Епілепсія

Наступним типом ураженого психічного розвитку є розвиток дітей, що хворіють на епілепсію.

Епілепсія— хронічне, тяжіюче до поступового по­гіршання стану нервово-психічне захворювання, що характеризується судомними розладами та специфіч­ними психічними відхиленнями.

При власне епілепсії її виникнення буває пов'язане зі спадковою схильністю, а також із перенесеними органічними ураженнями головного мозку. Епілепсія, особливо в дитячому та підлітковому віці, не завжди виявляється у вигляді сильних судомних приступів, нерідко трапляються атипові розлади.

Епілепсія в дітей набирає різноманітних форм. О. Болдирєв пропонує відрізняти від епілепсії стани, як епілептична реакція — реакція організму, виражається епілептичним припадком, який виникає в незвичних умовах у відповідь на дію шкідливого екзогенного фактору (високої температури тіла, інтоксикації, інфекційного захворювання), та епілептичні синдроми — епілептичні припадки, що розвиваються при осередкових ураженнях головного мозку (пухлинах, запаленнях і т. ін.).

Під час патопсихологічного обстеження в таких випадках виявляються зміни, типові для основного захворювання: виснажуваність психічних процесів, падіння або регрес окремих функцій (при пухлинах) відсутність специфічних для епілепсії особистісних змін.

Завданням шкільного психолога є своєчасне виявлення хворих на епілепсію та з епісиндромом і направлення їх до психіатра або невропатолога за наявності бодай деяких із перелічених нижче ознак.

Ознаки епілепсії:

наявність судом із втратою свідомості;

зомління, не зумовлені зовнішніми обставинами;

короткочасні (на декілька секунд) виключення свідомості;

судоми окремих груп м'язів: кисті рук, обличчя, тимчасові розлади мовлення;

мимовільні жувальні та смоктальні рухи, відвернення очей;

мимовільні сміх, плач, раптовий біль у череві, відчуття нагального жару або холоду;

раптові, безпричинні зміни настрою;

порушення сну: нічні страхи, сноговоріння, сноходіння (лунатизм);

відчуття різкої зміни навколишнього простору;

здригання усього тіла вдень та уві сні;

відчуття мінливості частин тіла (товщини й довжи ни рук та ніг);

порушення свідомості, коли дитина виконує різно­манітні дії (іде, не знаючи навіщо, зі школи чи з дому, вириває волосся і т. ін.).

При епілепсії спостерігаються також специфічні порушення психічних процесів, зміни особистості хворого. Інтелект при епілепсії може не зазнати пору­шень. Проте в деяких випадках епілептичний синдром трапляється в дітей із затримкою психічного розвитку або з олігофренією.

За умов відсутності лікування або при несприятли­вому перебігу епілепсії можливе виникнення епілеп­тичного недоумства.

Можна виділити такі форми поведінки в дітей, що хворіють на епілепсію:

1) психічна розгальмованість, непосидючість;

2) психічна загальмованість, інертність психічних процесів;

3) виражена впертість і негативізм;

4) прояви садистської поведінки та жорстокості;

5) поведінка з агресивними та руйнівними діями;

6) аутоагресивність (потяг до самоушкодження).

Під час психологічного обстеження дітей із психіч­ною розгальмованістю виявляються перенасичуваність, виснажуваність за гіперстенічним типом, пору­шення довільної концентрації уваги. Механічне запа­м'ятовування утруднене. Інтелект у цілому дещо за­низький: від неважких порушень критичності до олі­гофренії. В структурі інтелектуального дефекту можна виявити нерівномірність ураження. При докладному нейропсихологічному дослідженні фіксуються локаль­ні ураження.

Самооцінка завищена. Виражена висока інтенсив­ність потягів, потреб, неможливість стримувати свої емоції. Простежуються егоцентризм, нездатність до співпереживання, бажання заподіяти біль оточуючим. Трапляються випадки садизму й жорстокості до тва­рин, молодших дітей.

При психічній загальмованості спостерігається ви­ражена інертність психічних процесів. Темп сенсомо-торики уповільнений. Обсяг уваги недостатній, пере­ключання дуже утруднене. Механічне запам'ятовування за типом «плато» з постійним відтворенням тих самих слів.

Рівень інтелекту також коливається од відносної норми до олігофренії. Труднощі виникають під час виконання «класифікацій» та «аналогій», тобто зав­дань, що потребують творчого мислення, здатності до перенесення навичок.

При виконанні графічних проб трапляються змен­шення розміру малюнка, надмірна деталізація зобра­жень, стереотипність сюжетів. Самооцінка також за­вищена, виражена ригідність рівня домагань.

При епілептичних змінах особистості (а вони мо­жуть простежуватися з 5— 6-річного віку) характерні впертість, нахил до накопичення емоційних станів, зло­пам'ятність, жорстокість. Емоції вирізняються напру­женістю, високою інтенсивністю. Якщо трапляються невдачі, в дитини виникає роздратованість аж до при­ступів люті.

Діти з епілепсією важко переносять зміни звичного режиму, місця навчання, проживання. За умови пред'явлення стійких вимог діти з епі-змінами (насам­перед загальмованої групи) успішно виконують їх.

Питання про місце й форму навчання дітей, що хворіють на епілепсію, вирішується індивідуально, за­лежно від рівня інтелекту й відмінностей особистості.

Діти з нормальним інтелектом мають навчатися в масовій школі. Завданням психолога в такому разі є щорічне патопсихологічне обстеження з метою вияв­лення таких особливостей психічних процесів, як інертність, порушення темпу сенсомоторики, знижен­ня інтелекту, особистісні зміни.

При виявленні будь-якого з перелічених порушень бажано повідомити про це лікаря, який постійно спо­стерігає дитину. Епілепсія може призвести до суттєво­го зниження інтелекту, тому, можливо, виникне необ­хідність вдруге вирішувати питання про місце й фор­му навчання.

Діти з епілепсією, у яких спостерігаються часті судомні приступи, приступоподібні перепади настрою (дисфорія), помітні зміни особистості, підлягають навчанню вдома за програмою, що відповідає рівню інтелекту.

У підлітковому віці в дітей з епілепсією часто поси­люються зміни особистості: впертість, егоцентризм, напруженість емоційно-мотиваційної сфери, потяг до лідерства, жорстокість, педантичність.

При виборі професії слід ураховувати обмеження, зумовлені станом здоров'я, й проводити відповідну профорієнтацію: хворим заборонена робота, що по­в'язана з транспортом і механізмами, які рухаються, перебуванням на висоті, робота з відкритим вогнем та водою.

Важливим моментом у роботі з дітьми-епілептика­ми є профілактика їх конфліктів з батьками та одно­літками. Регулярне спостереження та корекція відхи­лень, своєчасне лікування можуть значною мірою зменшити ступінь особистісних розладів, загальмувати розвиток інтелектуального дефекту.