ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 14

Складні випадки правопису слів з чергуванням голосних.

МЕТА:

повторити знання студентів про основні чергування голосних; формувати правописні вміння; удосконалювати уміння знаходити й виправляти орфографічні помилки у писемному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у студентів повагу до рідної мови, а також відчуття її краси як основи естетичного виховання.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР, письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Чергування О, Е з І.

2. Чергування Е з О після шиплячих та Й.

3. Позиційні чергування голосних.

 

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Чергування

Голосний звук

Правопис

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

· Чергування О – І, Е – І 1. У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах): а) При словозміні: б) при словотворенні: · О, Е, що не переходять в І 2. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках: а) Коли ці звуки вставні або випадні б) У групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними в) У групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле г) У родовому відмінку множини іменників середнього роду на –ення д) В абревіатурах і в похідних утвореннях е) У словах іншомовного походження · Відхилення в чергуванні О – І, Е – І 3. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил: a) І наявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою б) У групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і в) І в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі г) У віддієслівних іменниках середнього роду на -ння і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу е · Чергування Е – О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й 1. Після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и) пишеться е 2. О виступає замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним

Чергування голосних звуків

Чергування — це постійні закономірні зміни звуків в одних і тих самих частинах слів: рови — рів, носити — нести —ніс, возити —вожу (у коренях), кілець — кільця, зубок — зубка (у суфіксах), одвідати — відвідати (у пре­фіксах), на високому — на високім (у закінченні).

Чергування звуків виникли давно, тому деякі з них влас­тиві, крім української, й іншим слов'янським мовам.

До таких чергувань належать:

[е] — [о]: брести — бродити, везти — возити;

[і] — [а]: сідати — садити, лізти —лазити;

[е] — [і]: текти — витікати, мести — вимітати;

[о] — [а]: гонити — ганяти, ломити —ламати;

[и] — [і]: сито — сіяти;

[и] — нуль звука: дожидати — ждати, вибирати — брати;

[и] — ов: рити — рови;

[у] ^— ов: кузня — коваль.

 

Чергування [о], [є] з [і]

Чергування [о], [е] з [і] належить до давніх чергувань, але воно властиве тільки українській мові і є однією з найха­рактерніших ознак, за якою вона відрізняється від інших слов'янських мов. Це чергування відбувається або при зміні форми слова (ноги — ніг, печі — піч), або при творенні нового слова (село — сільський).

У сучасній українській літературній мові чергування [о], [е] з [і] відбувається в різних частинах мови: мости —міст, радості — радість (в іменниках); батькового — батьків, Степанового — Степанів (у прикметниках); семи — сім, восьми — вісім (у числівниках); твого — твій, у якомусь — у якімсь (у займенниках); везти — віз, плес­ти — плів (у дієсловах).

Чергування [о], [е] з [і] пов'язане з відкритими і закри­тими складами: у відкритому складі це [о] або [е], а в за­критому — [і]: ро-ку — рік, о-се-ні — о-сінь, на зе-ле-но-му — на зе-ле-нім, ше-сти — шість, не-сти — ніс.

Проте [о], [е] у відкритих складах не завжди чергується з [і] у закритих. Чергування не відбувається у таких випад­ках:

1) коли [о], [е] вставні: свічка — свічок, думка — ду­мок, сестра — сестер, сосна — сосон і сосен;

2) коли [о], [е] випадні: жовтень — жовтня, ставок — ставка;

3) у звукосполученнях -оро-, -оло-, -єре-, -еле-: город, молот, серед, зелень. У словах моріг, оберіг, поріг, просто­рінь, сморід чергування відбувається;

4) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосни­ми: морква, жертва, шовк;

5) у наголошених словотворчих частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: екскурсовод, електровоз, виконроб, лісовоз, але газопровід, тихохід, електропровідність. У словотворчій частині -хід завжди виступає і: захід, вихід, перехід, винахід, теплохід, всюдихід;

6) у суфіксах -енк-, -еньк-, -оньк-, -очк-, -есеньк-, -ечк-, -тель-: Клименко, тоненький, сторононька, білесень­кий, донечка, клубочок, учитель, гілочка;

7) у суфіксах -ер, -ор: колекціонер, оператор;

8) у родовому відмінку множини іменників І відміни (об­нов, земель, черешень, але шкіл, доріг, беріз) та іменників середнього роду (озер, імен, стремен, запрошень, визначень, відділень);

9) у порівняно недавно запозичених словах іншомовного походження: компот, майонез, актор, екзамен, конгресмен, бокс, флокс. У давно запозичених словах чергування відбу­вається: пирога — пиріг, батога — батіг, Григора — Григір, Федора — Федір, але: Мирон, Андрон, Віктор, Яро-полк, Олег, Ігор, Арсен, Модест, Орест, Оксен;

10) в абревіатурах: сількор, торгпред, виконком.

