Центральна Африка

За площею, яка охоплює майже ¼ території материка, регіон поступається тільки Північній Африці. Однак проживає тут лише 1/7 її населення. До складу регіону входять 9 держав: Ангола, Габон, Демократична республіка Конго, Екваториальна Гвінея, Камерун, Конго, Сан-Томе і Принсіпі, Центральноафриканська Республіка, Чад.

Центральна Африка, займаючи центральне положення на материку, межує з усіма іншими африканськими регіонами.

Країни регіону звільнилися від колоніальної залежності у 1950 – 1974 рр.

Більшість країн Центральної Африки розташовані на узбережжі Атлантичного океану або мають вихід до нього, що сприяє їх господарському розвитку. Своєрідність регіону полягає в розміщенні на його південному сході промислового району „Мідний поясу”, який за своїм економічним значенням набагато перевищує приморську смугу. Чад і Центральноафриканська Республіка (ЦАР) виходу до океану не мають, що є однією з причин їх економічної відсталості.

Транзитні перевезення внутріматерикових країн через прибережні держави помітно впливають на формування економічної спільності держав регіону.

Природні умови. Центральна Африка займає західну частину материка в екваториальних і субекваториальних широтах, охоплює велику плоску западену Конго, яка на заході прилягає до Атлантичного океану і Гвінейської затоки, на півночі – плоскогір”я Азанде, на заході – Північногвінейську височину, на півдні – плато Луанда, на сході регіон обмежений гілкою Західного Східноафриканського плоскогір”я.

У рельєфі виділяються рівнинні території. Западани Конго має плоске дуже заболочене днище. Рельєф регіону не має різких перепадів висот.

Природні контрасти регіону найяскравіше виявляються у кліматі. По обидва боки екватора панує екваториальний клімат із постійним вологим повітрям та осіннім і весняним максимумами опадів, яких у рік випадає до 2000 мм, середні температури +23...+28 С. На північ і на південь розташована зона субекваториального клімату з дощовим літом і сухою зимою, кількість опадів зменшується до 1000 мм, у дощовий період температура знижується до +15 С.

Приекваториальні райони та особливо западина Конго мають найгустішу мережу повноводних рік в Африці, найбільша з яких – Конго (Заїр). Ріки порожисті, мають значний гідроенергетичний потенціал. Чималі простори зайняті болотами. Великих озер мало, значні – Чад, Маї-Ндомбе і Тумба.

В екваторіальному поясі ростуть багатоярусні вологі екваторіальні ліси (гілеї) з розмаїттям дерев і деревободібних папоротей. Середня лісистість – 47%, максимальна – у Габоні, мінімальна – у Чаді.

Природні ресурси. Надра регіону вивчені недостатньо. Найбільш освоєні корисні копалини південного cходу і сходу ДРК.

У регіоні розташований відомий „Мідний пояс”, у якому крім міді промислове значення мають також кобальт, свинець, цинк. У Габоні унікальні на материку запаси марганцю. Багаті на нафту надра Анголи та Габону. ДРК має величезні запаси алмазів і є одним із головних їх експортерів у світі. У Ценральній Африці містяться значні родовища рідкоземельних і дорогоцінних металів (золота, платини, паладію), руд урану, алюмінію і заліза.

Більшість регіону зайнята масивами вологих екваториальних лісів. Тут ускладнене інтенсивне сільське господарство, але дуже великі лісові і водні ресурси. На решті територій переважають савани. Уся приекваториальна частина регіону є аріалом поширення мухи цеце, яка завдає великої шкоди тваринництву.

Гідроенергетичні ресурси регіону виражені найгустішою і багатоводною річковою мережою на континенті (загальний потенціал – 500 млн кВт).

Використання природно-ресурсного потенціалу регіону пов”язано з деякими проблемами, особливо в сільському господарстві (необхідність зрошування у посушливих районах та здійснення меліоративних заходів у районах з надмірним зволоженням, які вимагають значних коштів). Також існує суттєва загроза швидкої деградації природних ландшафтів внаслідок використання застарілих методів господарювання, наприклад знищення масивів екваториального лісу за підсічно-вогневого способу землеробства.

Рекреація. Країни регіону є найвідсталішими за рівнем соціально-економічного розвитку в Африці. Слабко розвинута тут і туристична інфраструктура. До того ж північна частина регіону страждає від частих посух. Це обмежує розвиток туризму, і мандрівників можуть привабити лише екзотична тропічна та екваториальна природа й нечисленні історико-культурні об”єкти, серед яких давні фортеці в Анголі, національні парки з мальовничими озерами у ДРК, залишки міста давньої культури сао у Чаді тощо.