ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 24

Зв’язне мовлення. Сприймання чужого мовлення. Відтворення готового тексту.

МЕТА:

удосконалювати вміння будувати усне висловлювання тексту публіцистичного стилю; розвивати зв’язне мовлення, творчі здібності студентів; виховувати моральні якості, чесноти.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР, письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Переказ

Публіцистичний стиль

Творче завдання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

· Робота з текстом (читання або слухання і аналіз авторського тексту).

· Студенти читають (слухають) текст

- виконують завдання: визначають тему, головну думку, задачу, яку ставив автор, кому він адресує свій текст

- добирають заголовок або аналізують відповідність заголовкa тексту його темі, основній думці

- визначають тип тексту, стиль, жанр

- пояснюють за допомогою чого автор розкриває власний комунікативний задум (виковистання нової інформації, засобів мовної виразності та ін.).

Методична порада

Перекази — досить поширений вид роботи. Саме робота над цим видом навчальної діяльності при­вчає уважно слухати текст, усвідомлено його сприймати з метою точного відтворення в мовленні, розвиває пам'ять, удосконалює навички ви­бору головної думки з прослуханого тексту, крім того, переказ розвиває логічне мислення, удосконалює та збагачує мову, сприяє засвоєнню граматичних норм та синтаксичних конс­трукцій.

 

Перекази бувають різних типів:

— докладні (усні та письмові);

— творчі;

— стислі;

— вибіркові;

— перекази змісту фільмів, діафільмів;

— перекази-переклади;

— перекази за початком.

 

Докладний усний переказ розрахований на пов­ну й близьку до тексту передачу змісту прочитаного, удосконалення письмового мовлення, оволодіння навичками правильного й логічно послідовного викладу прослуханого матеріалу, мовного збагачення вислов­лювань.

 

Основні форми роботи під час створення докладного переказу:

 

1. Читання тексту з відповідною інтонацією.

2. Розробка питань, спрямованих на перевірку засво­єння тексту та вміння виділяти головну думку.

3. Складання плану.

4. Робота над визначенням стилю пропонованого тексту.

5. Визначення мовних особливостей тексту.,

6. Формування уміння висловлювати своє ставлення до почутого чи прочитаного.

7. Підбір мовно - стилістичних засобів.

8. Словникова робота.

 

Робота над текстом

 

Сопілка з маминої калини.

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а в нас — верба й калина. Правду каже прислів'я: без верби й калини нема України. 3 давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у пісня. В калині, кажуть, материна любов і мудрість. Наруга над нею вкривала людину га­ньбою. Дітям, аби ті не нівечили цвіту, казали: не ла­майте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цві­те насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.

Тож не дивно, що колись цю рослину цінували особ­ливо. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси при­крашають. А вже коли достигали, їх вішали попід стрі­хою. Йдеш, бувало, селом - хати, неначе в коралах, червоніють густими намистинками.

В народній медицині, очевидно, не було помічніших ліків од застуди, ніж калиновий чай. Калиновим цві­том чи ягодами оздоблювали гільце молодої.

Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і на­ринають світлі спомини дитинства. Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила: «Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходи­лися зводити. А під осінь я висадила біля вікна кущ калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що полива­ла, тільки швидко розрослася. Соловейко на ній гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями. Згодом, як ти мав з'явитися, тато із пагона змайстрував сопілку. Було таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, в сім'ї неодмінно з'явився син — продовжувач роду. Так воно чи ні — суди сам. Але коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за калиною...»

Коли вже ув'язали в пучки ваговиті грона, мама по­прохала: «Може, б ти, синку, пересадив калину, щоб гарний споминок був і мені, і тобі?»

За кілька днів у нашому городі вже світилися си­зуваті пагони. Дбайливі мамині руки викохали їх, і невдовзі біля вікна зацвіла першим цвітом калина. Завжди, коли я приїздив у гості до неньки, одразу ж нагадувала: «Ось глянь, яка красуня! А пам'ятаєш, як ми її садили? Тепер, коли тебе довго немає, Я дивлю­ся на неї і згадую: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте». Нині я часто буваю в рідному селі. Заможно живуть люди. НІ! рівненьких, дбайливо доглянутих грядках кущує полуниця, рання городина, парникові квіти. «Ходовий товар» нині в пошані, його оцінюють ринковим попитом. І все ж сумно і боляче, що поряд з достатком часто виростають по селах висо­кі паркани. Заростають споришем навпростецькі стеж­ки до сусіда, затихає колективна пісня...

Кущ калини біля материної хати. Це не тільки окра­са, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина. Кущ калини опредметнює і красу й духов­ний потяг до своєї землі» свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска?

Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше — коли викорчував — ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні.

Її може подарувати лише сопілка з маминої кали­ни.

(В. Скуратівський)

 

Завдання до переказу:

 

1.Виразно прочитайте текст.

2. Поясніть значення слів: рослини-символи, нівечили, намистинки, гільце молодої, урочище, кетяги, обійстя.

3.Складіть план (складний) до тексту та запишіть його.

4.Перекажіть текст за планом (усно).

5.Творче завдання: напишіть, яких традицій дотримуються у вашій родині.