ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Зв’язне мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності.

МЕТА:

узагальнити й систематизувати знання студентів про рецептивні види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання), їх різновиди, удосконалювати вміння сприймати почуте і прочитане, ставити запитання до тексту; розвивати рецептивне мовлення, мислення (аналітичне, синтетичне, критичне); виховувати духовність, любов до читання.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР, письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Види мовленнєвої діяльності.

2. Різновиди аудіювання.

3. Різновиди читання.

4. Проведення навчального аудіювання і читання мовчки.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Мовлення

Аудіювання

Читання

Говоріння

Письмо

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

· АУДІЮВАННЯ - рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування.

· ЧИТАННЯ - рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті і розумінні писемного тексту, в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні.

· Останнім часом виокремлюють ще один вид читання — сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

Мова реалізується в процесі мовлення, тобто мовлен­нєвої діяльності.

Мовленнєва діяльність — це сукупність психофізичних дій ор­ганізму людини, що спрямовуються на сприймання і розумін­ня мовлення, а також на породження його в усній і письмовій формі. Оволодіння мовою відбувається на функціонально-кому­нікативній основі, тобто в процесі мовленнєвої діяльності.

Мовлення (рос. - речь) — спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність.

Мова —найважливіший засіб спілкування і пізнання

Мовлення(мовленнєва діяльність) -найважливіший спосіб спілкування і пізнання

Мовленнєва діяльність охоплює чотири види: аудіювання (слухання — розуміння); читання; говоріння; письмо.

 

 

Форма мовлення	Види мовленнєвої діяльності
	сприйняття	продукування
Усна	слухання	говоріння
Писемна	читання	письмо

Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох професій уміння сприймати-розуміти усне мовлення необхідне в процесі виконання службових обов'язків.

Не треба плутати аудіювання і слухання. Слухання — це передусім акустичне сприйняття звукового потоку, тоді як аудіювання передбачає процес сприймання і розуміння почутого.

Аудіювання —це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації).

Під час аудіювання необхідно:

— бути уважним;

— уміти швидко актуалізувати весь попередній мов­леннєвий та інформаційний досвід;

— зосереджувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною фор­мою;

— мати треновану короткочасну і розвинену довго­тривалу пам'ять;

— мати здатність результативно працювати у визначених часових межах.

Читання — такий вид мовленнєвої діяльності, який фіксує загальний розвиток студента: частоту його звернення до друко­ваного українського слова, любов до книжки, розвинутість якостей студента як читача тощо.

Читання вголос передбачає озвучення тексту студентом відповідно до нормативної швидкості (час читан­ня — 1-2 хв.)

Читання мовчки проводиться за кількома варіанта­ми (на вибір): 1) читання про себе незнайомого тексту з подальшим тестовим завданням; 2) студенти одержують текст і готові відповіді — треба обрати правильну; 3) студентам пропонується 10 завдань змішаного типу: 9 з вибір­ковими відповідями і 1 з конструйованою відповіддю.

Під час читання студентам слід навчитися:

— демонструвати достатній рівень розуміння прочи­таного;

— читати з належною швидкістю, плавно, з гарною дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонацій­них норм, логічного наголосу, пауз;

— виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості тексту;

— пристосувати читання до особливостей слухачів.

 

Говоріння — невід'ємна частина спілкування. Правильно і цікаво говорити — одна із ознак культури мовлення людини.

 

Говоріння розподіляється на діалогічне і монологі­чне мовлення. Проводиться у формі обігрування пев­ної життєвої ситуації (діалог) або висловлювання про якесь явище, процес, подію, факт (монолог).

Мові високої культури властиві:

.— багатство словника;

— різноманітність граматичних конструкцій;

— точність, ясність, правильність мовлення. Учень має навчитись:

— складати діалог відповідно до запропонованої си­туації і мети спілкування;

— досягати комунікативної мети;

— дотримуватися теми спілкування;, —- дотримуватись правил спілкування;

— дотримуватися норм літературної мови;

— висловлювати власну позицію щодо обговорюва­ної теми;

— викладати матеріал логічно, послідовно;

— використовувати мовні засоби відповідно до кому­нікативного завдання;

дотримуватись єдності стилю тощо.

 

Письмо — ще один важливий вид мовленнєвої діяльності, навчання усному і писемному мовленню називається розвит­ком зв'язного мовлення.

 

Зв'язне мовлення — це і процес (мовленнєва діяльність), і певний продукт мовленнєвої діяльності (розгорнута відповідь на занятті, стаття в газету, доповідь, роздум тощо).

 

Перевірка письма проводиться у таких формах:

— мовні тести різних видів;

—- основна форма — текстовий диктант

Студентам пропонується навчитись:

— розпізнавати вивчені мовні явища;

— групувати, класифікувати їх;

— сполучати слова, доповнювати речення, добираю­чи потрібні лексичні ресурси;

— володіти орфографічними і пунктуаційними пра­вилами письма.

 

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

1.Проведення навчального аудіювання та читання мовчки за текстами, запропонованими викладачем.