Соціальні й історичні аспекти розвитку соціології праці

Формування теоретичних і практичних уявлень про працю охоплює три періоди: донауковий, класичний і сучасний.

Донауковий період за своєю тривалістю є найдовшим (III ст. до н.е. — XVIII ст. н.е.) і характеризується формуванням найбільш загальних уявлень про працю, її місце в суспільстві. Цей період пов'язаний з розвитком ідей про працю в Стародавньому Єгипті, в античних цивілізаціях Греції та Риму, середньовічній Європі.

Науковий етап соціології праці починається з виникнення соціології та інституалізації її як науки. Накопичення результатів вивчення соціальних проблем праці в межах протестантизму, утопічного соціалізму, класичної філософії та політекономії ХУІ-ХУІІІ ст. створило наукові передумови для виникнення соціології праці як соціальної галузі знань.

Класичний період формування соціології праці охоплює XVIII — початок XX ст. Його головні напрями:

- обґрунтування протестантської трудової етики (М. Лютер, Ж. Кальвін);

- політекономічні дослідження праці (А.Сміт, Д.Рікардо, У.Петті);

- утопічні уявлення про працю (T.Mop, А.Сен-Симон, Ш.Фур'є, P.Оуен);

- вивчення характерних особливостей індустріального суспільства (О.Конт, Е.Дюркгейм, М.Вебер, К. Маркс, Ф. Енгельс);

- емпіричні дослідження проблем праці (Ч. Бут, Б.Вебб, Л.Віллерме);

- вироблення основних категорій і понять соціології праці (Е.Дюркгейм, К.Маркс).

Саме в цей період було закладено наукові засади формування соціології праці як самостійного наукового напряму.

Якщо на попередніх етапах центром розвитку соціології праці була Західна Європа, то наприкінці XIX ст., він поступово переміщується у США. А з 20-30-х років XX ст. (саме цими роками окреслюється початок сучасного періоду розвитку соціології праці) американська соціологія перебирає на себе провідну роль y світі.

Започаткував детальне вивчення праці окремого робітника, функціонування та організацію промислового колективу американський інженер Ф.Тейлор (1856—1915). Він одним з перших почав розглядати організацію управління трудовим процесом як самостійну галузь. За допомогою систематичних спостережень» експериментів та хронометражу йому вдалося встановити, що промислові робітники є особливою соціально-демографічною групою зі своїми цінностями, психологією, ідеологією, якій властиві стримування своїх трудових зусиль та обмеження норм виробітку. Тейлор назвав це явище рестрикціонізмом, або «працею з прохолодою», розробивши ефективні заходи щодо нейтралізації цього явища:

- нормування і раціоналізація трудового процесу;

- ретельний підбір і професійне навчання робітників;

- дотримання принципів управління (значна заробітна плата, висока денна норма, відповідні умови праці, обов’язкові матеріальні стягнення за невиконання норми);

- вміння керувати робітниками, для чого необхідні розум, освіченість, досвід, такт, енергія, кмітливість, чесність, здоров’я;

- запобігання соціальним конфліктам, створення умов для максимального виявлення та реалізації розумових та фізичних можливостей робітника.

Ф.Тейлор першим спробував виробити соціотехнічну систему, тобто систему, яка об'єднала б технічний та соціальний бік виробництва, Він обґрунтував головні підходи до створення нового напряму наукового менеджменту, які були реалізовані на багатьох підприємствах світу. Але вже у 20-хроках «тейлоризм» стали критикувати як вчені, так і виробничники, бо в нових соціально-економічних і політичних умовах він уже не міг гарантувати високу продуктивність праці, уникнення страйків, соціальну злагоду між адміністрацією та найманими працівниками. Але не дивлячись на це, наукова організація виробництва, яка широко і з успіхом використовується y промисловості й досі.

Тому пошуки соціології праці були спрямовані на дослідження нових чинників, які могли б позитивно впливати на ефективність виробництва, соціальний настрій працівників. Внаслідок цього з'явилася так звана теорія «людських стосунків», розроблена y 20-30-х роках професором індустріальної соціології Гарвардського університету Е. Мейо на підставі досліджень на підприємствах електротехнічної фірми «Вестерн електрик», які отримали назву «Хотторнський експеримент».

