КОЛЕКТИВНІ ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

 

Оплата праці в бригадах – динамічний процес, який повинен знаходитися відповідно до організаційно-технічних умов і наявного професійно-технічного складу бригади. При організації оплати праці необхідно ґрунтуватися на тому, що форми і системи заробітної плати робітників у бригаді повинні забезпечувати їх колективну й особисту матеріальну зацікавленість у досягненні кінцевих результатів праці бригади, у підвищенні її продуктивності та якості, в економному використанні матеріальних ресурсів.

Організація оплати праці в бригадах має ряд взаємопов’язаних моментів: визначення розцінки за одиницю виконаної роботи або виробленої продукції, визначення обсягу виконаних робіт, розрахунок сум заробітної плати, приробітку, премії, розподіл заробітку серед членів бригади відповідно до вкладу кожного у загальні результати роботи.

Дискусійним моментом у практичних ситуаціях є вибір методу розподілу заробітку всередині бригади, а також встановлення КТУ.

Відомо декілька способів розподілу заробітку всередині бригади. Найбільш поширеним є розподіл з урахуванням:

- тарифних розрядів робітників і відпрацьованого часу;

- тільки відпрацьованого часу;

- фактично виконаної роботи;

- умовних розрядів і відпрацьованого часу;

- коефіцієнта трудової участі.

Кожен із перелічених способів розподілення нарахованих сум заробітної плати є доцільним лише за певних умов комплектування і роботи бригади.

У бригадах, кваліфікаційний склад яких відповідає характеру і складності виконуваних робіт, де кожний робітник загалом виконує роботи, відповідні до складності присвоєного йому розряду, де всі члени бригади працюють сумлінно, розподіл загального заробітку бригади (разом із колективно нарахованою премією) доцільно проводити згідно зприсвоєними робітникам розрядами і відпрацьованим часом.

При цьому в бригадах, де всі робітники працюють в однакових умовах праці, розподіл заробітку ґрунтується на використанні тарифних коефіцієнтів. Якщо в бригаді частина робітників оплачується за підвищеними тарифними ставками (у зв’язку із відхиленням від нормальних умов праці) при розподілі враховуються тарифні ставки робітників.

Розподіл заробітної плати тільки відповідно до відпрацьованого часу без урахування кваліфікації робітників призводить до того, що бригада

розподіляє порівну загальний заробіток. Така система не вирішує проблему оплати індивідуальної праці за фактично виконану роботу, не сприяє зростанню продуктивності праці, підвищенню кваліфікації робітника. Такий спосіб розподілу заробітку можливий у виключних випадках:

- в бригадах, які складаються з робітників однакових розрядів (однієї або різних професій) і оплачуються за однією тарифною сіткою;

- в бригадах, де, незважаючи на велику різницю в розрядах, всі робітники виконують одну й ту саму (чи однакову за складністю) роботу, або володіють суміжними професіями і, при необхідності, взаємно замінюють один одного.

Необхідною умовою розподілу з урахуванням тільки відпрацьованого часу в цих бригадах повинно бути однакове сумлінне відношення всіх робітників до праці.

Розподіл заробітної плати за фактично виконаною роботою доцільно застосовувати в бригадах з високим рівнем взаємозамінності, оскільки виконання працівником робіт, які не відповідають його кваліфікації, може суттєво відобразитися на його заробітку. Це ускладнює облік індивідуального виробітку і призводить до суб’єктивізму в оцінці індивідуальної праці.

Розподіл заробітної плати за „умовними” розрядами і відпрацьованим часом полягає в тому, що рішенням бригади кожному робітнику встановлюється „умовний” розряд у межах розрядів виконаних бригадою робіт. При розподілі заробітку тарифний розряд ігнорується.

„Умовні” розряди застосовують, як правило, в тих бригадах, де розряди виконуваних робіт та робітників різні, в результаті частої зміни змісту роботи при незмінному складі робітників (бригада слюсарів–ремонтників, складальників тощо). Застосування „умовних” розрядів як би приводить у відповідність розряди робітників з виконуваною роботою. За допомогою „умовних” розрядів, як правило, розподіляється відрядний приробіток та премія, але інколи і загальний заробіток.

Між тим, слід ураховувати, що „умовні” розряди не достатньо прави-льний інструмент для обліку індивідуальної продуктивності праці кожного члена бригади. При цій оплаті праці не враховується рівень розряду працівника; важко врахувати обсяг роботи, яка виконана поза основною спеціальністю. Оплата праці за „умовними” розрядами взагалі втрачає сенс при сумісництві професій та багатоверстатному обслуговуванні.

Найбільш прогресивним методом розподілу загально-бригадного заробітку є використання КТУ.

КТУ виступає узагальненою кількісною оцінкою трудового внеску кожного члена бригади в загальний результат праці колективу в залежності від інтенсивності, якості та ставлення до праці. В промисловості, в сільському господарстві, на транспорті згідно з КТУ розподіляється приробіток, усі види колективних премій і матеріального заохочення, економія фонду заробітної плати від вивільнення чисельності робітників, невикористані доплати за сумісництво професій, розширення зон обслуговування і збільшення обсягів виконуваних робіт, а також одночасна винагорода за перегляд норм з ініціативи колективів бригад, премії за економію матеріальних ресурсів та інших виплат.

Узагальнення досвіду роботи підприємства машинобудування дозволяє виділити такі типи бригад щодо оплати праці:

1. Бригади, що складаються з робочих відрядників, праця яких оплачується за кінцевими результатами із встановленням комплексних норм і розцінок за планово-облікову одиницю (бригадокомплект, машинокомплект, виріб). В бригадах цього типу на підставі КТУ розподіляються: приробіток, премія, приробіток і премія, весь колективний заробіток.

2. Бригади почасовиків, працюючих за місячним нормованим завданням з нормативно преміальною оплатою за кінцевими результатами їх праці. Такі колективи працюють у монтажно-складальних цехах підприємств приладобудування.

3. Бригади, що включають основних робітників (відрядників) і допоміжних (почасовиків), праця яких оплачується за кінцевими результатами на основі відрядно-преміальної і почасово-преміальної (почасової) систем. Особливість розрахунку заробітної плати в бригадах даного типу полягає в тому, що вона включає відрядні й погодинні складові.

4. Бригади, які включають основних робітників (відрядників) і допоміжних (погодинників), праця яких оплачується за кінцевими результатами із встановленням комплексних норм і розцінок на планово-облікову одиницю: бригадокомплект, машинокомплект, виріб, тонну придатної продукції у фактичному або умовно-розрахунковому вигляді.

5. Бригади робітників-погодинників із нормативно-преміальною оплатою за кінцевими результатами праці ділянки основного виробництва. В умовах машинобудування такі бригади, наприклад, складаються з наладчиків, які обслуговують верстатне обладнання.

Норматив погодинної заробітної плати на планово-облікову одиницю встановлюється на підставі річного обсягу її випуску на ділянці, фактичної заробітної плати робітників-почасовиків за цей період і передбаченого відсотка виконання напружених нормованих завдань. При його перевищенні перераховують обсяг виробництва до вказаної межі і отриману величину приймають за об’ємне завдання при визначенні загальної заробітної плати бригади. Загальну зарплату бригади за місяць розраховують шляхом перемноження нормативу на місячний обсяг виготовленої продукції, зафіксованої в нарядах робітників-відрядників дільниці.