Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зміст і значення основних категорій соціології праці




 

Що являють собою категорії соціології праці? Це загальне поняття, що відображає певні властивості досліджуваного об'єкта, тобто праці. Вони, як і категорії інших наук, виконують світоглядну й методологічну функції. Не можна вивчати, наприклад, динаміку трудових відносин, не з'ясувавши попередньо деякі характеристики цього явища. Категорії соціології праці в методологічному аспекті відображають систему послідовних сходів пізнання соціальних відносин, зокрема соціально-трудових.

Основними категоріями соціології праці є: праця, зміст і характер праці, умови праці, трудова ситуація, трудовий конфлікт, соціально-трудові відносини, трудова адаптація, мотивація роботи, стимулювання трудової діяльності, соціальний контроль трудової поведінки, соціально-трудова мобільність, трудова кар'єра, соціальні резерви, соціальні технології й соціальне управління в трудовому колективі.

Категорії соціології праці поділяються на три групи:

1) категорії визначеності (суб'єкт праці, її зміст, форма й характер праці тощо).

Вони відповідають на запитання «хто?» щодо категорії «суб'єкт соціально-трудових відносин», яким виступає насамперед працівник як основний елемент соціально-трудових співтовариств і організацій, і на питання «що?» - щодо категорії «праця» як предмету дослідження;

2) категорії обумовленості (мотиви діяльності, умови трудової діяльності, потреби, інтереси тощо), що відповідають на запитання «чому», або чим обумовлено те, що суб'єкт праці роблять саме так, а не інакше;

3) категорії вибору,які відповідають на запитання «навіщо?» (це насамперед мотивація, стимулювання роботи тощо).

Як бачимо, категорії визначеності дають уяву про сутнісні характеристики праці. А категорії обумовленості й вибору допомагають описати працю як вид соціальної діяльності, що безпосередньо позначається на соціалізації індивіда, змінах його соціального статусу. Соціальні процеси в такому випадку можна розглядати як трудову діяльність, що проявляється в змінах станів соціальних груп, колективів, окремих працівників, тобто в змінах їхнього соціального стану (статусу) у сфері праці.

Відповідно до класифікації, запропонованої А. О. Дикарєвою і М. Й. Мирською, найважливішими групами соціальних процесів є [13, с. 20]:

сама праця, вплив якої на соціальний стан працівників, їх соціальні характеристики (інтереси, професійно-кваліфікаційний рівень, відношення до роботи тощо) здійснюється безпосередньо через трудові функції працівника й обумовлені науково-технічним прогресом, а також технологічними й організаційними змінами в сфері праці;

інтеграційні процеси, пов'язані із забезпеченням цілісності (соціальних і організаційної) працівників (об'єднання трудових колективів, соціальний контроль, стимулювання трудової поведінки, управління);

ціннісно-орієнтаційні процеси (мотивація, трудова адаптація), у результаті яких формуються соціальні норми, цінності й ціннісні орієнтації працівників;

змінно-підтримувані процеси (трудові переміщення соціальних груп і окремих працівників).

Подібний підхід до структуризації процесів трудової діяльності найбільш адекватно відповідає загальному напрямку процесу трудової соціалізації людини, освоєння нею нагромадженої суспільством культури в сфері праці й основних формах трудової діяльності.

Розглянувши сутність і характеристики праці як базового соціального процесу, досліджуються причини й рушійні сили, згідно яких людина формує свої відносини із трудовою сферою, вибирає професію й місце трудової діяльності, методи мотивації цієї діяльності. Після трудоустрою відбувається трудова адаптація (особливий вид взаємодії працівника з навколишнім трудовим середовищем), здійснюється стимулювання й соціальний контроль у сфері праці. Залежно від успішності функціонування трудового колективу, ефективності соціального управління відбуваються об'єднуючи або деструктивні процеси, трудові конфлікти в колективах, які позначається на масштабах і характері соціальних переміщень у сфері праці.

Саме такий підхід, як найбільш раціональний з погляду логіки й розвитку взаємодії працівника із трудовою сферою, покладений в основуструктури даного підручника.

Необхідно відзначити, що такі процеси по-різному відбуваються, залежно від їх масштабів. За цією ознакою можна виділити чотири основних рівні: 1) національне господарство; 2) регіон (область); 3) об'єднання й підприємство; 4) індивідуальний рівень - працівник.

Структура дисципліни «Соціологія праці» у цілому відповідає тим теоретико-методологічним принципам, які склалися у вітчизняній соціологічній науці[35, с. 568], а саме:

1. Соціальні й технологічні аспекти праці розглядаються в контексті загального поліпшення способу життя працівників.

2. Трудова діяльність вивчається комплексно, у єдності її технік-технологічних і соціально-організаційних аспектів.

3. Організація досліджень і інтерпретація їхніх результатів опирається на розуміння місця праці в сукупній діяльності людей.

Зазначені принципи вдається реалізувати тим більше, чим більш повно й обґрунтовано використовуються ті чи інші методи й методики проведення соціологічних досліджень. Залежно від масштабів і завдань дослідження можуть застосовуватися як теоретичні методи (для виявлення цілісної картини загальних закономірностей процесу роботи), так і методи емпіричних (прикладних) соціологічних досліджень.

До першої групи належать порівняльно-історичний, генетичний, порівняльно-типологічний і типологічний методи.

Друга група містить таку систему методів: анкетне опитування, інтерв'ю, аналіз документів, спостереження, а також процедури узагальнення й інтерпретації емпіричних даних.

У соціології праці широко застосовуються кількісні й математичні методи; для аналізу й обробки соціологічної інформації активно використовується обчислювальна техніка. У цьому зв'язку виникає додаткова потреба в знаннях і вміннях роботи з персональним комп'ютером.

Отже, соціологія праці— це самостійна спеціальна наука, що на основі загальносоціологічних теорій, законів і закономірностей соціальних відносин виділяє для вивчення особливий їхній вид —соціально-трудові відносини. При цьому за допомогою соціологічних методів досліджується різноманітний вплив трудової діяльності на соціалізацію індивіда або соціального співтовариства, на пов'язане з роботою зміна їхньої ролі й статусу в соціальному житті.

 

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 773. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия