстеження дітей із шизоїдною психопатією привертає увагу ряд особли­востей. При достатньому формальному контакті з дітьми цього типу спостерігається виражена негативна емоційна реакція на спробу скорочення дистанції, встановлення більш неформальних стосунків. Поза досліджуваного нерідко відбиває суперечність мотива­ції його поведінки. Наприклад, фраза «це цікаве завдання» вимовляється байдужим тоном і супровод­жується відвертанням голови в протилежний бік від картки із завданням. У мові часто вживається конс­трукція «...так, але...», яка дає змогу без явного кон­флікту зберегти власний погляд на світ, уникнути змі­ни своїх уявлень та переконань. Вкрай рідко в мові трапляються вирази, що відбивають чуттєву, наочно-образну сферу сприйняття: «яскравий», «гучний», «теплий» і т. ін. Нерідко звучать формулювання: «я зрозумів це..., я міркував над цим». Механічне і сми­слове запам'ятовування найчастіше перебувають у ме­жах норми.

Під час виконання завдань на узагальнення й вилу­чення предметів в окремих випадках можлива орієнта­ція на слабкі ознаки предметів: «Вертоліт, вентилятор та шуруп мають вісь обертання, а оса — ні», — але на прохання знайти інше рішення легко актуалізуються суттєві ознаки предметів. При виконанні завдань за методикою «піктограм» можливе виникнення суб'єк­тивно-значущих асоціацій. У ході визначення понять, незалежно від їхньої складності, багато втрачає емо­ційна насиченість поняття. Наприклад, дитина може правильно, на підставі суттєвих ознак, визначати складні абстрактно-логічні поняття, але стикатися зі значними труднощами при визначенні поняття «мати».

При описі картин ТАТ виникають деякі ускладнен­ня в сприйнятті емоційних станів персонажів, що спричинює логічні пошуки пояснення їхньої поведін­ки, спираючися на якісь деталі зображення, або ж виникнення багатоваріантного оповідання. Через те, що досліджуваний недостатньо сприймає емоційний підтекст ситуації, він вагається в прогнозуванні її подальшого розвитку.

У ході виконання завдань за методикою «Неісную­ча тварина» для дітей із шизоїдною психопатією характерним є включення механічних деталей у тіло тварини.

Порівняльна оцінка результатів виконання вер­бальних і невербальних завдань дітьми цієї групи не­рідко дає підстави для висновку про відносний недо­розвиток правої півкулі мозку при дещо випереджаю­чому розвитку лівої.

Самооцінка суперечлива, однак стабільно виділя­ються риси замкненості, сором'язливості.

Коло інтересів може значно відрізнятися од вікової норми, відбиваючи особливості компенсаційних меха­нізмів. Вольова регуляція діяльності також має своє­рідний характер: дитина неохоче виконує нав'язані із зовні інструкції, але власної мети може досягати з великою наполегливістю, незважаючи на перешкоди й думку оточуючих.

Епілептоїдна психопатія може виявлятися з двох — трьох років (А. Ємельянов, 1992) у вигляді бурхливих і довготривалих негативно забарвлених емоційних ре­акцій. У подальшому відбуваються поступове нарощу­вання в'язкості, напруженості емоцій, іноді сильних проявів люті. Виникнення цього виду психопатій по­в'язане з порушенням третього і четвертого рівнів ба­зальної емоційної регуляції в поєднанні з інертністю психічних процесів.

Інертність психічних процесів, що є характерною для дітей цієї групи, призводить до вираженого нагро­мадження негативних емоційних станів, розрядка ж цього напруження може спричинюватися навіть зовні незначним приводом.

Діти й підлітки, в яких формується епілептоїдна психопатія, відчувають себе добре й упевнено тільки за умови достатньо стабільного оточення, чіткого ре­жиму дня та стійкого обсягу вимог. Зміни, які вно­сяться оточуючими, навіть якщо вони самі по собі приємні для дитини (свято, екскурсія), але вимагають швидкого переключення на інший вид діяльності, викликають начебто невмотивовану впертість. Праг­нення дотримуватися своїх правил, нормативів та цін­ностей викликає в таких дітей потребу в лідерстві, володарюванні. Непідкорення інших дітей ставить епілептоїда в нові умови, перед необхідністю швидкого прийняття рішення, а неможливість цього породжує вибухи гніву, агресії. Можливий розвиток гіперкомпенсаційних механізмів: формування педантичності, підвищеної орієнтованості на соціальні норми та правила, іноді виражена тривожність з приводу свого здоров'я.

Під час патопсихологічного дослідження епілептоїдні діти та підлітки поступово входять у контакт прагнуть точно й правильно виконувати завдання однак потребують постійного схвалення їх діяльності. При невдачі у виконанні завдання намагаються виконати його ще кілька разів, не змінюючи способу дії після чого роздратовуються, обвинувачуючи в невдачі психолога («Що за дитячі кубики ви мені показуєте нехай їх у дитсадку складають»).

Обсяг уваги звичайно в межах низької норми утруднена переключуваність уваги. Тривалий період впрацьовуваності. Механічне запам'ятовування з повільним збільшенням кількості відтворюваних слів: (6, 7, 7, 8, 10. Якщо назва повторюється, відтворюються ті самі слова, що й раніше. Рівень «узагальнення» «вилучення» не знижений, але помилкові рішення практично не підлягають корекції. Під час виконання графічних проб спостерігається зайва деталізація

зображень. У малюнках, що виконані за методикою «Неіснуюча тварина», наявні елементи захисту, агресії повторення стереотипних деталей, часті зображення вимерлих тварин.

У мові досліджуваних з епілептоїдною психопатіє виявляються обґрунтованість, численні довідкові ремарки. Голос слабко інтонований, але достатньо гучний. Типовими оцінками оточуючого є «правильно -неправильно», «справедливо —несправедливо».

При виконанні тесту фрустрації Розенцвейга переважає екстрапунітивний, перешкодно-домінуючий тип реакції. Самооцінка звичайно дещо завищена, підкреслюється збіг своєї поведінки з вимогами мікросоціального оточення. Можлива наявність у самої дитини скарг на «періоди люті».

При описуванні картин ТАТ виявляються інертність, ґрунтовність; у хлопчиків — проекції суперменного ідеалу: мотивів боротьби, досягнень, агресії. У дівчаток частіше орієнтація на загальноприйняті нор­ми поведінки, відносно незалежно від реальних емо­цій персонажів.

Вольова активність не порушена, вирізняються дуже незначні коливання рівня вимог залежно від успіхів та невдач.

Циклоїдний тип психопатії характеризується невмотивованими коливаннями настрою від зниженого (суб-депресивного) до підвищеного (маніакального). Цик­лоїдний тип психопатії рідко фіксується в дитячому віці. Звичайно він проявляється в середньому шкіль­ному. Частіше буває гіпертимний варіант із перева­жанням підвищеного фону настрою. В дітей цього типу спостерігається посилення функцій другого рівня базальної емоційної регуляції, що забезпечує задово­лення соматичних потреб і адаптацію до оточуючого. Збільшений діапазон приємних зовнішніх сенсорних вражень, задоволення викликають голосні, ритмічно повторювані звуки, яскраві кольори, нові смакові вра­ження. Ці діти схильні до жартів, пустощів, ризику. Через певне прискорення темпу психічних процесів виникає прагнення отримати задоволення «тут і за­раз», непереносність обмежень та заборон. Дитина цього типу не висловлює відверто свій протест проти обмежень, а спокійно ігнорує їх, займаючися більш привабливою діяльністю. Спілкування дає їй велике задоволення, але глибока емоційна прихильність ви­никає рідко. Однолітки сприймаються переважно як партнери по спільній грі та розвагах. У 10—12-річному віці в дітей з циклоїдною психопатією можуть виникати досить тривалі періоди (днями та тижнями), протягом яких вони відчувають спади настрою, ліно­щі, іноді безпідставну сльозливість та роздратованість. Такі стани лякають дитину, вона гостро переживає зміни свого настрою. Нерівномірність емоційного то­нусу позначається і на успіхах у навчанні, й на сто­сунках з батьками та однолітками. В дітей з циклоїд­ним типом психопатії часто трапляється підвищений травматизм через високу схильність до ризику в періо­ди підвищення настрою й підсвідомих прагнень до самопокарання при депресії. Самостійна компенсація циклоїдної психопатії в дитячому віці неможлива, в підлітковому — усвідомлення тимчасовості депресив­них фаз дещо поліпшує стан.

