Змістовний модуль 1. Стратегічний вибір підприємства

 

1.Яка стратегія передбачає контроль над різними видами діяльності та номенклатурою продукції в цілому на підприємстві?

а) продуктово-ринкова;

б) маркетингова;

в) конкурентна;

г) корпоративна;

д) усі відповіді неправильні.

 

2.Корпоративна стратегія зростання реалізується за допомогою:

а) поглинання конкуруючих фірм шляхом придбання контрольного пакету акцій;

б) створення спільних підприємств з метою реалізації спільних інноваційно-інвестиційних проектів;

в) злиття підприємств в єдине організаційне утворення на паритетних засадах;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

 

3.Назвіть основні види стратегій скорочення:

а) ліквідація організації;

б) скорочення частки ринку;

в) скорочення витрат;

г) " збір урожаю";

д) усі вищі перераховані

 

4.При яких ринкових умовах характерна стратегія згортання ділової активності й виходу з ринку?

а) високе зростання ринку і низька відносна частка ринку (ВЧР);

б) високе зростання ринку і висока ВЧР;

в) низьке зростання ринку і низька ВЧР;

г) усі відповіді неправильні.

 

5.Який вид стратегії відносно продукту пов'язується з досягненням конкурентних переваг за допомогою більш дешевого виробництва та збуту продукції?

а) диференціації;

б) низьких витрат;

в) науково-технічних переваг;

г) диверсифікації;

д) усі відповіді неправильні.

 

6.Стратегія низьких витрат особливо успішна, якщо:

а) еластичність попиту за ціною висока;

б) еластичність попиту за ціною низка;

в) еластичність попиту за ціною нульова;

г) витрати в основному складаються з витрат на заробітну платню;

д) усі відповіді неправильні.

 

7.Сприятливе конкурентне становище підприємства, що реалізує стратегію цінового лідерства, стосовно потенційних конкурентів обумовлюється:

а) наявністю найнижчих цін як бар'єра для нових учасників ринку, а також використанням можливості зменшити ціну як оборонного заходу;

б) неможливістю потенційного конкурента зібрати стратегічну інформацію;

в) наявністю у цінового лідера значного пакета інновацій;

г) неможливістю потенційного конкурента забезпечити вигідні умови постачання сировини;

д) усі відповіді неправильні.

 

8.Стратегія, спрямована на досягнення монопольного попиту за рахунок пропозиції продукту або послуг, що володіють унікальними споживчими характеристиками, - це:

а) низьких витрат;

б) диференціювання;

в) диверсифікації;

г) усі відповіді неправильні.

 

9.В основу стратегії диференціації покладено:

а) ідею сегментації ринку;

б) принципи поставки на ринок продукції з унікальними властивостями;

в) орієнтацію на обмежену частину асортименту продукції;

г) орієнтацію на певну групу споживачів;

 

10.Основною конкурентною перевагою, що закладається у віолентну (силову) стратегію, є:

а) ефективне і низьковитратне виробництво з гарантованим рівнем якості продукції;

б) стабільність діяльності та високий рівень якості продукції;

в) встановлення цінового бар'єру для конкурентів;

г) конкурентоспроможність у багатьох сферах діяльності;

д) усі відповіді неправильні.

 

11.Основна конкурентна перевага підприємств, що реалізують патієнтну (нішову) стратегію:

а) виробництво дешевої високоякісної продукції;

б) кваліфікована робоча сила;

в) досвід дрібносерійного виробництва;

г) задоволення обмеженого попиту вузького сегменту ринку через виробництво високоякісної продукції;

д) усі відповіді неправильні.

 

12.Конкурентні переваги підприємств, що реалізують комутантні (пристосовницькі) стратегії, полягають у:

а) наявності особливої компетенції;

б) високій гнучкості та мобільності;

в) присутності на будь-якому ринку;

г) наявність заділу для майбутньої діяльності;

д) усі відповіді неправильні.

 

13.Виробнича субстратегія — це:

а) функціональна стратегія, яка передбачає проектування графіка техно­логічного процесу;

б) функціональна стратегія створення, підтримування і розвитку вироб­ничого потенціалу, здатного випускати конкурентоспроможну продук­цію і бути гнучким до зміни ринкового попиту;

в) функціональна стратегія, яка передбачає закріплення всього асорти­менту продукції за виробничими підрозділами підприємства і встанов­лення інвестиційних пріоритетів;

г) функціональна стратегія, сутність якої полягає у забезпеченні високого організаційного рівня виробництва;

д) усі відповіді неправильні.