Мета цього експерименту полягала в тому, щоб визначити, як впливає на підвищення ефективності виробництва поліпшення соціально психологічних взаємин між працівниками у трудовому колективі. Ретельні обстеження виявили, що норма виробітку працівника заложить не так від його фізичних зусиль, як від тиску на нього робітничої групи, яка задає певний темп праці та правила поведінки. Тому і засоби, запропоновані Е. Мейо, були спрямовані на вдосконалення соціально-психологічних стосунків між робітниками у груш, поліпшення морально-психологічного клімату. Головними елементами теорії «людських стосунків» є:

- орієнтація на людей, а не на технічний бік виробництва;

- заміна індивідуальної винагороди колективною;

- формування позитивного морально-психологічного клімату, підвищення задоволеності робітників своєю працею;

- гуманізація праці, участь робітників в управлінні виробництвом.

Свого часу ця теорія набула поширення в Америці та за її межами. Були засновані центри, що роз’яснювали її сутність, допомагали підприємцям y її впровадженні. У багатьох університетах було введено навчальний курс з теорії «людських стосунків».

Через деякий час, в нових умовах, ця теорія почала втрачати своє значення. Теза, що можна безмежно підвищувати продуктивність праці, задовольняючи потреби робітників y необхідності належати до певного колективу, користуватися пошаною керівників і колег по роботі, практично не підтвердилася Наприкінці 50-х років починається криза теорії “людських стосунків”, що зумовило пошук дощовіших засобів підвищення ефективності виробництва.

У 1950 р. Ф. Херцбергом була розроблена так звана теорія збагачення праці. Згідно з нею, існує дві незалежні системи чинників, які по-різному впливають на поведінку людей. До першої належать гігієнічні чинники, які не стосуються змісту роботи (термін «гігієна» Херцберг вживає в медичному значенні, тобто «запобігання»). Справді, якщо на підприємстві створено нормальні умови праці (немає шуму, загазованості, вібрації тощо), побуту (є роздягальні, душові, кімнати відпочинку, їдальня та. ін.)і налагоджено організацію праці (вчасно доставляють сировину та інструменти, працівник забезпечений завданням тощо.), вироблено режим роботи («розумна» тривалість робочого дня» своєчасні перерви та ін.), працівники належно забезпечені різними пільгами, житлом, встановлені психологічно комфортні стосунки між ними тощо, то слід очікувати не високого задоволення роботою чи зацікавлення y ній, а лише відсутність невдоволення. Отже, хороші «гігієнічні» умови пращ стабілізують персонал, але не обов'язково спонукають його до підвищення продуктивності праці.

Другу групу чинників становлять так звані мотиватори, що задовольняють «внутрішні» потреби людини, які полягають y визнанні досягнутих успіхів y роботі, інтересі до її змісту, відповідальності, самостійності та ін. Саме вони зумовлюють задоволення роботою й підвищують на цій основі трудову активність. Тому, за Херцбергом, задоволеність — функція, пов'язана зі змістом роботи, а невдоволеність — функція, яка стосується умов праці. Звідси випливає, що за допомогою профілактичних, «гігієнічних» заходів поліпшення середовища можна усунути невдоволеність працівників, однак лише до певного, «нульового» рівня ставлення до своєї роботи. Для підвищення зацікавленості y праці потрібні додаткові заходи щодо її оплати. На підставі цієї теорії Ф.Херцберг виробив концепцію збагачення праці, яка була використана американськими та європейськими компаніями.

Наприкінці 50-х років значного поширення набули також теорії управління «Х» та «Y» американського вченого Д. Макгрегора.

Теорія «Х» пропагує риси авторитарного стилю: акцент на матеріальних стимулах, жорсткий контроль, примусова праця, негативні санкції тощо.

Теорія «Y» акцентує увагу на демократичному стилі керівництва: використанні творчих здібностей підлеглих, прагненні їх до відповідальності, соціальних та соціально-психологічних стимулах, участь підлеглих в управлінні. Концепція Макгрегора має рекомендаційний характер. Її використання, на думку автора, можливе лише після детальної діагностики реальних умов. в яких функціонує фірма.

У формуванні сучасної соціології праці значку роль відіграла й теорія поняття “якості життя” Бона з’явилася наприкінці 50-х років завдяки працям Д.Рісмана і Дж. Гелбрейта. У 60-х роках Л.Девіс обґрунтував необхідність вироблення поняття «якість робітничого життя». Починаючи з 70-х років, якість робітничого життя вивчається в масштабах всієї Америки за допомогою статистичної інформації та опитування окремих категорій робітників. Ця теорія передбачає дослідження характеру взаємин між робітником та його виробничим оточенням і базується на з'ясуванні таких питань:

- встановлення причин плинності кадрів;

- дослідження установок робітників з метою використання цієї інформації для вироблення національних програм формування нового контингенту працівників;

- оцінка ефективності управлінських систем;

- вивчення впливу несприятливих умов праці на появу психологічних стресів;

- вирішення конфліктів між управлінцями та рядовими працівниками.

