Суть вчення Епікура про пізнання
1) відчуття самі по собі істинні, тому що виникають з реальної дійсності; 2) помилки виникають із тлумачення відчуттів; 3) відчуття виникають таким чином: від поверхні тіл виходить безперервний потік найдрібніших часток, які проникають в органи чуття і викликають образи речей; 4) пізнання звільняє людину від неуцтва, жаху перед богами і смертю, приводить людину до щастя. Етика Епікура ґрунтується на розумних насолодах, ухиленні від страждань і досягненні спокою і радості (гедонізм).
Його послідовником став у 1 ст. н.е. римський філософ Лукрецій Кар, який створив геніальний філософський твір «Про природу речей», який побудований на матеріалістичних засадах. Задачу філософії він вбачає в тому, щоб створити теорію, яка б надала людині спокій в існуванні, позбавила її перед жахом смерті, пекла та втручання в життя людини богів. Це можна подолати за рахунок просвітництва, знання, філософії, які повинні довести, що втручання богів у людське життя і потойбічне існування неможливі. Але Лукрецій не заперечує повністю існування богів, бо вважає, що вони існують в проміжних місцях між світами та ведуть блаженний спосіб існування. Вони не можуть ані допомагати, ані шкодити, бо природа виникла не в результаті створення богами і управляється не їхньою волею. Сутність вчення Лукреція Кара про буття: 1) ніщо не народжується з нічого, усі речі виникають з насіння (атоми), які вічні; 2) усі світи виникають внаслідок руху потоків численних, невидимих і неосяжних часток речовини, яка є першоосновою або насінням усіх речей; 3) з насіння речей складаються усі тіла і душі, вони виникають за природною необхідністю; 4) душа, як і тіло, складається з атомів, але вони більш дрібні, округлі, гладкі та рухливі. Зчеплення цих атомів існує до того моменту, доки існує зв’язок атомів тіла. Після смерті людини вони розлітаються, також як і атоми душі; 5) Всесвіт безмежний, він не має ані початку, ані кінця. В сфері етики Лукрецій відстоює принципи щасливого життя, засобом досягнення якого є пізнання. Таким чином, епікуреїзм, який будувався на засадах матеріалізму, так і не став матеріалізмом в сучасному розумінні цього слова, бо припускання існування богів, душі свідчить, що в античну добу виникли тільки зародки матеріалістичного розуміння світу. Стоїцизм, як філософський напрямок, існував з ІІІ ст. до н.е. до ІІІ ст. Першими стоїками були сирійці Зенон Китионський з Кіпру, Клеанф, Присип, до пізніх стоїків відносяться римські філософи Плутарх, Цицерон, Сенека, Марк Аврелій та ін., праці яких дійшли до нас у вигляді повних книг.
Характеризуючи різні властивості душі, стоїки особливу увагу приділяли феномену волі. Розвиток природи вони трактували в релігійному дусі, вважаючи, що все визначене від початку. Бог не віддільний від світу, він – душа світу. Принцип всезагальної доцільності має в усьому свій смисл. Навіть комарі корисні, оскільки вони допомагають людині пробуджуватися вранці і не лежати довго у ліжку. Як фаталісти, стоїки вважали, що в житті людина нічого змінити не може, тому вона повинна покірно переносити життєві труднощі.
|