 

14.Суть виробничої субстратегії повного задоволення попиту полягає в тому, що:

а) підприємство виробляє продукцію в кількості, яка відповідає максимально можливим показникам його виробничих потужностей;

б) підприємство виробляє і нагромаджує продукцію на складах для задоволення реальних потреб ринку;

в) підприємство виробляє стільки продукції, скільки потребує ринок, не нагромаджуючи запаси останніх на складах;

г) підприємство виробляє продукцію в кількості, продиктованій реально існуючим мінімальним попитом;

д) усі відповіді неправильні.

 

15.Рекламні кампанії трактуються як:

а) маркетингові стратегії;

б) функціональні стратегії;

в) операційні стратегії;

г) загальні стратегії;

д) усі відповіді неправильні.

 

16.Сукупність альтернативних стратегій формується з метою:

а) аналізу і вибору найкращої стратегічної альтернативи для її наступної реалізації;

б) порівняльного аналізу і критики авторів найгірших альтернатив;

в) аналізу об’єктивних обмежень, з якими зустрічалось підприємство в процесі реалізації попередньої стратегії;

г) всебічного дослідження економічного потенціалу підприємства;

д) усі відповіді неправильні.

 

17.Ключові критерії за якими слід обирати найкращу стратегічну альтернативу це:

а) стан галузі, позиція підприємства в галузі, цілі підприємства, фактор часу

б) фінансові ресурси підприємства, існуючі зобов’язання підприємства, ступінь залежності від зовнішнього середовища

в) інтереси і ставлення вищого керівництва, кваліфікація персоналу.

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

 

18.Стратегія стабілізації реалізується за рахунок:

а) захисту наявної частки ринку, підтримування виробничого потенціалу підприємства на досягнутому рівні, модифікації базової продукції;

б) захисту наявної частки ринку, скорочення витрат і відсікання зайвого, глобалізації діяльності;

в) вертикальної або горизонтальної інтеграції, «збирання врожаю», санації;

г) консервації частини потужностей, захисту наявної частки ринку, відсікання зайвого, реструктуризації;

д) усі відповіді неправильні.

 

19.«Стратегія інтегрованого зростання» передбачає:

1) інтеграцію з усіма учасниками ринкових операцій;

2) «зворотну» вертикальну інтеграцію з постачальниками;

3) вертикальну інтеграцію «вперед» зі споживачами;

4) створення (приєднання) нових складальних виробництв;

 

20.До стратегій входження у нові види бізнесу не належить:

а) придбання підприємства з фінансовими труднощами;

б) стратегія відторгнення;

в) самостійне створення підприємства у новій сфері бізнесу;

г) створення спільного підприємства;

д) усі відповіді неправильні.

 

21.Створення спільного підприємства є вигідним у такій ситуації:

а) високий рівень ризику проектованої справи, доцільність об'єднання ресурсів і досвіду для формування надійних конкурентних переваг;

б) високий рівень прибутковості у своїй сфері діяльності;

в) утвердження підприємства як лідера у традиційній сфері діяльності;

г) наявність слабкого неконкурентоспроможного потенційного партнера;

д) усі відповіді неправильні.

 

22.За умови швидкого зростання ринку та сильної конкурентної позиції підприємства на ринку найсприятливішою стратегією для підприємства є:

а) неспоріднена диверсифікація;

б) створення спільного підприємства;

в) вертикальна інтеграція;

г) концентрація на даному виді бізнесу;

д) усі відповіді неправильні.

 

23.За умови слабкої конкурентної позиції підприємства на швидко зростаючому ринку несприятливою стратегією є:

а) вертикальна інтеграція;

б) концентрація на даному виді бізнесу;

в) споріднена диверсифікація;

г) відторгнення;

д) усі відповіді неправильні.