Під час патопсихологічного обстеження слід пам'я­тати, що поведінка і ставлення до обстеження тісно пов'язані зі станом дитини в момент дослідження. Якщо вона перебуває в даний момент у гіпоманіакальній фазі, то в неї підвищений фон настрою, при­скорений темп мовлення, мислення, простих сенсо-моторних реакцій. Характерна виснажуваність психіч­них процесів за гіперстенічним типом (прискорення діяльності зі збільшенням кількості помилок). Меха­нічне запам'ятовування звичайно успішне, але може бути нерівномірним унаслідок коливань уваги. Рівень «узагальнення» й «вилучення» не знижений, однак на­явні поквапливі рішення, які легко піддаються корек­ції коли звертається увага. При описуванні картин ТАТ — оптимістичне завершення сюжетів, нерідко декілька варіантів відповіді з однієї картини.

Самооцінка завищена, як основну властивість осо­бистості досліджувані демонструють енергійність. У цілому, якщо дитину цього типу вдається втягнути у виконання завдань, вона показує достатньо високий рівень досягнень, але при цьому потребує організую­чої допомоги.

У разі депресивної фази циклоїдної психопатії контакт із дитиною утруднений внаслідок значно зни­женого фону настрою. Найменші, навіть уявні невдачі у виконанні завдань або згадки про власні проблеми викликають сльози. Темп простих сенсомоторних ре­акцій уповільнений. Виснажуваність за гіпостенічним типом (уповільнення темпу виконання завдань). Па­м'ять та мислення — у межах норми, однак самі об­стежувані оцінюють їх як украй погані.

Самооцінка занижена, досліджувані приписують собі лінощі, пасивність, замкненість, іноді холодність. При описуванні картин ТАТ трапляються сюжети з вираженою проекцією туги, збентеження, іноді суїцидальні висловлювання. У дітей дошкільного та молод­шого шкільного віку депресивні фази можуть прояв­лятися переважно скаргами на свої фізичні відчуття: «Болять очі, живіт, руки та ін.», зниженням рухової активності, втратою значущості попередніх інтересів.

Діти із психастенічним типом психопатії схильні до тривожності, що часто виявляється вже в 3—4 роки. В дошкільному віці в цих дітей спостерігаються страхи за життя та здоров'я своє та близьких, тривожні по­боювання, острах перед новим, незнайомим. Внаслі­док недорозвитку другого рівня емоційної регуляції виникає підвищена чутливість суб'єкта до зовнішніх вражень. Нові подразники сприймаються як занадто сильні, загрозливі, легко виникає стан тривоги. Пору­шення порядку та режиму викликають емоції жаху та тривожності. На вступ до школи, переведення до нового класу діти цього типу часто реагують звичною рвотою, підвищенням температури тіла. В підлітково­му віці нерідко виникають нав'язливі сумніви щодо стану свого здоров'я, привабливості зовнішності, за­вершеності дії: «чи вимкнув світло, газ...». Як захисні механізми розвивається система стереотипних дій, ри­туалів, педантична схильність до порядку й режиму.

Під час патопсихологічного дослідження діти цього типу важко вступають у контакт, неодноразово цікав­ляться метою дослідження, чому обстежують саме їх, але відмови від роботи практично не буває. Темп мовно-розумової діяльності дещо уповільнений; темп простих сенсомоторних реакцій — у межах норми. Недостатній обсяг та переключуваність уваги. Праце­здатність рівномірна, механічне запам'ятовування пе­реважно успішне, але можливі деякі труднощі через високу тривожність досліджуваного. Якщо спитати його про причини поганого відтворення в цій пробі, часто можна почути: «Ой, я в цей час про інше думав».

Мислення не порушене, рівень «узагальнення» й «вилучення» не знижений, можливі утруднення в по­ясненні рішень через сумніви в їхній правильності. Описування картин ТАТ можуть бути або насичені переживаннями тривоги, або мати захисно-формаль­ний характер (украй лаконічні, односкладові).

Діти із психастенічним типом психопатії зобра­жують «Неіснуючу тварину» різко зменшеного розміру в лівому верхньому куті аркуша, іноді з витиранням або закреслюванням частин. Під час виконання тесту фрустрації Розенцвейга в таких дітей переважають імпунітивно-самозахисні реакції. В характерних мов­них особливостях таких дітей відбиваються нав'язливі сумніви досліджуваних: «з одного боку..., з іншого бо­ку...», «водночас...». Самооцінка, як правило, адекват­на, іноді дещо занижена, спостерігаються сором'яз­ливість, нерішучість, часто низька самооцінка за фак­тором «здоров'я». Вольова регуляція діяльності на ета­пі прийняття рішення недостатня, але якщо рішення вже прийняте, діти й підлітки цього типу демонс­трують значну дисциплінованість і наполегливість.

Істероїдна психопатія дещо частіше трапляється в дівчаток, ніж у хлопчиків. Характерною для таких ді­тей є «жадоба визнання». В дошкільному віці це вияв­ляється у вигляді капризування, вигадок, підвищеного фантазування. У своїх фантазіях Істероїдна дитина завжди виступає в ролі героя або жертви (але ніко­ли — стороннього спостерігача). У шкільному віці до­дається своєрідність одягу, зачіски. Наявна поведінка, що спрямована на привернення уваги оточуючих. Ви­ражений конфлікт між високим рівнем домагань, жадобою визнання та нездатністю до тривалого вольо­вого зусилля. В цілому світ сприймається як зал для глядачів і головне прагнення — домогтися його реак­ції.

Підвищення тонусу третього рівня емоційної регу­ляції приводить до потреби в активній адаптації до нових, нестабільних ситуацій. Для дитини велику цінність становить зіткнення з перешкодами, орієнту­вання в межах своїх можливостей. У дитини диферен­ціюються бажання «хочу — не хочу» та можливості «можу—не можу». За неможливості реального досяг­нення бажання воно легко реалізується у плані фанта­зії та гри. Висока активність дитини спрямована на самоствердження. Одним із найголовніших джерел на­солоди для дитини цього типу може стати емоційна реакція інших людей: при цьому важливою є сама інтенсивність реакції, а не її характер.

У ході декомпенсації в дітей цього типу можуть виникнути патологічні нахили: звичне блювання, істе­ричні паралічі, мутизм та ін. При вираженій схиль­ності до фантазування їх фантазії часто сприймаються як наслідок галюцинацій. Як механізм компенсації виступає можливість творчої самореалізації (в теат­ральних і художніх студіях та ін.).

Під час патопсихологічного обстеження діти цього типу охоче, часто самостійно, вступають у контакт, із задоволенням повідомляють про свої успіхи, іноді скаржаться на невдачі, перекладаючи провину за них на оточуючих.

Темп процесів мислення звичайно швидкий, легка переключуваність та хороше розподілення уваги іноді поєднуються із недостатньою концентрацією. Харак­терні явища перенасичуваності. Механічне запам'я­товування успішне, іноді використовуються мнемічні засоби. Мислення з достатнім, відповідним вікові рів­нем «узагальнення» й «вилучення», але можуть трап­лятися суб'єктивно значущі рішення: «Зрозуміло, елек­тролампочка не підходить: сонце, свічка та керосинова лампа — це живий, приємний вогонь, а лампоч­ка — звичайнісінький електроприлад». Можлива легка корекція рішень завдань цього типу в разі привернен­ня уваги. В мові частим є вживання оцінних катего­рій: «приємно — неприємно», «красиво — потворно» і т. ін.

