ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10

Складні випадки правопису слів із подвоєнням і подовженням приголосних.

МЕТА:

повторити знання студентів про подвоєння й подовження приголосних; формувати правописні вміння; удосконалювати уміння знаходити й виправляти орфографічні помилки у писемному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у студентів повагу до рідної мови, а також відчуття її краси як основи естетичного виховання.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР, письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Подвоєння приголосних.

2. Явище подовження.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Звук

Приголосний звук

Подвоєння

Подовження

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:

а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.

б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);

в) Кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниц(я): вина — безвинний, день – денний, закон — законний, кінь – кінний, причина — причинний, осінь — осінній, ранок — ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця,

г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.

2. Буквосполучення -нн- пишеться:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний.

б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, невблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

в) У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І

4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

 

а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання, знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля — гіллястий, гіллячка; життя — життєвий (і життьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.

б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею та ін.

в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь —молоддю, мить — миттю, мазь — маззю, вісь — віссю, міць г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.

Подвоєння та подовження приголосних

1. Розділяють такі типи подовження приголосних:

 

1.1. Історично подовжені приголосні [д': ], [т': ], [з': ], [с': ], [ц': ], [л': ], [н': ]_, [ж': ], [ч': ], [ш': ]:

а) в іменниках середнього роду ІІ-ої відміни перед кінцевим [а]: життя, знання, зілля: \жи^ет': а\, [знан': а], [з'іл': а].

б) в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІІІ-ї відміни перед закінченням [у]: молоддю, маззю, віссю, міццю: [молод: у], [маз': у], [в'іс': у], [м'іц': у].

в) в окремих іменниках чоловічого і жіночого роду 1-ої відміни: стаття, рілля, суддя, Ілля.

г) у деяких прислівниках: зрання, спросоння, навмання.

 

1.1.1. Таке подовження можливе за двох умов:

1) приголосні, які подовжуються, повинні бути м'якими (д, т, з, с, ц, л, н) або пом'якшеними (ж, ч, ш)

2) приголосні повинні стояти між двома голосними: знаряддя, буття, стаття, узбережжя, обличчя, піддашшя. Порівняйте: щастя, честю, мо­лодістю, знань, статей.

 

1.2. Слід розрізняти подовження (наслідок тривалих фонетичних змін) і подвоєння, яке відбувається внаслідок випадкового збігу однакових приго­лосних на межі:

1.2.1. префікса та кореня: віддати, роззброїти, піддувайло;

1.2.2. кореня та суфікса: законний, настінний, кіннота, невпинно;

1.2.3. постфікса та кореня: піднісся, розрісся;

1.2.4. на межі двох основ: міськком, військкомат, юннат;

1.2.5. у прикметникових суфіксах -енн(ий), -анн(ий), які зазвичай бувають наголошені: здорове^/нний, невблага^/нний.

 

1.3. У дієприкметникових суфіксах -ен, -ан завжди пишеться одна н: нездійснений, нездоланий, знічений, створений.

Слід розрізняти прикметники нездійсненний, нездоланний і дієприкметники нездійснений, нездоланий.

Такі слова відрізняються не лише граматично, але й за значенням: нездійсненна мрія - мрія, яку неможливо здійснити - ознака постійна, незмінна,

нездійснена мрія — мрія, яку ще не здійснили, але, можливо, ще здійснять - ознака за дією.

 

1.4. В іншомовних словах у загальних назвах букви, які позначають приголосні звуки, як правило, не подвоюються: кореспондент, метал, група, клас, шасі, тераса, бравісимо, інтермецо, піцикато, фін, лібрето.

 

1.5. Тільки у таких загальних назвах зберігається подвоєння н, л: