Робота з текстами

1) Прочитайте уважно тексти. В якому стилі вони написані? Чому ви так вважаєте? Якими мовними засобами передана думка текстів?

 

Наймогутніше знаряддя

Завдяки прилученню дитини до чарів слова виникає в неї спрага пізнання, бажання глибше опанувати духовні багатства людства.

Невмирущість людини виявляється у слові. Воно закарбовує на віки небуденні й буденні речі, залишає для нащадків здобутки думки. У майбуття слово йде., вивільнене від неприродності й спрямоване на досконалість. Довершеність слова виборено любов'ю і працею, титанічною напругою всіх душевних сил народу. У цьо­му — наше безсмертя, гармонія любові й добра, нездо­ланність людського духу на шляхах поступу.

Мова — єдине знаряддя для засвоєння спадщини ми­нулого, найвищих здобутків людської культури. Це і місток до нашого прийдешнього, про яке мріяло людс­тво. Слово — наймогутніше знаряддя, що уможливлює перегук поколінь, збирає перлини думки, мистецтва і добра в духовну скарбницю людства. Людина всесиль­на лише тоді, коли слово й думка поєднуються в непе­реможну зброю поступу.

Наші духовні висоти здобуваються у праці. Опану­вання рідної мови — це теж передусім праця, осяяна любов'ю. Емоційна наснага рідного слова невіддільна від мелодії нашої пісні. Рідне слово входить у духовне життя днів дитинства та юності з рідною піснею, її сві­товою величчю і сонячністю. «Пісня і праця — єдині дві сили», — стверджував

І. Я. Франко. Хай праця в ім'я рідного слова здоровить вас духовно, допомагає зійти на верховини мудрості.

(За І. Вихованцем)

Головні чесноти

 

Існує сім чеснот. Чотири з них називають головни­ми, а три інші богословськими. Головні чесноти — це те, що визнають усі цивілізовані люди. Про богослов­ські або теологічні чесноти знають лише християни. Поки що нас цікавлять лише чотири головні чесноти. До них належать розсудливість, поміркованість, спра­ведливість і стійкість.

Розсудливість означає, власне, здоровий глузд. Лю­дина, яка нею володіє, завжди думає, що робить і до чого це приведе. В наш час більшість людей навряд чи вважає розсудливість чеснотою. Христос сказав, що ми зможемо увійти в його світ, лише коли нагадува­тимемо дітей, і християни зробили висновок: якщо ви «хороша» людина, то ваша обмеженість не має значен­ня. Це не так. По-перше, більшість дітей виявляють достатню розсудливість у справах, які їх по-справжньо­му цікавлять, і досить старанно їх обмірковують. По-друге, як зазначає апостол Павло, Христос зовсім не мав на увазі, що нам слід залишатися дітьми в розумо­вому відношенні. Якраз навпаки, він закликав нас бу­ти не тільки «невинними, як голубки, але й мудрими, як змії». Він хоче, щоб ми були, як діти, простими, щиросердними, волелюбними, сприйнятливими. Але він також хоче, щоб кожна часточка нашого розуму працювала сповна, на найвищому рівні.

Поміркованість — одне з тих слів, значення яких, на жаль, трансформувалося. Нині воно зазвичай озна­чає стриманість у вживанні спиртного. Але в ті дні, коли другу з головних чеснот охрестили «помірністю», це слово нічого подібного не означало. Поміркованість стосувалася не тільки пиятики, а й усіх утіх, і вимага­ла не цілковитої відмови від них, а здатності відчувати міру в насолодах, не виходити в них за межу.

Справедливість стосується не лише судочинства. Це поняття обіймає, собою чесність, правдивість, вірність слову та багато іншого.

Стійкість також вимагає двох видів мужності: тієї, яка не боїться дивитися в очі небезпеці, і тієї, що дає людині сили переносити біль.

Ви, очевидно, помітили, що неможливо тривалий час дотримуватись трьох перших чеснот, не маючи че­твертої...

(За К. С. Льюїсом)

 

2) Дайте відповідь-пораду на лист в редакцію (журнал «Слово»).

Я закохався в однокласницю Валю, але її в класі не люблять, і я боюся показати свої почуття. Я купив їй квіти. Але потім злякався (поряд були однокласники) і подарував квіти іншій дівчині, якій я не байдужий. Валя це бачила. Що мені робити?

М. П., 17 років

Пам'ятка «Як працювати над твором?»

1. Осмислення теми тексту.

2. Формулювання основної думки висловлювання.

3. Добір та систематизація фактичного матеріалу (на який фак­таж — дійсні події, зміст творів мистецтва, людський досвід тощо — спиратиметься автор, розкриваючи тему.)

4. Складання плану майбутнього тексту, дотримання композиційної стрункості, пропорційності частин твору, логічної послі­довності у викладі думок..

5. Дотримання єдності обраного стилю мовлення.

6. Стеження за грамотністю.