Зміст і значення основних категорій соціології праці

 

Що являють собою категорії соціології праці? Це загальне поняття, що відображає певні властивості досліджуваного об'єкта, тобто праці. Вони, як і категорії інших наук, виконують світоглядну й методологічну функції. Не можна вивчати, наприклад, динаміку трудових відносин, не з'ясувавши попередньо деякі характеристики цього явища. Категорії соціології праці в методологічному аспекті відображають систему послідовних сходів пізнання соціальних відносин, зокрема соціально-трудових.

Основними категоріями соціології праці є: праця, зміст і характер праці, умови праці, трудова ситуація, трудовий конфлікт, соціально-трудові відносини, трудова адаптація, мотивація роботи, стимулювання трудової діяльності, соціальний контроль трудової поведінки, соціально-трудова мобільність, трудова кар'єра, соціальні резерви, соціальні технології й соціальне управління в трудовому колективі.

Категорії соціології праці поділяються на три групи:

1) категорії визначеності (суб'єкт праці, її зміст, форма й характер праці тощо).

Вони відповідають на запитання «хто?» щодо категорії «суб'єкт соціально-трудових відносин», яким виступає насамперед працівник як основний елемент соціально-трудових співтовариств і організацій, і на питання «що?» - щодо категорії «праця» як предмету дослідження;

2) категорії обумовленості (мотиви діяльності, умови трудової діяльності, потреби, інтереси тощо), що відповідають на запитання «чому», або чим обумовлено те, що суб'єкт праці роблять саме так, а не інакше;

3) категорії вибору, які відповідають на запитання «навіщо?» (це насамперед мотивація, стимулювання роботи тощо).

Як бачимо, категорії визначеності дають уяву про сутнісні характеристики праці. А категорії обумовленості й вибору допомагають описати працю як вид соціальної діяльності, що безпосередньо позначається на соціалізації індивіда, змінах його соціального статусу. Соціальні процеси в такому випадку можна розглядати як трудову діяльність, що проявляється в змінах станів соціальних груп, колективів, окремих працівників, тобто в змінах їхнього соціального стану (статусу) у сфері праці.

Відповідно до класифікації, запропонованої А. О. Дикарєвою і М. Й. Мирською, найважливішими групами соціальних процесів є [13, с. 20]:

сама праця, вплив якої на соціальний стан працівників, їх соціальні характеристики (інтереси, професійно-кваліфікаційний рівень, відношення до роботи тощо) здійснюється безпосередньо через трудові функції працівника й обумовлені науково-технічним прогресом, а також технологічними й організаційними змінами в сфері праці;

інтеграційні процеси, пов'язані із забезпеченням цілісності (соціальних і організаційної) працівників (об'єднання трудових колективів, соціальний контроль, стимулювання трудової поведінки, управління);

ціннісно-орієнтаційні процеси (мотивація, трудова адаптація), у результаті яких формуються соціальні норми, цінності й ціннісні орієнтації працівників;

змінно-підтримувані процеси (трудові переміщення соціальних груп і окремих працівників).

Подібний підхід до структуризації процесів трудової діяльності найбільш адекватно відповідає загальному напрямку процесу трудової соціалізації людини, освоєння нею нагромадженої суспільством культури в сфері праці й основних формах трудової діяльності.

Розглянувши сутність і характеристики праці як базового соціального процесу, досліджуються причини й рушійні сили, згідно яких людина формує свої відносини із трудовою сферою, вибирає професію й місце трудової діяльності, методи мотивації цієї діяльності. Після трудоустрою відбувається трудова адаптація (особливий вид взаємодії працівника з навколишнім трудовим середовищем), здійснюється стимулювання й соціальний контроль у сфері праці. Залежно від успішності функціонування трудового колективу, ефективності соціального управління відбуваються об'єднуючи або деструктивні процеси, трудові конфлікти в колективах, які позначається на масштабах і характері соціальних переміщень у сфері праці.

Саме такий підхід, як найбільш раціональний з погляду логіки й розвитку взаємодії працівника із трудовою сферою, покладений в основу структури даного підручника.

Необхідно відзначити, що такі процеси по-різному відбуваються, залежно від їх масштабів. За цією ознакою можна виділити чотири основних рівні: 1) національне господарство; 2) регіон (область); 3) об'єднання й підприємство; 4) індивідуальний рівень - працівник.

Структура дисципліни «Соціологія праці» у цілому відповідає тим теоретико-методологічним принципам, які склалися у вітчизняній соціологічній науці[35, с. 568], а саме:

1. Соціальні й технологічні аспекти праці розглядаються в контексті загального поліпшення способу життя працівників.

2. Трудова діяльність вивчається комплексно, у єдності її технік-технологічних і соціально-організаційних аспектів.

3. Організація досліджень і інтерпретація їхніх результатів опирається на розуміння місця праці в сукупній діяльності людей.

Зазначені принципи вдається реалізувати тим більше, чим більш повно й обґрунтовано використовуються ті чи інші методи й методики проведення соціологічних досліджень. Залежно від масштабів і завдань дослідження можуть застосовуватися як теоретичні методи (для виявлення цілісної картини загальних закономірностей процесу роботи), так і методи емпіричних (прикладних) соціологічних досліджень.

До першої групи належать порівняльно-історичний, генетичний, порівняльно-типологічний і типологічний методи.

Друга група містить таку систему методів: анкетне опитування, інтерв'ю, аналіз документів, спостереження, а також процедури узагальнення й інтерпретації емпіричних даних.

У соціології праці широко застосовуються кількісні й математичні методи; для аналізу й обробки соціологічної інформації активно використовується обчислювальна техніка. У цьому зв'язку виникає додаткова потреба в знаннях і вміннях роботи з персональним комп'ютером.

Отже, соціологія праці — це самостійна спеціальна наука, що на основі загальносоціологічних теорій, законів і закономірностей соціальних відносин виділяє для вивчення особливий їхній вид —соціально-трудові відносини. При цьому за допомогою соціологічних методів досліджується різноманітний вплив трудової діяльності на соціалізацію індивіда або соціального співтовариства, на пов'язане з роботою зміна їхньої ролі й статусу в соціальному житті.