ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 25

Зв’язне мовлення. Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух.

МЕТА:

навчити адекватно сприймаючи основну думку, особливості побудови і мовного оформлення; користуватися різними видами аудіювання; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами); оцінювати почуте, висловлює власну думку; складає анотацію на прочитане; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення; редагує написане з урахуванням вимог до культури мовлення; розвивати зв'язне мовлення, виразність читання, пам'ять, логічне мислення, самостійність, творчі нахили, естетичні смаки, вміння аналізувати, робити висновки, здібності до самовираження; виховувати грамотну особистість.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР, письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Поняття конспекту.

2. Особливості конспектів.

3. Види конспектів.

4. Конспектування висловлювань, що сприймаються на слух.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Конспект

Конспектування

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

ПАМ’ЯТКА «Як складати конспект почутого»

1. Прослухати текст.

2. Записати паспортні дані книжки (статті) у певній послідовності (прізвище та ініціали автора, назва книжки, вихідні дані — місто, видавництво, рік видання, кількість сторінок).

3. Скласти план почутого висловлювання.

4. Подумки виділити головну інформацію прослуханого.

5. З’ясувати, які авторські думки слід записати у формі цитат.

6. Продумати зв’язок між окремими частинами висловлювання.

7. Скласти власне конспект (у правій стороні аркуша, а ліву —залишити для власних думок і коментарів).

8. Виділити або підкреслити ключові слова і словосполучення (для зручності використання у подальшому).

Конспект — найбільш розгорнута форма запису. Це виклад тексту, який містить найсуттєвіші факти, поло­ження й висновки, текст конспектування — трудомістка, але вдячна робота, яка допомагає точно мислити і говорити, вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний (прослуханий) матеріал.

Конспект повинен відповідати планові те­ксту. Тому спочатку складається план прочитаного, а потім пишеться конспект. Що ж до почутого, то під час конспектування слід залишати поля (справа чи зліва) для додаткової інформації чи власних думок.

Фіксуються лише основні думки, деталі можна опус­кати. Важливим прийомом конспектування є смислове згортання тексту, а для цього потрібно вміти переформульовувати думку.

Конспектувати слід не одразу. Доцільно спочатку дістати загальне уявлення про певний уривок у ціло­му, а лише після цього почати конспектування.

 

Види конспектів:

1.текстуальний — найважливіші поло­ження виписують у вигляді точно до­кументованих цитат

2.вільний — це стислий виклад праці; у формі цитат включаються ли­ше корінні, принципові положення, висновки, формулювання

3.змішаний — на­явні два поперед­ні види конспек­тування

 

У процесі записування під час слухання неминучі скорочення слів. Їхпотрібно робити, дотриму­ючись певних усталених положень.

Приміром, не можна завершувати скорочене слово голосним (коли він не початковий у слові) та м'яким знаком. Якщо в слові є декілька приголосних під­ряд, то скорочувати треба на останньому. Скажімо, слово «наприклад» треба скорочувати «напр.», а не «нап.»; «український» — «укр.», а не «ук.»; «історич­ний» — «іст.» чи «істор.», а не «іс»; «військовий» — «військ.», а не «війсь.» тощо.

 

Система скорочень слів під час конспектування

Слово	Скорочення	Слово	Скорочення
Академік	акад.	острів	0.
Видання	вид.	область	обл.
Дивись	Див.	місто	м.
Імені	ім..	озеро	оз.
і так далі	і т. д.	порівняйте	пор.
і подібне	і под.	роки	рр.
Том	т. або Т.	століття	ст.
так званий	т. зв.	сторінка	с.
нашої ери	н. е.	село	с.
до нашої ери	до н. е.	громадянин	гр.

1. У кінці графічних скорочень ставиться крапка: обл. — область, літ. — літературний.

2. Крапка не ставиться при скорочених назвах мір: кг, км, кв. м — кілограм, кілометр, квадратний метр.

