Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1




 
 


φf=0.75(bf/- b) hf/ / b h0 ≤0.5
для прямоугольных сечений φf >0

 
 


Φn=0.1N / Rbt b h0 ≤0.5
-если нет продольной силы φп=0

 

 
 


В =φb2 (1+Φn+ φf) Rbt b ho2  
да нет

нет

 
 


Co=В/0.5 Q

Принять Co=2 ho

да нет

Qb= В/ Co

 

       
   
 


нет да

qsw=RSw Аw / S1    
Поперечная арматура не требуется по расчету

               
   
     
Qbw= qsw Co+ В/ Co
   
 
 

 


нет да

       
 
S1, Аw
   
 

 

 


S, Аw, В, b*h
да нет

           
 
 
   
Φw1=1+5αw Аw/ bS1
     
Размеры достаточны
 

 


       
   
 
 


нет

           
 
   
     
 
 

 


да

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Рівні володіння українською літературною мовою.

МЕТА:

навчити студентів розрізняти поняття «культура мовлення» та «стилістика», терміни «стилістика мови» й «стилістика мовлення»; розвивати вміння визначати стилі мовлення та виділяти засобистворення емоційно-експресивної виразності; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у студентів повагу до культурних надбань рідного народу.

ОБЛАДНАННЯ:методичний посібник для виконання ПР,письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення.

2. Два рівня володіння українською літературною мовою:

А) мовлення правильне (норми літературної мови);

Б) комунікативно-доцільне мовлення (змістовність, логічність, точність, виразність, доречність).

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Стилістика

Культура мови

Змістовність

Точність

Логічність

Виразність

Доречність

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

· Стилістика як наука розглядає виражальні мовні засоби і стилі мовлення. У залежності від предмету дослідження виділяють стилістику мови й стилістику мовлення.

1. Стилістика мови вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису. Стилістика мови включає поняття синонімії (лексичної, морфемної, граматичної – морфологічної й синтаксичної). Наприклад, іменник губи – стилістично-нейтральне слово. Зате його синонім уста має відтінок урочистості й вживається здебільшого в художньому стилі.

2. Стилістика мовлення охоплює функціональні стилі мовлення (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, художній і розмовний), загальні ознаки стилю:

-функцію висловлювання (спілкування, повідомлення);

-завдання мовлення, мовленнєву ситуацію, тему і форму висловлювання;

-стильові риси (образність – відсутність образності, емоційність – нульова емоційність);

-мовні засоби (фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні).

· З культурою мовлення насамперед пов’язують уміння правильно говорити і писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і обставин спілкування. Культура мови утверджує такі норми:

- Лексичні – розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності.

- Граматичні – вибір правильного закінчення, синтаксичної форми.

- Стилістичні – доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування.

- Орфоепічні – вимова.

- Орфографічні – написання.

· Предметом культури мови як галузі лінгвістичного знання є сукупність і система комунікативних якостей мови, до яких належатьзмістовність, точність, логічність, виразність, доречність.

 

Поняття культури мови і культури мовлення

 

Люди спілкуються між собою за допомогою мови;обмін думками,життєвим досвідом здійснюється в процесі мовлення .

 

Мовлення-це сукупність мовленнєвих дій,мета яких випливає із загальної мети спілкування . Основу мовлення становить мовленнєва діяльність,яка можлива тільки у суспільстві й зумовлена його потребами . Безпосереднім виявом мовлення є різноманітні акти в усній (звуковій) і писемній реалізації . Звуковою реалізацією мовлення є спілкування .

 

Спілкування-це обмін інформацією,передача її однією людиною іншій .Формами спілкування є діалог, полілог,монолог . Отже,обов'язковим учасником спілкування крім мовця ,є реальний чи уявний слухач .

 

У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки,які мають певну протяжність і членуються на самостійні частини . Найменшою вимовною одиницею є фраза. Це відрізок з синтаксично-фонетичною цілісністю та інтонаційною оформленістю,обмежений двома досить тривалими паузами . Фраза-це одиниця фонетична,тому її не можна ототожнювати з реченням (граматична одиниця). Речення і фраза:3нижена ціна застосовується у контрактах з подовженим строком дїі,коли економічні умови виробництва товару можуть істотно змінюватись.

 

Результатом процесу говоріння є текст . Текст-це сукупність речень (кількох чи багатьох),послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи . Він є засобом відтворення зв'язного мовлення,тобто висловлювання,частини якого пов'язані між собою однією темою ,основною думкою і структурою .

 

Досконале володіння мовою,її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини визначає її культуру мовлення.

Наука,що вивчає нормативність мови,її відповідність тим вимогам,що ставляться перед мовою в суспільстві,називається культурою мови.

Літературна мова - це вища форма вияву української національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, уніфікованість, розвинена система стилів.

Вона обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну діяльність, культуру, радіо і телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей; є засобом вираження національної культури, національної культури,національної самосвідомості українців._

 

Найголовніша ознака літературної мови -це її унормованість, властиві їй норми.

 

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні

 

 

Норми літературної мови Регулюють ПРАВИЛЬНІСТЬ Приклади
Орфоепічні вимови звуків, звукосполучень, наголошення слів [веидец':а], [шчиепити], [ноушу], [к'іхт'і], [іиноді],позаочі, добродій
Орфографічні написання слів пів'яблука, пів-Європи, бриньчати, деренчати
Лексичні вживання слів у властивих їм значенням, правильне поєднання слів будь-яке (любе) питання, випрасував (погладив) одяг, наступна (слідуюча) зупинка
Граматичні творення слів, уживання форм слів, побудови слів і речень по містах і селах (містам і селам), згідно з наказом, відповідно до наказу(згідно наказу), (самий) найбільший
Стилістичні використання мовних засобів, властивих даному стилю Ти( з якого питання) чому плачеш? Серед проблем, якими займається колектив, чільне місце (займає) посідає...
Пунктуаційні вживання розділових знаків Це,може, й так,а,може,й ні.

 

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 483. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия