Метод коефіцієнта використання світлового потоку
Світлотехнічний розрахунок вимагає в загальному випадку як розрахунку розподілу світлового потоку, безпосередньо падаючого від світильників на розрахункову поверхню, так і розрахунку багаторазового відбиття цього потоку між поверхнями, обмежуючими приміщення, що освітлюється. Сумарну освітленість в заданій точці розрахункової поверхні можна розглядати як суму двох складових: де Епр, Ев – відповідно пряма та відбита складові освітленості. Розподіл відбитої складової освітленості на розрахунковій поверхні, що створюється багаторазово відбитим потоком, практично рівномірний, розподіл же прямої складової залежить як від світлорозподілу світильників, так і від розміщення їх в освітлюваному просторі, і може бути суттєво нерівномірним. Тому середнє значення сумарної освітленості не завжди може бути критерієм для розрахунку необхідної потужності джерел світла. Тут Фр – сумарний розрахунковий світловий потік, що падає на розрахункову поверхню площею Sр. Виключенням є випадок, коли обидві складові освітленості і пряма, і відбита розподілені практично рівномірно. В цьому випадку для розрахунку середньої освітленості використовують коефіцієнт використання світлового потоку, під яким розуміють відношення світлового потоку, що падає на розрахункову площину Фр до сумарного світлового потоку джерел світла , де Фл – світловий потік джерела світла, лм, n – кількість джерел світла. Коефіцієнт використання η в.у. залежить від різних факторів, основними з яких є світлорозподілення та розміщення світильників в приміщенні, к.к.д. світильників, відношення розмірів приміщення та відбиваючих властивостей поверхонь, обмежуючих приміщення. Суттєво впливає на коефіцієнт використання освітлювальної установки світлорозподілення світильників, особливо в приміщеннях з темним пофарбуванням обмежуючих поверхонь. Так, використання світильників з концентрованим світлорозподіленням суттєво підвищує долю світлового потоку, безпосередньо падаючого на розрахункову поверхню, що підвищує коефіцієнт використання освітлювальної установки. Він залежить також від розміщення світильників в приміщенні. Вплив світлорозподілення та розміщення світильників на коефіцієнт використання в меншій мірі виявляється в приміщеннях зі світлою обробкою. Коефіцієнт використання освітлювальної установки залежить від коефіцієнтів відбиття стелі (ρ ст), стін (ρ с) та розрахункової поверхні (ρ р) та від відношення сторони квадрата приміщення а до висоти підвісу світильника над робочою поверхнею hр. З ростом відношення а / hр зростає і коефіцієнт використання освітлювальної установки. Ці показники визначаються так званим індексом приміщення де а та в – ширина та довжина приміщення, h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею h = H – hp – hc, де Н – висота приміщення, hp – висота від робочої поверхні до підлоги, hc – висота від стелі до центру джерела світла. В залежності від кольору пофарбування стін та стелі (від коефіцієнтів відбиття ρ с, ρ ст) та індексу приміщення i із таблиці довідкової літератури з проектування освітлення вибирається значення коефіцієнта використання освітлювальної установки. Тоді необхідний світловий потік для освітлення робочої поверхні де Ен – мінімальна освітленість, вибрана за нормами, лк; Кз – коефіцієнт запасу, що враховує зниження світлового потоку освітлювальної установки в процесі її експлуатації; S – площа робочої поверхні освітлення, м2; Z = Ec / Emin – коефіцієнт нерівномірності освітлення, рівний відношенню середньої освітленості робочої поверхні до мінімальної освітленості (Z = 1, 1 ÷ 1, 3). Вибравши підходящий для даних умов світильник з відповідним світловим потоком лампи Фл визначається кількість світильників, які забезпечують необхідну нормовану освітленість робочої поверхні приміщення: Тоді потужність освітлювальної установки Р р.о. = nP л К пра, де P л – потужність лампи, К пра – коефіцієнт, що враховує втрати в пуско – регулюючому апараті світильника.
Завдання 1. Розрахувати систему загального рівномірного освітлення для торговельного залу, якщо приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття ρ стелі = 70%, ρ стін = 50%, ρ підлоги = 30%; висота приміщення Н=3, 2м; висота робочих поверхонь (столів) hр = 0, 9 м; відстань від світильника до стелі hc = 0, 5 м (для світильників з лампами розжарювання). Тип світильників – ЛПО-01. Лампи для світильників за технічними характеристиками обрати самостійно (виходячи із розрахованого приблизного значення світлового потоку однієї лампи). Інші вихідні дані наведені в таблиці 5.3. Накреслити схему розташування світильників у приміщенні. Таблиця 1. Коефіцієнти використання світлового потоку (η) світильників з газорозрядними лампами та лампами розжарювання
Таблиця 2 Технічні дані деяких ламп розжарювання та люмінесцентних ламп
Примітка*: В – вакуумна, Б – біспіральна, БК – біспіральна криптонова, Г – газонаповнена, ЛДЦ – денного світла з покращеним відтворенням кольору, ЛД – денного світла, ЛБ – білого світла.
Таблиця 3. Вихідні дані до задачі 1
Таблиця 4. Значення коефіцієнта запасу
Таблиця 5. Зміна коефіцієнта використання світлового потоку залежно від різних показників
Таблиця 6. Значення коефіцієнта нерівномірності освітленості Z
Для добре спроектованого приміщення коефіцієнт Z можна брати рівним: 1, 15 – для ламп розжарювання; 1, 1 – для люмінесцентних ламп. Коефіцієнт нерівномірності освітлення Z залежить від типу світильника, від відстані між світильником та висоти їх підвішування Нс. Значення коефіцієнта нерівномірності освітленості наведено в табл. 3. Нс – висота підвішування світильника, м. Таблиця 7. Орієнтовні значення коефіцієнтів відбиття стелі (ρ стелі) та стін (ρ стін)
Таблиця 8. Коефіцієнти відбиття світла поверхнями різного кольору.
Фон може бути світлим (ρ > 0, 4), середнім (ρ = 0, 2-0, 4), темним (ρ < 0, 2). СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Природне і штучне освітлення: ДБН В.2.5-28-2006.
3. Трахтенберг І. М. Гігієна праці та виробнича санітарія / І. М. Трахтенберг, М. М. Коршун, О. В. Чабанова – К.: Охорона праці, 1997. – 464 с.
|