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

1. До поданих слів доберіть однокореневі, визначте, які звуки і в яких частинах слів чергуються.

Водити, ламати, гонити, летіти, зводити, рити, забирати, са­дити, стирати.

 

2. Змініть форми поданих слів або доберіть однокореневі, визначте, в яких складах виступає голосний [о] чи [е], а в яких — [і]. Вкажіть, у якій частині слова відбувається чергування і при якому процесі — словотворенні чи словозміні.

Стіл, бік, ночувати, дорога, гора, брова, свого, синьо­го, якоїсь, шостий, третього, слово, творити, Чернігів, нести, бродити/осінній, стій, кількості, старість, схід, зоря, віз, вечір, роги, промінь, оддати, щебетання, джмеля, моста, кореня, воску, бір.

3.Знайдіть слова, у яких [о], [е] може чергуватися з [і], а в яких ні.

Ножа, дзвін, хвіст, книжок, сосна, день, переміг, борг, чверть, жовтий, семи, механізатор, середнього, імен, запрошень, Василевого, принести, червень, осколок, пирога, домашній, збоку, гостина, бджола, рівень, вітер, елемент, голубонька, ниточка, озер.

4.Прочитайте текст, знайдіть слова, у яких можливі чергу­вання голосних; випишіть їх окремо і доберіть слова, які б ілюстрували чергування. Поясніть, при словотворенні чи при словозміні воно відбу­вається і в якій частині слова. Випишіть окремо слова, в яких чергу­вання [о], [е] з [і] неможливе; згрупуйте їх відповідно до правил, поданих у параграфі.

Зразок виконання:

Снопа — сніп (при словозміні, у корені); зоря — зірчастий (при сло­вотворенні, у корені); в білому — в білім (при словозміні, в закінченні). Білка, весен ([о], [е] вставні). Вовк, перстень (-ов-, -ер- між приголосними).

Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру па всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать ряд­ками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправле­ні в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки.

На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Глянеш з високої гори на той ліс, і здається, ніби на гори впала оксамитова зелена тканка, гарно побгалась складками, позападала в вузькі долини ти­сячами оборок та жмутів. В гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долинах чорніє. Над долинами стоїть сизий легкий туман. Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша. Хата потонула в ста­рому садку. Старі черешні росли скрізь по дворі й кидали од себе густу тінь. Вся Кайдашева садиба ніби дихала холод­ком (/. Нечуй-Левицький).

Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [щ] та [й]

У сучасній українській літературній мові після [ж], [ч], [ш], [щ] та після [й] можуть чергуватися [е] з [о]: вечеря — вечора, женити — жонатий, гаєчка (фонет. гайечка) — га­йок.

Вживання голосного звука [о] чи [е] після шиплячих та [й] пов'язане з тим, який приголосний звук стоїть після них. Звук [е] після шиплячих та [й] вживається перед м'яким приголосним і перед складом з [є] та [и], що розвинувся з давнього [і]: проженімо, честь, свічечка, щенята, четвер­тий, печериця, копієчка (фонет. копійечка).

Звук [о] після шиплячих та [й] вживається перед тверди­ми приголосними, особливо перед складами з [а], [о], [у] та [и] з давнього [ьі]: жолудь, чоботи, шостий, щодня, знайо­мий, йому.

Проте є слова, в яких чергування [е] з [о] після шиплячих та [й] не відбувається; [о] може виступати перед наступним м'яким приголосним, а [е] перед твердим приголосним: на чолі, але чесати.

[о] замість [е] вживається:

а) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост(і): більшості, безкрайості (аналогічно радості, хороброс­ті, де [о] стоїть не після шиплячих);

б) у давальному і місцевому відмінках множини окремих іменників: бджолі, на щоці, на вечорі;

в) у закінченнях родового та орудного відмінків прикмет­ників і займенників: безкрайої, безкрайою, вищої, більшою, нижчої, нижчою, нашої, нашою;

г) у похідних словах на зразок вечоріти, вечорів, чорні­ти, чорниці, чорнити, чорнило.