Позначення	Пояснення
?,??	питання, в чомусь сумніваєтесь
!,!!!	важливо, звернути увагу
> <	більше, менше
=	рівність
=>	з цього випливає (висновок)
̼	вставка, доповнення
NB!	звернути увагу (поtа bеnе!)
Рs	написано потім (post scriptum)

3. Не ставиться крапка між подвоєними буквами, що вказують на множину: рр. — роки, тт. — томи.

Під час конспектування використовується ціла сис­тема умовних позначок, найпоширенішими серед яких є такі:

Система умовних позначень під час конспектування

 

Завдання на закріплення:

 

1) Запишіть з допомогою графічних скорочень слова.

Громадянин, область, наприклад, демократія, рево­люційний рух, північно-східний вітер, південно-захід­ний напрямок, нова ера, і тому подібне, товариство, мовно-літературний, факультет, буржуазно-ліберальне мистецтво.

 

2) Прочитайте графічні скорочення. Введіть їх у речен­ня. Надайте придуманим реченням об'єктивності.

1861 рік, 1862 рік, 1905-1907 рр., 1917 рік, 1933-1937 рр., 1941^1945 рр., 1991 р.

 

3) Ознайомтесь із текстом. Визначте головну думку, як вона розкривається, конкретизується? Законспе­ктуйте статтю, запишіть на полях короткі підзаголо­вки, що розкривають зміст розділу.

 

Чи задумувались ви над питанням: яких слів в укра­їнській мові найбільше? І яка це частина мови?

В українській та й інших мовах є слова, які наділе­но найпоказовішою для них особливістю — великою кількістю. Це іменники. Випередити іменник у кілько­сті слів неспроможна жодна частина мови.

В найбільшому (одинадцятитомному) Словнику укра­їнської мови нараховується близько 135 000 слів. З цієї загальної цифри виділимо кількість слів іменникових. На них у словнику припадає майже половина. Порівня­но з іменником дієслово має слів удвічі менше. Іменник — одна з основних частин мови. Він позна­чає предмети. Чому саме іменник у численності став неперевершеним? Насамперед тому, що нас оточує без­межний світ предметів.

Людина пізнає ці предмети і, звичайно, їх називає. Коли творить предмети, то також дає їх найменуван­ня. До того ж людина усе пізнане опредмечує, навіть дії і якості.

Іменники неоднакові за внутрішньою суттю. Одні з них називають справжні предмети: кінь, кіт, ластівка, книга, ручка, хата, двері, стіл, дерево, троянда. Інші стосуються таких назв, як політ, чекання, зеленавість, легкість, приємність.

Чим відрізняються останні слова від попередніх, «спра­вжніх» іменників? Чи вони також вказують на предме­ти? Порівняймо взаємопов'язані слова ручка і писання. Ручка позначає предмет. Іменник має декілька значень. А що означає писання? Це слово називає дію (Людина, поклавши блокнот на лутку, уся поринула в писання.)

Як Сталося, що писання і подібні слова називають дію, але є іменниками? Або чому належить до іменни­ків працьовитість, скромність і чесність, які виража­ють якість?

(За І. Вихованцем)

Зразок:

Поля для роботи. над конспектом	Конспект статті
Найбільш кількі­сні слова — імен­ники	В українській та інших мовах є слова, які наділено найпоказовішою для них особливіс­тю — великою кількістю. Це іменники. Із 135 000 слів Словника української мови майже половина іменникові. Дієслово має слів удвічі менше
Чому іменники неперевершені у кількості	Іменник — Одна з основних частин мови. Він позначає предмети. Чому іменник у чис­ленності став неперевершеним? Людина усе пізнане опредмечує, навіть дії і якості. Іменники неоднакові за внут­рішньою суттю. Одні називають справжні предмети: кінь, книга, ручка. Інші стосу­ються таких назв, як легкість, політ, приємність. Чи вказують дані слова на предмети?
Приклади	Ручка позначає предмет, іменник має декі­лька значень. Слово писання називає дію: Людина... уся поринула в писання. Чому слова, які виражають якість чи нази­вають дію, належать до іменників?