При описуванні картин ТАТ легко виникають роз­горнуті сюжети з проекцією власних переживань — прагнення до досягнень, схвалення. Герої нерідко ста­ють великими музикантами, артистами, гімнастами.

У малюнку за методикою «Неіснуюча тварина» ба­гато декоративних елементів: пір'я, довгі вії, бантики, квіточки.

Емоційний стан обстежуваних цього типу під час дослідження часто пов'язаний з оцінкою експеримен­татора. При серії невдач можлива демонстративна від­мова від діяльності та контакту.

Спостерігається високий, але нестійкий рівень до­магань. Самооцінка звичайно дещо завищена, дифе­ренційована. Реакції в стані фрустрації переважно екстрапунітивно-самозахисні.

Нестійка психопатія виявляється частіше в молод­шому шкільному віці, пов'язана з підвищенням то­нусу першого рівня емоційної регуляції (рівня ком­форту —дискомфорту). При цьому знижується вимог­ливість до зовнішніх умов, виражене прагнення до нових відчуттів та вражень. Задоволення досягається від швидкої їзди в транспорті. Це нерідко є причиною втеч із дому, школи, схильності до бродяжництва. Незважаючи на збережений інтелект, вираженими є прояви польової поведінки — предмети навколишньо­го світу викликають імпульсивне тяжіння чи відштов­хування, що призводить до імпульсивних, нерозваж­ливих дій.

Для дітей цього типу характерні незрілість інтере­сів, поверховість мислення, легка навіюваність, через що вони можуть бути втягнутими в асоціальні угрупо­вання.

У цілому діти з нестійкою психопатією сприймають світ як джерело розваг та насолоди. Для успішної компенсації потрібні багатство вражень та спілкуван­ня з позитивно орієнтованими однолітками.

Під час патопсихологічного обстеження діти цього типу охоче вступають у контакт, беруться за виконан­ня завдань (особливо якщо інструкція має форму гри). При виконанні завдань спостерігаються виражені яви­ща перенасичуваності. Обсяг і переключуваність уваги звичайно в межах норми, довільна концентрація уваги дещо утруднена. Механічне й смислове запам'ятову­вання успішне. Мислення, як правило, послідовне, вилучення та узагальнення робляться за суттєвими оз­наками, можливі поспішні рішення за конкретно-си­туативними та конкретно-наочними ознаками, які легко піддаються корекції. Коло інтересів дещо примітивне, відповідає інтересам, що переважають у мікрооточенні дитини. При описуванні картин ТАТ — точне сприй­няття емоційних станів, побудова сюжету, нерідко по­в'язаного з якимись діями, спрямованими на здобуття насолоди або уникнення небезпеки, поєднується з суттєвими труднощами в прогнозі розвитку й завер­шення ситуації. Така само недостатня здатність до прогнозування своїх дій виявляється й у житті дити­ни, що можна з'ясувати при опитуванні її самої та батьків.

Самооцінка часто непевна, слабо диференційована, при з'ясуванні в обстежуваного якихось особливостей його самооцінки часті посилання на думку оточуючих: «Я лінивий, тому що мама так завжди говорить».

Настрій у процесі обстеження звичайно радісний, з певною роздратованістю при невдачах, обмеженнях, мо­нотонних завданнях. Звертає на себе увагу сила емо­ційних та орієнтувальних реакцій на яскраві нові пред­мети в кабінеті, звуки, що долинають із вулиці, та ін.

Збудливу психопатію відносять до групи органічних психопатій (Г. Сухарєва, 1989; О. Кербіков, 1971; В. Лебединський, 1985) і пов'язують її з раннім ура­женням нервової системи у внутріутробному періоді, під час пологів, у перші роки життя. Це призводить до зміни функції ВНД, посилення процесів збудження при недостатності процесу гальмування.

Вже в 2—3 роки ці діти привертають до себе увагу легкістю виникнення емоційних реакцій люті, агресії. Обмеження дитини, неможливість негайного задово­лення її потреби провокують ці спалахи, що є харак­терними для гіперфункції другого рівня емоційної ре­гуляції.

Такі стани збудження настають раптово, відразу ж із відчуттям незадоволення потреби або внаслідок ви­снаження психічних процесів. Не відбувається нагро­мадження емоційного стану, відстрочення реакції.

У деяких випадках у дітей цього типу під час збудливих реакцій змінюються сприйняття, пороги чутливості: вони (буквально!) не чують зверненої мо­ви, через силу бачать (скарги на «червону пелену пе­ред очима»); дещо успішніше сприймається безпосе­редній дотичний контакт. Іноді вдається на самому початку припинити збудливу реакцію різким переклю­ченням уваги. Часто збудлива реакція розвивається за механізмом самонакручування: при виникненні гніву дитина обвинувачує оточуючих у провокуванні цього стану, що посилює емоцію; зовнішні її прояви (кри­ки, стискування кулаків тощо) також посилюють гнів. Для компенсації можна сформувати механізм фіксації збудливої реакції та поступової релаксації.

Під час патопсихологічного обстеження діти зі збудливою психопатією важко втягуються в дослід­ження, виконують тільки ті завдання, що привабливі для них, у яких розраховують на успіх. Виражені реак­ції перенасичуваності. Настійні вимоги виконати якесь завдання або перешкода у виконанні бажаної дії можуть викликати збудливу реакцію: крик, малодиференційовану агресію.

Працездатність нерівномірна.

Достатній обсяг та переключуваність уваги можуть поєднуватися зі слабкістю довільної концентрації уваги.

Механічне запам'ятовування звичайно успішне, однак можлива наявність «оберненої кривої» запа­м'ятовування: 7, 9, 7, 3 — в результаті падіння інтере­су до діяльності, швидкої перенасичуваності. Мислен­ня у звичайному або дещо прискореному темпі, логіч­не, послідовне. «Вилучення» й «узагальнення» роб­ляться за суттєвими ознаками. В цілому рівень досяг­нень, особливо в невербальних тестах, відповідає віко­вій нормі.

При описуванні картин ТАТ нерідко трапляється проекція переживань гніву, агресії, сприйняття дій оточуючих як таких, що обмежують прагнення основ­ного персонажа. Завершення оповідання — перемога персонажа, подолання труднощів.

У мові, навіть за згоди зі співрозмовником, часто лунає слово «ні»: «Ні, ти правильно говориш...» Зображення «Неіснуючої тварини» насичене ознаками агресії й захисту: пазурі, ікла, шипи, панцирі.

При самооцінці досліджуваний відзначає свою збудливість, дратівливість, неможливість утриматись у гніві від незважених агресивних дій. Самооцінка поля­ризована.

До дисгармонійного розвитку особистості можна віднести й так звану невропатію — порушення емо­ційно-вольової сфери, зумовлене нестійкістю регуляції вегетативних функцій (Г. Сухарєва, 1955; В. Ковальов, 1979 та ш.). Ці порушення вегетативної нервової системи нерідко мають природжений, конституціо­нальний характер, але можуть виникати і внаслідок захворювань, перенесених у перші місяці життя.

Невропатія виявляється вже в ранньому дитячому віці у вигляді порушень сну, апетиту, нестійкості тем­ператури, чутливості до погодних змін. Таке нестійке самопочуття спричинює вторинні емоційно-вольові зміни, на базі яких або формуються психопатії галь­мованого кола (шизоїдна, психастенічна та ін.), або, при відповідній психологічній травматизації, виникає невроз та невротичний розвиток особистості, або прояви обмежуються неврастенією за несприятливих умов виховання. Можливе згасання явищ невропатії в молодшому шкільному віці.

Неврастенія формується на базі невропатії або в результаті астенізуючих впливів (частих соматичних захворювань, хронічних осередків інфекції й т. ін.). Виявляється неврастенія у вигляді підвищеної втом­люваності, дратівливості, порушень сну, головного болю. Нерідко неврастенія стає помітною в молодшо­му шкільному віці. Вирізняються (О. Лічко, 1985; Г. Сухарєва, 1955) два типи неврастенії —гіперстенічний та астеноіпохондричний. Переважання того чи іншого типу пов'язане зі слабкістю процесу гальму­вання (гіперстенічний) або збудження (астеноіпохон­дричний).

