Метод коефіцієнта використання світлового потоку
Світлотехнічний розрахунок вимагає в загальному випадку як розрахунку розподілу світлового потоку, безпосередньо падаючого від світильників на розрахункову поверхню, так і розрахунку багаторазового відбиття цього потоку між поверхнями, обмежуючими приміщення, що освітлюється. Сумарну освітленість в заданій точці розрахункової поверхні можна розглядати як суму двох складових: де Епр, Ев – відповідно пряма та відбита складові освітленості. Розподіл відбитої складової освітленості на розрахунковій поверхні, що створюється багаторазово відбитим потоком, практично рівномірний, розподіл же прямої складової залежить як від світлорозподілу світильників, так і від розміщення їх в освітлюваному просторі, і може бути суттєво нерівномірним. Тому середнє значення сумарної освітленості Виключенням є випадок, коли обидві складові освітленості і пряма, і відбита розподілені практично рівномірно. В цьому випадку для розрахунку середньої освітленості використовують коефіцієнт використання світлового потоку, під яким розуміють відношення світлового потоку, що падає на розрахункову площину Фр до сумарного світлового потоку джерел світла
де Фл – світловий потік джерела світла, лм, n – кількість джерел світла. Коефіцієнт використання η в.у. залежить від різних факторів, основними з яких є світлорозподілення та розміщення світильників в приміщенні, к.к.д. світильників, відношення розмірів приміщення та відбиваючих властивостей поверхонь, обмежуючих приміщення. Суттєво впливає на коефіцієнт використання освітлювальної установки світлорозподілення світильників, особливо в приміщеннях з темним пофарбуванням обмежуючих поверхонь. Так, використання світильників з концентрованим світлорозподіленням суттєво підвищує долю світлового потоку, безпосередньо падаючого на розрахункову поверхню, що підвищує коефіцієнт використання освітлювальної установки. Він залежить також від розміщення світильників в приміщенні. Вплив світлорозподілення та розміщення світильників на коефіцієнт використання в меншій мірі виявляється в приміщеннях зі світлою обробкою. Коефіцієнт використання освітлювальної установки залежить від коефіцієнтів відбиття стелі (ρ ст), стін (ρ с) та розрахункової поверхні (ρ р) та від відношення сторони квадрата приміщення а до висоти підвісу світильника над робочою поверхнею hр. З ростом відношення а / hр зростає і коефіцієнт використання освітлювальної установки. Ці показники визначаються так званим індексом приміщення де а та в – ширина та довжина приміщення, h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею h = H – hp – hc, де Н – висота приміщення, hp – висота від робочої поверхні до підлоги, hc – висота від стелі до центру джерела світла. В залежності від кольору пофарбування стін та стелі (від коефіцієнтів відбиття ρ с, ρ ст) та індексу приміщення i із таблиці довідкової літератури з проектування освітлення вибирається значення коефіцієнта використання освітлювальної установки. Тоді необхідний світловий потік для освітлення робочої поверхні де Ен – мінімальна освітленість, вибрана за нормами, лк; Кз – коефіцієнт запасу, що враховує зниження світлового потоку освітлювальної установки в процесі її експлуатації; S – площа робочої поверхні освітлення, м2; Z = Ec / Emin – коефіцієнт нерівномірності освітлення, рівний відношенню середньої освітленості робочої поверхні до мінімальної освітленості (Z = 1, 1 ÷ 1, 3). Вибравши підходящий для даних умов світильник з відповідним світловим потоком лампи Фл визначається кількість світильників, які забезпечують необхідну нормовану освітленість робочої поверхні приміщення: Тоді потужність освітлювальної установки Р р.о. = nP л К пра, де P л – потужність лампи, К пра – коефіцієнт, що враховує втрати в пуско – регулюючому апараті світильника.
Завдання 1. Розрахувати систему загального рівномірного освітлення для торговельного залу, якщо приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття ρ стелі = 70%, ρ стін = 50%, ρ підлоги = 30%; висота приміщення Н=3, 2м; висота робочих поверхонь (столів) hр = 0, 9 м; відстань від світильника до стелі hc = 0, 5 м (для світильників з лампами розжарювання). Тип світильників – ЛПО-01. Лампи для світильників за технічними характеристиками обрати самостійно (виходячи із розрахованого приблизного значення світлового потоку однієї лампи). Інші вихідні дані наведені в таблиці 5.3. Накреслити схему розташування світильників у приміщенні. Таблиця 1. Коефіцієнти використання світлового потоку (η) світильників з газорозрядними лампами та лампами розжарювання
Таблиця 2 Технічні дані деяких ламп розжарювання та люмінесцентних ламп
Примітка*: В – вакуумна, Б – біспіральна, БК – біспіральна криптонова, Г – газонаповнена, ЛДЦ – денного світла з покращеним відтворенням кольору, ЛД – денного світла, ЛБ – білого світла.
Таблиця 3. Вихідні дані до задачі 1
Таблиця 4. Значення коефіцієнта запасу
Таблиця 5. Зміна коефіцієнта використання світлового потоку залежно від різних показників
Таблиця 6. Значення коефіцієнта нерівномірності освітленості Z
Для добре спроектованого приміщення коефіцієнт Z можна брати рівним: 1, 15 – для ламп розжарювання; 1, 1 – для люмінесцентних ламп. Коефіцієнт нерівномірності освітлення Z залежить від типу світильника, від відстані між світильником Таблиця 7. Орієнтовні значення коефіцієнтів відбиття стелі (ρ стелі) та стін (ρ стін)
Таблиця 8. Коефіцієнти відбиття світла поверхнями різного кольору.
Фон може бути світлим (ρ > 0, 4), середнім (ρ = 0, 2-0, 4), темним (ρ < 0, 2). СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Природне і штучне освітлення: ДБН В.2.5-28-2006.
3. Трахтенберг І. М. Гігієна праці та виробнича санітарія / І. М. Трахтенберг, М. М. Коршун, О. В. Чабанова – К.: Охорона праці, 1997. – 464 с.
|