Однак, ускладнення економічної обстановки, загострення конкурентної боротьби й ріст впливу профспілок змусили підприємців вийти за рамки традиційних уявлень і звернутися за допомогою до професійних соціологів. Менеджер, який виявив, що біля половини його робітників мають намір звільнитися внаслідок незадовільних умов праці, звертається до науки. Підприємці усе більше доходять висновку про занадто дорогу соціальну ціну одноманітної, беззмістовної роботи. Тому теоретичні питання про роль і місце праці в житті людини тісно зв'язуються із практичними методами " збагачення праці", удосконалення її організації.

Отже, найбільш характерним моментом для розвитку соціології праці є досить швидке сходження від непримітної перефірійної дисципліни до основного напрямку буржуазного суспільствознавства, який згодом стає усе все більше «соціологізованим». Іншими словами, на зміну економічної й математичної орієнтації приходить соціологічна

Останнім часом найбільшого поширення набула прикладна соціологія, яка розвивається за двома напрямами: соціальна інженерія та клінічна соціологія. Їхній розвиток зумовило формування так званих нових форм організації праці (НФОП), застосування яких базується на концепції, що передбачає:

- визнання зв'язку між індивідуальними рисами особи та її працею;

- поєднання формальної та неформальної організації спільної діяльності;

- забезпечення умов, за яких зміст праці не має розпорошуватися на незначні операції, а повинен становити єдність різноманітних завдань;

- обов’язкова обізнаність працівника з кінцевими результатами своєї праці;

- перевага самоконтролю над контролем з боку адміністрації у регулюванні трудової поведінки працівників.

В останні роки в розвинених індустріальних країнах значного розповсюдження набув також «постфордізм», який належить до нових економічних можливостей, що були відкриті створенням комп'ютерів і робототехніки, а також їх застосуванням у виробництві та в обміні інформацією і товарами. Цей період пов'язаний зі створенням малих підприємств, які більше задовольняли потреби ринку. До соціальних і економічних змін постфордівського періоду належать: зникнення промислового виробництва і галузей з «задимленими трубами”, створення так званих підприємств «вранішнього сонця»; більш гнучкі, децентралізовані форми організації праці; реорганізований трудовий ринок: низька оплата і позбавлення соціальних гарантій робітників і службовців, які виконують контрактну роботу; занепад робітника «синього комірця» і перевага робітника «білого комірця», професійних, технічних, управлінських та інших службовців сектору послуг; фемінізація багатьох процесів праці, завдяки впливу нової технології; підтримка типів споживання, заснована на зрозумінні індивідуальних способів життя, з подальшою увагою до відмінностей, упаковки, зовнішнього вигляду; перевага і автономія багатонаціональних корпорацій у глобальному процесі капіталістичного виробництва; новий міжнародний розподіл праці [58, С.398].

Систематизація соціологічних ідей про працю наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Історичні аспекти розвитку соціології праці як науки

