ГОСТРИЙ ТА ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ

Камінь у жовчному міхурі – це бочка з порохом, якій не вистачає гноту.

В.Арістархов «Короткі лекції з факультетської хірургії»

1. Анатомо-фізіологічні особливості жовчних шляхів і печінки. Печінкова тканина складається з великої кількості дольок, розділених між собою сполучною тканиною, в якій проходять: жовні протоки, гілки ворітної вени, гілки печінкової артерії та нерви. Всі ці елементи обплітають дольку густою сіткою. Гепатоцити в дольці розміщені таким чином, що один їх полюс обернутий до кровоносних судин, а інший – до жовчних капілярів. Відтік жовчі йде в жовчні протоки, які зливаючись, утворюють два основні жовчні протоки – правий і лівий печінкові, що зливаються в воротах печінки і формують загальний жовчний протік, довжиною від 1 до 10 сантиметрів (в середньому 3-7 см) з діаметром 3-7 міліметрів. Від місця впадіння міхурової протоки (сфінктер Лютке) до ДПК формується загальний жовчних протік, або холедох, довжиною, в середньому 5-8 см, діаметром – 5-9 мм. Він поділяється на чотири частини: супрадуоденальну (близько 3 см); ретродуоденальну (близько 1, 8 см); панкреатичну (близько 3 см) та інтрамуральну. В головці підшлункової залози загальний жовчний протік зливається з панкреатичним (вірсунговим) протоком, утворює невелику ампулу і відкривається на слизовій ДПК отвором, який має діаметр 3 мм. Ампула має добре виражений м’язовий сфінктер (сфінктер Одді). Крім цього, є ще два сфінктера – один в холедоху, другий – в панкреатичній протоці. Холедох проходить в малому чіпці (гепатодуоденальній зв’язці), формуючи, так звану, “анатомічну двійку”: D – загальна жовчна протока (ductus holedohus); V – вена (розмішена медіально); А – артерія (ще більш медіально). Стінка загальної жовчної протоки має три шари: слизовий, м’язовий і серозний.

2. Етіопатогенез. Факторами ризику утворення конкрементів вважають вік, надли­шок маси тіла, супутні захворювання (цукровий діабет, гіпертонія, ге­мо­літична анемія та ін.), вагітність і пологи. Час­то поєднується з іншими захворюваннями (синдром Saint-а: грижа стравохідного отвору діафрагми, хро­ніч­ний калькульозний холецистит і дивертикульоз товстої кишки).

Сприяючими моментами для утворення конкрементів є порушення об­­міну речовин (в першу чергу, жирового), перенасичення жовчі хо­ле­сте­­рином, розлади функції печінки, запальні процеси в жовч­но­ви­від­них шляхах і застій жовчі. Процес утворення жовчі залежить від стану струк­турних елементів гепатоцитів і їхніх ферментних систем. Деста­бі­лізація колоїдної рівноваги жовчі призводить до випадіння криста­лів і їхньої агрегації. Підвищення екскреції холестерину зумовлює гіпер­хіломікронемія та підвищення концентрації фракцій ліпо­про­теї­дів низької і дуже низької щільності з паралельним зниженням фрак­цій ліпідів високої щільності, що пов'язане з порушенням активності ферментів, які регулюють метаболізм холестерину. Літо­ген­ність жовчі може формуватись за рахунок відносної або абсолютної не­стачі колоїдстабілізуючих компонентів жовчних кислот і фосфо­лі­пі­дів. Збільшення вмісту жовчних кислот в жовчі сприяє утримуванню в розчині великої кількості холестерину в колоїдному стані і попереджує холестериновий літогенез.

Жовчні конкременти поділяють на холестеринові (ос­новним компонентом є холестерин), пігментні (містять білірубін і його полімери), вапнякові (складаються з вуглекислого вапна) та мі­ша­ні.

Холецистит відноситься до досить частих захворювань, складає 5 % від всіх хірургічних захворювань і займає друге місце після гострого апендициту. Жінки хворіють в 4-5 разів частіше, ніж чоловіки. В країнах Азії захворюваність на холецистит серед чоловіків і жінок приблизно однакова. У дітей і в молодих людей переважає некалькульозний (безкам'яний) холецистит, а у людей 40-50 років – калькульозний.