Ціноутворення на різних типах ринків

Перш ніж приступити до розгляду методик ціноутворення, які іс­нують в умовах ринку, необхідно усвідомити, що політика цін продав­ця залежить від типу ринку.

У світовій практиці економісти виділяють чотири типи ринків, кожний із яких ставить свої проблеми в області ціноутворення. Це:

- ринок чистої конкуренції;

- ринок монополістичної конкуренції;

- олігополістичний ринок;

- ринок чистої монополії.

Ринок чистої конкуренції складається із багатьох продавців і покупців будь-якого подібного товарного продукту. Товари реалізуються за єдиною ринковою ціною, встановленою на підставі попиту та про­позиції. Ні один окремий покупець не робить великого впливу на рівень поточних ринкових цін. Продавець не може запропонувати ціну вище рин­кової, так як покупці можуть вільно придбати будь-яку кількість то­вару за встановленою ринковою ціною.

Ринок монополістичної конкуренції складається із багатьох по­купців та виробників, які здійснюють угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін пояснюєть­ся здатністю виробника запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням. Різниця може бути і в послугах, які про­понуються для даного товару. Покупці бачать різницю і готові платити за товари по-різному.

На олігополістичному ринку, де хазяйнують кілька конкурентів, ціна на товар досить стійка, бо як тільки один з конкурентів змінить її на певний свій товар, інші одразу ж починають відповідні дії, щоб звести до мінімуму дисбаланс на ринку. Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок.

При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація, а також приватна регульована або нерегульована монополія. У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може встановити ціну нижче собівартос­ті, якщо товар має важливе значення для покупців, які не в змозі прид­бати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття видатків або одержання хорошого доходу, а може бути і так, що ціна встановлюється досить високою для скорочення споживання.

У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановити ціни, які забезпечують одержання " справедливої норми прибут­ку". І навпаки, в умовах нерегульованої монополії фірма самостійно встановлює максимальну ціну, яку тільки витримає ринок.

Таким чином, можливості і проблеми політики цін змінюються в залежності від типу ринку.