[е] замість [о] вживається:

а) в окремих формах дієслів: жену, чекаю, женемо, шеп­тати, щезати, пишемо;

б) у дієприкметниках із суфіксом -ен(ий): вичищений, сушений, збуджений, звужений (за аналогією до зварений, склеєний, схилений);

в) у прикметниках з наголошеним суфіксом -ев(ий): груше­вий, рожевий, дешевий, смушевий (а не під наголосом: крайовий, грошовий);

г) у безособових формах на -но: збуджено, визначено, спрощено, зважено;

д) у суфіксах -енк(о), -єнк(о), -ечок, -єчок, -ечк-, -енн(ий), -езн(ий): Дашенко, Бугаєнко, краєчок, міше­чок, ложечка, широченний, величезний;

е) у словах іншомовного походження: чемпіон, жезл, чек, ковчег, джем;

є) в окремих словах: кочерга, пащека, щезнути, щем, чепурний, чепуритися, черга, чекати, черпати, щедрий.

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

5.Поясніть написання [о], [е] після букв, що позначають шиплячі приголосні та [й]; вкажіть, у яких словах порушені чергування.

Черешня, вечорниці, червоніти, краєчок, Черкаси, Чернівці, збудження, чесність, черепиця, пишемо, кажеш, чемпіон, чемо­дан, чемний, щеміти, жовтий, жезл, величезний, довжелезний, пшоно, річечка, качечка, Шевчук, чоло, смушевий, гайовий, на чолі, присвячена, вирощена, кочерга, чергувати, зачепити, чек, жетон.

 

6.Перепишіть, вставляючи пропущені букви; поясніть пра­вопис; визначте закономірність або незакономірність вживання [о], [ е] після шиплячих та [и].

Дж..мпер, дж..рсі, ш..колад, ш..вк, чот..рнадцять, ущ..лина, щ..бінь, ж..рна, пш..ниця, ч..рниця, бач..ння, звуж.лий, кра..чок, ліні..чка, лі..чка, ш..піт, звеч..ра, міш..ч..к, сторож..вий, перш..сті, ч..хол, ш..фство, веч..ря, ввеч..рі, каж..мо.

 

7. Випишіть слова з голосними [о] та [е] після шиплячих; по­ясніть закономірність їх вживання.

1. Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця. 2. Я знаю, що коли б отак увійти в темні кімнати і черкнуть сірником, як все скочило б раптом на своє місце — стільці, канапи і навіть карнизи. 3. Чого горять твої червоні очі і стоплюють у вогні разом страх і зненависть? 4. Почекай трошки. Зараз будеш на волі. 5. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. 6. Бачу, як синє небо надвоє роз­тяли чорні дихаючі крила ворони. 7. Йду. Гладжу рукою со­болину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. 8. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й по­плисти. 9. Йду далі — усе пшениця й пшениця. 10. Прибій колосистого моря йде через мене кудись у безвість. 11. Вреш­ті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, паче збита крилами бджіл. 12. Повні вуха маю того дивного гомо­ну поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. 13. Тихий шепіт пливе перед памп, дихан­ня молодих колосків збирається в блакитну пару. 14. Білий

пахучий напій пінивсь у склянці і, прикладаючи його до уст, я знав, що то вливається в мене м'яка, як дитячі кучері, вика, на якій тільки ще вчора цілими роями сиділи фіолетові метелики цвіту. 15. Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висі­ла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. 16. Прощайте, ниви. Котіть собі шум свій на позолочених сон­цем хребтах (3 тв. М. Коцюбинського).

8.Прочитайте текст, знайдіть у ньому всі можливі чергу­вання голосних; випишіть їх і зробіть письмові короткі пояснення.

Зразок виконання: Сльоза — сліз (чергування [о] з [і]; [о] у відкритому складі, а [і] у закритому);

рученька ([е] після шиплячого перед м'яким приголосним); на чолі ([о] після шиплячого вжите незакономірно, бо далі м'який приголосний).

Люблю чернігівську дорогу — весною, влітку, восени. Там досі моляться Стрибогу високі в сонці ясени. Дівчата ходять, мов княгині. Цвітуть смарагдові луги.

Русявокосі Берегині позолотили береги. Там переходять шлях уповні. Під осінь в кожному селі немов димки димлять жертовні — копають люди картоплі. Бори стоять, такі соснові! Ведмедів бачать уві снах. Вінки цибулі бурштинові там висять просто па типах. Від магістралі за два метри, уся закутана в що є, сидить бабуся, як Деметра, у відрах моркву продає. Шофер гальмує мимоволі, стоять колеса в шелюзі, — несе хтось яблука в приполі, несе хтось груші в картузі. І знову мчиш, як метеор ти. І довго світяться в душі оті розкішні натюрморти уздовж доріг па спориші...

(Л. Костенк