 

24.Який тип конкурентної стратегії можна рекомендувати підприємству у випадку якщо сировина та матеріали коштують дорого, але підприємство має високотехнологічне обладнання, володіє передовими конструкторськими розробками, має висококваліфікованих працівників:

1) стратегія з орієнтацією на витрати;

2) стратегія вибіркової спеціалізації;

3) стратегія унікальності та лідерства за якістю;

 

25.Стратегія конкуренції у певній сфері бізнесу повинна відповісти на такі питання:

а) які атрибути товару обрати пріоритетними при стимулюванні покупців; як захиститися від конкурентів; які дії реалізувати у світлі галузевих тенденцій; як розмістити ресурси в стратегічних господарських центрах;

б) які групи покупців обслуговувати і до якого типу конкурентних переваг прагнути; на яких атрибутах товару робити наголос і як позиціонуватися відносно конкурентів; як захиститися від конку­рентних дій суперників та врахувати вплив рушійних сил галузі;

в) як позиціонуватися відносно конкурентів і захиститися від конку­рентних дій суперників; як забезпечити ефект синергії від реалізації функціональних стратегій; як встановити інвестиційні пріоритети у диверсифікованій компанії;

г) які дії реалізувати у світлі галузевих тенденцій; як розмістити ресурси в стратегічних господарських центрах; як забезпечити ефект синергії від реалізації функціональних стратегій;

д) усі відповіді неправильні.

 

26.Яка з цих умов є неприйнятною для реалізації стратегії цінового лідерства:

а) продукт, що виробляється в галузі, є стандартним і задовольняє усіх споживачів;

б) більшість покупців використовують продукт однаково;

в) високий рівень цінової конкуренції;

г) незначні масштаби виробництва;

д) усі відповіді неправильні.

 

27.Стратегія цінового лідерства неефективна за умови:

а) усі виробники галузі виробляють досить стандартизовану продукцію;

б) відсутні реальні можливості диференціації продукції;

в) незначні обсяги виробництва;

г) переважна більшість покупців використовують продукцію однаковим способом;

д) усі відповіді неправильні.

 

28.Для якого типу підприємств найбільшою мірою характерна гнучкість?

а) комутантів («сірих мишей»);

б) експлерентів («ластівок»);

в) віолентів («гордих левів»);

г) патієнтів («хитрих лисів»);

д) усі відповіді неправильні.

 

29.Для якого типу підприємств характерною є найвища продуктивність праці?

а) патієнтів («хитрих лисиць»);

б) віолентів («гордих левів», «могутніх слонів», «неповоротких бегемотів»);

в) комутантів («сірих мишей»);

г) експлерентів («ластівок»);

д) усі відповіді неправильні.

 

30.Якому з чотирьох типів підприємств (за Г.Фрізевінкелем) найлегше перепрофілюватися?

а) патієнтам («хитрим лисицям»);

б) віолентам («гордим левам»);

в) експлерентам («ластівкам»);

г) комутантам («сірим мишам»);

д) усі відповіді неправильні.

 

31.Для якого типу підприємств характерне масове і крупносерійне виробництво?

а) віолентів («гордих левів», «могутніх слонів», «неповоротких бегемотів»);

б) патієнтів («хитрих лисиць»);

в) комутантів («сірих мишей»);

г) експлерентів («ластівок»);

д) усі відповіді неправильні.

 

32.Для якого типу підприємств характерною є висока стійкість?

а) комутантів і віолентів;

б) патієнтів і експлерентів;

в) патієнтів і віолентів;

г) віолентів і експлерентів;

д) усі відповіді неправильні.

 

33.Для реалізації конкурентної стратегії необхідно створити систему стратегічного управління з комплексу п’яти взаємопов’язаних чинників:

а) стратег-лідер + система підбору і навчання персоналу + адекватна культура + методологія стратегічного управління + адекватна структура;

б) призначений керівник + підрозділ управління реалізацією стратегії + ідеологія стратегії + відділ кадрів + персонал підприємства;

в) обраний керівник + апарат управління підприємством + філософія бізнесу + служба управління персоналом + контрольно-ревізійна служба;

г) неформальний лідер + структура громадських організацій підприємства + світоглядні позиції персоналу + соціально-психологічна служба + персонал підприємства.

 

34.Обгрунтування варіантів альтернативних стратегій конкуренції — це обов'язок:

а) менеджерів вищої ланки;

б) фахівців служби економічного аналізу і стратегічного планування;

в) фахівців служби маркетингу;

г) власників підприємства;

д) усі відповіді неправильні

 

Змістовний модуль2. Планування реалізації стратегії.

 

1.Стратегічне планування діяльності підприємства - це:

а) процес визначення цілей підприємства;

б) розробка стратегій, що спрямовані на досягнення перспективних цілей в певних функціональних сферах підприємства;

в) розробка календарних планів-графіків виробництва;

г) сукупність дій та рішень щодо розробки цілей, стратегій, планів, програм та проектів, що реалізуються підприємством;

д) усі відповіді неправильні.

 

2.Сформульована місія підприємства повинна відображати:

а) цільові орієнтири підприємства, сферу його діяльності, філософію підприємства і тип його управлінської системи;

б) цільові орієнтири підприємства, сферу його діяльності, філософію підприємства, можливості підприємства і способи здійснення діяльності;

в) можливості підприємства, засоби здійснення його діяльності, сферу діяльності, філософію;

г) сферу діяльності підприємства та його цільові орієнтири, принципи відносин із зовнішнім середовищем.

 

3.Ієрархія цілей підприємства це:

а) декомпозиція цілей високого рівня в цілі нижчих рівнів, відповідно існуючій структурі підприємства;

б) графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл генеральної мети на окремі цілі, завдання та дії;

в) демонстрація обов’язкового внеску кожного структурного підрозділу в досягнення головної цілі підприємства.

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

 

4.Пріоритетними при виборі місії підприємства є:

а) визначення споживачів і їх потреб, які підприємство взмозі задовольнити;

б) аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, оцінка його позиції у конкурентному середовищі;

в) аналіз зовнішніх можливостей і загроз, а також оцінка стратегії;

г) обсяг ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей підприємства;

д) усі відповіді неправильні.

 

5.Правильно встановлені цілі дозволяють:

а) своєю мотивуючою дією об’єднати зусилля персоналу підприємства;

б) покращити ефективність планування;

в) забезпечити ефективний механізм оцінки та контролю;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

 

6.Оперативні плани розробляються:

1) експертами і консультантами, запрошеними ззовні;

2) керівниками середніх та нижчих ланок підприємства;

3) провідними фахівцями підрозділів;

 

7.Планова (приписуюча) стратегія має переваги:

а) підхід логічний, раціональний і системний;

б) можливість чіткої постановки цілей;

в) досягнення цілей через структуровані завдання, виконання яких можна контролювати і вимірювати;

г) можливість розподілу ресурсів для досягнення специфічних цілей, можливість чіткого розрахунку ефективності;

д) усі вище перераховані.

 

8.Емерджентна (спонтанна) стратегія має недоліки:

а) існування загрози «стратегічного дрейфу»;

б) відсутність чіткої стратегічної мети;

в) нечіткість формулювання цілей;

г) труднощі при оцінюванні результатів;

д) усі вище перераховані.

 

9.Недоліки (пастки) стратегічного планування:

а) відсутність гарантій досягнення успіху навіть за умови наявності обґрунтованих стратегій, планів, програм, проектів; нестача повної, надійної і достатньої інформації, що може призвести до хибних висновків;

б) високий рівень бюрократизму у системі стратегічного планування, що уповільнює процес прийняття стратегічних рішень і реакцію на зміну конкурентного середовища; зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами;

в) труднощі у реалізації стратегічних рішень у повсякденній діяльності; необхідність розгляду багатьох альтернатив; можливість використання різних методів обґрунтування стратегічних рішень;

г) можливість переоцінювання системи стратегічного планування; необхідність розгляду багатьох альтернатив; визначення можливостей і загроз, сильних і слабких сторін діяльності;

д) усі відповіді неправильні.

 

10.В процесі стратегічного планування слід надавати перевагу наступним формам прийняття рішень:

а) авторитарній, коли рішення приймає керівник на основі наявної інформації, власного досвіду і компетенції;

б) колегіальній, коли рішення приймає керівник на основі колегіального обговорення;

в) патисипативній, коли рішення приймає керівник за результатами обговорення різноманітних варіантів спільно з працівниками, які їх виконуватимуть;

г) “знизу вгору”, коли рішення приймає виконавець і затверджує керівник;

д) усі відповіді неправильні.