Вихідна суперечність між вимогами батьків і мож­ливостями дітей призводить до страху не виправдати їх сподівань, «бути не тим», кого сприймають і пова­жають. Цей внутрішньоособистісний конфлікт лежить в основі розвитку неврастенії.

Гіперстенічний тип виявляється у вигляді дратівли­вості, яка посилюється при втомі, напруженості. Спа­лахи роздратування можуть бути спрямовані на всіх оточуючих і швидко закінчуються сльозами та каят­тям.

Діти цього типу гостро реагують на сильний шум, яскраве світло, різкі запахи. При хвилюванні поси­люється потовиділення, може підвищуватися темпера­тура, виражене почервоніння або блідість.

Нерідко дитина важко засинає, бачить тривожні сни, прокидається протягом ночі. В таких дітей часто болить голова, причому головний біль відчутніший у вранішні години. Діти погано зосереджуються на уроці (особливо після бурхливої перерви або уроку фізкультури), скаржаться на погану пам'ять.

Під час патопсихологічного обстеження спостері­гається виснажуваність психічних процесів за гіперстенічним типом: при коригувальній пробі, лічбі (за Крєпєліним та ін.) підвищується швидкість виконання завдань з одночасним різким збільшенням кількості помилок. Діти важко переносять монотонну діяльність. Обсяг і довільна концентрація уваги недостатні. В результаті цього утруднене механічне запам'ято­вування при достатньо успішному смисловому.

Мислення відповідає віковій нормі.

Виражені явища зниження рівня домагань. Само­оцінка часто занижена. При згадці про «образи» з боку оточуючих дитина легко плаче, але й швидко заспокоюється. Малюнок «Неіснуючої тварини» такі діти виконують нерідко зі зміщенням до краю аркуша, зменшенням розміру, іноді із зображенням ознак вербальної агресії.

Період продуктивної діяльності обмежений, іноді до 15—25 хвилин, після цього в дитини зростає збудження, вона відмовляється від виконання завдань, з'являються примітивні польові орієнтувальні реакції.

Таким чином, при обстеженні на перший план виступають виснажуваність, порушення уваги, емоцій­на лабільність.

Астеноіпохондричний тип виявляється в підвищеній втомлюваності, млявості, слізливості. Поряд із трудно­щами засинання виражена сонливість протягом дня. Численні соматичні скарги: біль у серці, шлунку, різних частинах тіла. Ці болі посилюються при хвилю­ванні (перед контрольними, іспитами), при зміні ото­чення, втомі. Швидка втомлюваність часто поєднуєть­ся з недостатньою концентрацією уваги і невмінням продуктивно організувати діяльність.

Діти приступають до виконання домашніх завдань тільки ввечері, в присутності батьків, швидко втом­люються і різко уповільнюють темп роботи. Неуспіш­ність у навчанні викликає слізливість, головний біль та ін. В результаті при достатніх можливостях інтелек­ту в цих дітей виникають труднощі з навчанням уже в молодших класах.

Під час патопсихологічного обстеження в дітей цього типу виявляється виснажуваність за гіпостенічним типом: уповільнення темпу діяльності з незнач­ним збільшенням кількості помилок. Недостатні обсяг та переключання уваги. Механічне запам'ятовування дещо утруднене. При вираженій виснажуваності мож­лива «обернена крива» запам'ятовування: 4, 6, 8, 6, 5.

Смислове запам'ятовування успішне. Мислення не порушене.

Самооцінка занижена, особливо за факторами «здоров'я», «працездатність». Рівень вимог низький. Емоційні реакції лабільні. Довільна регуляція діяль­ності недостатня, при труднощах переважає пасивна відмова від тієї чи іншої діяльності. При виконанні завдань за методикою «Неіснуюча тварина» — змен­шення розміру та кількості деталей, переважання еле­ментів захисту.