Оздоблення рукописів

Усі рукописи, як правило перепліталися, мали оправу та відповідне оформлення, досить часто на високому художньому рівні. Знання про оформлення рукописів можуть багато сказати досліднику, тому що в різні часи були свої способи, своя техніка праці. Рукописи, які мали оправу, коштували дуже багато.

Оправа робилась таким чином: зошити прошивалися тонкими ремінчиками або мотузками, до яких прикріплювалися дерев’яні дощечки, що становили основу палітурки. Дощечки обшивалися або,, проволокувалися” шкірою, оксамитом, парчею із зовнішньої сторони. Інколи ще робили металевий, срібний чи золотий оклад та оправляли коштовним камінням, бісером. Щоб оправа не псувалась від тертя, на палітурки прикріплювали різні металеві бляхи, середники, кутки, жуки, жуковини.

Іноді щоб запобігти деформації сторінок, книги мали застібку. Найдавніша оправа рукопису,, Мстиславове Євангеліє” належить до 1135р.. В цілому рукописних книг збереглося мало, бо їх понищили війни, стихійні лиха, пожежі.

Назви книг писали на зрізах. Тому рукописи ставили зрізами назовні. Зрізи розфарбовувалися. Із XVII ст. на попередню дощечку рукописи причіплювали ярлик з назвами. Затрати на рукописні книги були величезні, тому одна книга могла відповідати вартості цілого маєтку.

Важливими для дослідника рукопису є різні записи, помітки на полях, додатки, зроблені писарями, а також власниками книг. Вони повідомляють про їх власників, творців, час і місце появи і зберігання.

У написаній в 1056–1057 рр. книзі,, Остромирове Євангеліє” для новгородського посадника Остромира дяком Григорієм – 294 пергаментні аркуші. Вона має розмір 11·х 9 см. Текст написано у два стовпці з ініціалами у кольорі і золоті, з фігурними заставками і з великими трьома мініатюрами портретів євангелістів. З XI ст. відомо два,, Ізборники Святослава”.

Хоча папір був відомий слов’янам ще з XII ст., але став витісняти пергамент лише з ХІІІ ст., хоча ним продовжували користуватися при переписуванні дорогих та розкішних книжок.

У 1556–1561 рр. на пергаменті XIV ст. було написане Пересопницьке Євангеліє на замовлення княгині Насті Гольшанської – Заславської. На цьому Євангелії Президент України Л. Кравчук приймав присягу на вірність народу. Книги Давньої Русі належали в основному до богослужебних, релігійних, світських і напівсвітських.

Богослужебні – це Євангеліє, Апостол, Псалтир, Біблія. Серед книг виділяються учительна література, хронографи, апокрифи (єретична література). До оригінальних належали літописи, повчання, повісті, житія.

Пам’ятки давньоруської писемності до нашестя монголо-татар, за деякими підрахунками, складали 130-140 тис. книг. Збереглося і дійшло до нашого часу з XI ст. – 33 рукописи, з XII ст. – 85.

При Софійському соборі діяв скрипторій, з якого вийшло чимало книг і була бібліотека з фондом 950 томів.