Донауковий етап зародження соціології праці (ІІІ тисячоліття до н. е. – ХІV ст.)
Охоплює виникнення перших форм індивідуальної та спільної праці в найдавніші часи, становлення їх у процесі поділу і зміни праці й відображення цих процесів у суспільній свідомості у вигляді міфів, теологічних уявлень у поєднанні з геніальними здогадами і припущеннями.
Давній Схід	· Характеризується стабільністю організації і форм праці · Провідним сектором економіки виступала праця залежних людей · Відкриття непродуктивності рабської праці і властивих їй патологічних явищ · Закладено основи системи суспільного поділу праці · Соціальна диференціація праці · Формування механізму соціальної організації праці
Антична Греція	· Усвідомлення прогресивної функції поділу праці · Перші спроби розгляду явища поділу праці на двох рівнях – макросоціального та мікросоціального аналізу · Уперше простежується зародження професійної і соціальної нерівності міської і сільської праці · Було запропоноване теоретичне обґрунтування інституту професійного закріплення · Виникнення відмінностей у розумінні цінової і споживчої вартості і введення їх до наукового вжитку
Давній Рим	· Уявлення про творчу працю як про причину прогресу й розвитку людського суспільства
Середньовічне християнство	· Характерна відсутність принципово нових ідей у розумінні суспільної праці · У цей час певного розвитку одержало аксіологічне вчення про працю · Праця – кара божа, працею людина спокутує первородний гріх, праця забезпечує лише біологічне існування, а духовне дається через «непрацю»
Арабський світ	· Праця – джерело всіх багатств · Категорія праці розглядалася як передумова економічних пошуків · Праця ставала бажаною не заради самої себе, а заради цінностей, які вона створює · Було уточнено розуміння поділу праці стосовно її походження з природи різноманітної людської діяльності і необхідності співробітництва
Науковий етап розвитку соціології праці (ХV ст. – теперішній час)
Починається з виникнення соціології та інституалізації її як науки. Нагромадження результатів вивчення соціальних проблем праці в межах протестантизму, утопічного соціалізму, класичної політекономії і класичної філософії створило наукові передумови для виникнення соціології праці як соціальної галузі знань.

 

Продовження табл. 2.1

Початковий період (ХV – ХІХ ст.)
· На основі оновлення змісту християнського вчення виник протестантизм, у якому обґрунтовано особливе значення праці · Протестантизм уперше підносить повсякденну трудову діяльність мирянина до рівня найвищих релігійних цінностей · Соціалісти-утопісти. Загальним для них було розуміння праці як суспільної категорії стосовно суспільства, без експлуатації людини людиною · Томас Мор розглядав працю не тільки як обов’язок, але як і честь для всіх членів суспільства. Передбачалося встановити 6-годинний робочий день, а вільний час використовувати для всебічного розвитку особистості · Погляд на працю як на джерело всіх чеснот і критерій розподілу благ за працею · Праця має приносити людині найбільше задоволення і тому мусить бути для неї привабливою. Називаються умови, за яких праця може задовольняти людину: ліквідація системи найманої праці, матеріальна забезпеченість працівників, нетривалість робочих змін, усуспільнення виробництва, охорона праці, організація нового порядку і право усіх на працю · Пропонувалася оплата за працю · Ідея про необхідність відповідності між трудовим середовищем і природою людини · Слушним був висновок про необхідність регулювання і збереження робочого часу, а й про введення засобів безпеки праці · Класична політекономія. Основна ідея – теорія трудової вартості. Систематичне вчення про поділ праці. · Праця розглядалася як фактор багатства всіх народів
Класичний період (ХІХ – початок ХХ ст.)
Характерний розробкою і відкриттям основних наукових теорій, що не тільки послужили теоретичною базою виникнення і розвитку емпіричної і прикладної соціології праці, а й становлять ядро, теоретичну основу розвитку соціології праці на сучасному етапі.
· Більш глибоке дослідження промисловості · Поглиблене вивчення характерних рис індустріального суспільства · Закон трьох стадій · Перетворення науки у виробничу силу · Закон поділу і кооперації праці · Теорія соціальної солідарності · Обґрунтована методологія соціологічного аналізу соціальних проблем праці і реформістського шляху їх вирішення · Виникнення марксистської школи соціології праці. Її основоположники постулювали радикальний розрив з усіма теоретичними традиціями, проголосили необхідність створення нового – комуністичного – суспільства · Теорія соціального конфлікту · Категорія грошей – була покладена в основу аналізу проблем праці · Аналіз взаємозв’язків категорій праця, відчуження і цінності виводить на феноменологію капіталізму · Виникнення емпіричної соціології, прикладної соціології · Поступово в теорії організації праці провідне місце стали займати людська поведінка і мотивація, а не технічні фактори

 

Продовження табл 2.1

Сучасний період (початок ХХ ст. – теперішній час)
Має істотні особливості в різних країнах. Найзначніший внесок у розвиток соціології праці в цей час здійснює американська і французька соціологічна наука.
Американська соціологія праці	· Зміна статусу соціології з академічного на університетський · Безпрецедентний розвиток емпіричних досліджень · Розробка фундаментальної методології · Створення кількісної методології · Розширюється коло теоретичних принципів побудови соціології праці. Поряд із принципами біхевіоризму і відкритої поведінки чільними стають принципи операціоналізму і квантифікації · Вивчення мотивацій · Одним із досягнень американської соціології праці є розробка прикладних концепцій і програм у межах концепції «гуманізація праці» · Формування течій: упровадження нових форм організації праці і програми поліпшення якості робочого життя · Специфічним для американської соціології є виокремлення особливого типу знання, що не обмежується окремою школою, течією чи напрямком. Він називається прикладною соціологією
Французька соціологія праці	· Розвиває гуманістичні традиції прихильників парадигми «трудового консенсусу», тобто мирного шляху вирішення виробничих антагонізмів, можливості встановлення гармонії між працею і капіталом · Фундаментальні дослідження проблем промислової праці і робітничого класу · Згодом пріоритети соціологічних досліджень перемістилися у сферу проблем професійної освіти, адаптації, втоми, монотонності й виробничого травматизму · Була розроблена адміністративна теорія · Висловлені перші застереження від небезпечного захоплення технократизмом, перебільшенням ролі технічних знань · Цікавою в адміністративній теорії є ідея про зв'язок кар’єри з освітою · Гіпертрофування ролі людського фактора знаменувало остаточне закріплення парадигми «працівник – група» · Однією з основних постала вимога поліпшення не тільки умов праці, а й організації її, якості трудового життя в цілому · Розквіт специфічної патрональної стратегії
Російська соціологія праці
Виникла і розвивалася в контексті світового розвою цієї науки. Специфічні історичні умови визначили необхідність виокремлення додаткових періодів у сучасному етапі: 1)дореволюційного, 2) радянської соціології праці, 3) відродження і розвитку сучасної вітчизняної соціології праці.
Перший період	· Головним для цього періоду було завдання синтезувати розпорошені знання суспільнознавчих дисциплін в одне ціле

 

 

Закінчення табл. 2.1

Другий період	· Вироблення нової концепції суспільної праці на основі перебудови всього господарського життя · У практичному плані постало питання, як організувати ефективну виробничу працю за цих умов · Проведення соціологічних досліджень факторів трудової поведінки працівників - вивчення наукової організації праці на макро - і мікрорівні · Дослідження проблем колективної праці · Дослідження умов життя і побуту робітничого класу, вивчення інтересів робітничої молоді, аналіз соціальних проблем колективізації села, вивчення соціальних проблем міста, народонаселення й міграції, психологія технічного винахідництва, професійна орієнтація і професіоналізація школи, бюджети робітничої родини, бюджети часу робітників та службовців, трудові конфлікти та ін.
Третій період	· Підвищення потреби в активізації людського фактора, досліджень проблем впливу науково-технічного прогресу на соціальну і професійну структуру працівників і ставлення їх до праці · Серед основних напрямів соціологічних досліджень у сфері праці в цей період заслуговують на увагу такі: соціальні аспекти наукової організації праці, соціальне управління, праця керівника, дисципліна праці, соціалістичне змагання, охорона і санітарно-гігієнічні умови праці, робочий і позаробочий час, трудові проблеми молоді, праця жінок, участь робітників в управлінні виробництвом та ін..
Українська соціологія праці
Виникла й розвивалася в руслі світової і російської соціології праці, проте на основі сукупності власних соціально-гуманітарних ідей. Як окрема наука українська соціологія праці інституалізувалась із проголошення України суверенною незалежною демократичною державою.
· Головною особливістю становлення і розвитку соціології праці є її висока політизація, пов’язана з ідеями державної, національної і культурної незалежності · В історії української соціологічної думки виокремлюють два загальних періоди її розвитку: протосоціологія та академічна соціологія · Протосоціологія охоплює період від виникнення перших примітивних уявлень про світ людини до моменту появи соціології як самостійної науки · Академічна соціологія охоплює період з моменту появи системи О. Конта до наших днів · У 70-ті роки розпочалися дослідження проблем діалектики праці в соціальному суспільстві · Активно досліджувалися соціологічні проблеми стимулювання трудової діяльності, взаємозв’язку свідомості ціннісних орієнтацій і трудової поведінки · 90-ті роки характеризуються звільненням соціологічних досліджень про працю від політизованості і заідеологізованості, розвитком методологічної бази соціології праці, виокремлення нових, пов’язаних з ринком праці, напрямів у дослідженнях, введенням до наукового вжитку нових соціологічних даних, розширенням методів соціологічного дослідження трудових процесів · Актуалізуються дослідження соціальних проблем праці в контексті соціологічного осмислення економічної реформи · Головним об’єктом дослідження стає працівник у ринкових відносинах