ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 13

Зв’язне мовлення. Стаття до газети на морально-етичну тему.

МЕТА:

активізувати знання студентів з даної теми, за допомогою правильно підібраного матеріалу, виконання вправ, завдань та питань розвивати у студентів знання, вміння та навички добре володіти матеріалом, виховувати у студентів любов та повагу до слова та до спілкування загалом.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР, письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Поняття газетної статті.

2. Морально-етичні проблеми суспільства.

3. Написання статті до газети на морально-етичну тему.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Газета

Газетна стаття

Публікація

Мораль

Етика

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

· Написання текстів, це мистецтво, в якому необхідно постійно удосконалюватися.

· Стислість тексту, гострота і актуальність, важливість підсвідомо визначається залежно від того, коли відбувається дія, пишіть так, як ніби події розвертаються прямо зараз, під час читання статті і від результату прочитання залежатиме результат самої новини, це зачаровує і рідко хто не дочитає до кінця.

· Позитив і перспектива, завжди прагніть використовувати в своєму тексті позитивний контекст, трішки гумору, не закривайте тему, залиште місце для роздумів.

· Пишіть просто, уникайте незрозумілих слів, замість того що б залучити читачів, це навпаки їх відлякує, не пишіть використовуючи поблажливий тон, навіть якщо ви перший фахівець в даній області,.

· Починаючи нову тему не передбачайте, що читачі дещо знають, розкривайте тему повністю або робіть заслання на попередніх темах, без знання яких в цій не розібратися.

· І пам'ятайте, «найнебезпечніший ворог, при написанні статей - нещирість».

Стаття як твір публіцистичний досліджує важли­ві суспільно-політичні та морально-етичні проблеми. Факти для жанру статті — не лише ілюстрування, а основа порушеної у статті проблеми. Публіцистична стаття може мати підзаголовки на зразок: «коментар публіциста», «нотатки журналіста», «запрошуємо до розмови», «розпочинаємо дискусію» тощо.

 

Стаття — важливий публіцистичний жанр, який відзнача­ється ґрунтовним аналізом матеріалу, високим ступенем узагальнення, чіткістю висновків.

Стаття залежно від призначення та способу передачі матеріалу може бути:

-передова

-проблемна

-пропагандистська

 

Структура статті:

1) вступ (теза);

2) головна частина (висуваючи різні припущення, аналізуючи матеріал, «доводимо», з'ясовуємо, шукаємо вирішення проблеми);

3) висновок, якого ми дійшли.

 

Теза вирішення спирається на аргументи (суджен­ня, істинність якого вже підтверджена, правильність якого вже не викликає сумнівів). Використовуються факти (дані про події, вчинки, явища життя), якими ілюструються аргументи.

 

Завдання статті — привернути увагу людей до яко­їсь проблеми, переконати їх у справедливості чи по­милковості якоїсь думки.

 

У газетній статті, як творі-роздумі логічного типу, поєднуються роздум, розповідь та опис. Основну части­ну статті займають роздуми певного спрямування.

 

Жанри публіцистичного стилю

Жанр	Суть жанру
замітка	стисла розповідь про виявлений у потоці життєвих подій суспільно-цікавий факт чи явище. Замітка повідомляє про щось, але докладно не коментує
інтерв'ю	бесіда журналіста з політичним чи громадським діячем, ученим, письменником на злободенну те­му, яка цікавить багатьох
репортаж	інформація в пресі, кіно, радіо про цікаві події дня (вияви героїзму, яскраві, цікаві та незвичайні епізоди і факти нашої дійсності тощо). Ця роз­повідь може включати в себе діалоги, авторські відступи, пейзажні картини тощо
нарис	прозорий жанр публіцистичного стилю, в якому зображення життя складається в основному зі спо­стережень автора. Нарис включає в себе описові елементи і розпо­відь про вчинки, дії героїв нарису. Нариси бува­ють проблемні і портретні
фейлетон	стаття публіцистичного, побутового чи наукового характеру, в якій сатирично зображуються факти і явища суспільного життя, вчинки окремих пер­сонажів.

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

1) Прочитайте статтю, визначте стиль мовлення, вка­жіть мовні засоби, характерні для даного стилю.

 

Сучасна українська сім'я. Яка вона? Чи залиши­лась тією твердинею, що утверджувала себе, формува­ла і свято зберігала традиції роками?

Родина — це божа установа. Тому молодих людей, що вирішили побратися, повчали: «Будь уважним у виборі подруги чи друга твого життя. Шукай у ньо­му (ній) правдивої набожності, скромності, чесноти, здорового глузду, інтелігенції, доброго характеру, вирозуміння для інших. Стережися одружитися з якоюсь особою задля багатства або фізичного вигля­ду — краси. Гроші і фізична краса не сміють бути вирішальним фактором, бо вони не дають запевнення щасливого подружжя».

Іван Золотоуст учить: «Гарне тіло, яке не є мешкан­ням чесної душі, може тримати в полоні мужа (жінку) дуже коротко».

Українські сім'ї завжди були багатодітними. По-пер­ше, це пов'язано з основною функцією сім'ї — продов­жувати рід, гуртом було легше створювати матеріальні блага. Наші пращури започаткували і постійно підтри­мували тісні родинні зв'язки між сім'ями, ріднею. Всі члени сім'ї працювали і жили разом під одним дахом. Часто незаміжні жили з одруженими братами чи сест­рами усе життя. Батьків, як правило, діти доглядали до глибокої старості.

Що зберегла, надбала, зміцнила українська родина сьогодні? На жаль, як на мене, вона багато втратила. Істотно помінялися місцями роль чоловіка і дружини в сім'ї. На відміну від усталених традицій минулого, дедалі частіше годувальницею сім'ї стає жінка. Не­дарма кажуть: «Чоловік за один кут хату тримає, а жінка — за три». Навіть у хаосі жіночих типів нашо­го письменництва нема майже жодного окресленого, живого і дійсно позитивного образу. Жінка постає в трьох іпостасях: жінка-рабиня, жінка-вамп, жінка-товариш (зовсім позбавлена сентименту, жіночості, викликаючи пошану — ніколи не викликає любові).

Погляньте навкруги — скільки одиноких матерів! Причин багато. І не завжди через відсутність любові до дружини батько залишає сім'ю, але з прикрого від­чуття власної неспроможності економічно, фінансово утримувати дітей і дружину. Саме ця причина є домі­нуючою у сімейних чварах, негараздах, розлученнях.

За таких складних соціальних обставин, насампе­ред гонитви за заробітком, у багатьох сім'ях діти обме­жені увагою, любов'ю батьків. Кожна друга «дитина вулиці» — це сирота при двох живих батьках! У таких скрутних економічних умовах, де йде боротьба на ви­живання, чи варто взагалі народжувати дітей?

Для сиріт майбутнє зовсім невизначене, «не світ­ле». Кожна дитина мріє про дім, родину. Проте стати­стика свідчить: 75% з них (дітей-сиріт) потрапляють за ґрати, 10% — закінчують життя самогубством. Таких дітей називають, можливо з іронією, «дітьми держави».

Але так хочеться вірити, що все-таки українська ро­дина стане монолітною сім'єю, а наші державні діячі візьмуть до уваги, що родина — це Божа установа. На її основі лежить і добро держави.

І ще хочеться прочитати слова Шевченка, який свя­то вірив:

І на оновленій землі врага не буде супостата —

А буде син, і буде мати...

Ігнатенко Таня

Учениця 9 класу ДССШ №

2.Питання на опрацювання статті:

- Які морально-етичні проблеми порушено в статті?

- Що ви розумієте під словами «мораль» та «етика»?

- Чи актуальна дана проблема?

- Яка ваша думка з приводу теми цієї статті?

Мораль — це система поглядів і уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людини.

Етика — норми поведінки, сукупність моральних правил.

Мораль узгоджує вчинки окремих осіб з інтересами інших людей, суспільства в цілому.

Етика аналізує природу моральних відносин, дослі­джує моральні поняття, за допомогою яких виража­ються моральні норми, принципи, оцінки, судження.