Робота з таблицею

Частина мови — це розряд слів, що характеризую­ться спільним загальним значенням (наприклад, імен­ник — значення предмета, прикметник — ознака), однаковими граматичними ознаками та спільними формами словозміни, а також однаковими синтаксич­ними функціями.

 

В українській мові десять частин мови (+ модальні слова):

— шість самостійних, або повнозначних (мають і лексичне, і граматичне значення);

— три службових, або неповнозначних (не мають лек­сичного, значення, а виконують службову функцію для зв'язку повнозначних слів у реченні).

 

! Окремою частиною мови є вигуки та звуконаслідування, бо вони не мають ні лексичного, ні граматичного значень у такому ро­зумінні, як їх мають інші частини мови. Крім того, не належать до частин мови модальні слова типу: можливо, звісно, безсумнівно, може тощо.

 

Частини мови
Самостійні	Службові	Незмінювані
Змінювані	Нез­міню­вані	Незмінювані
	Відмінювані	Дієвідмі­нювані
іменник	прикметник	числівник	займенник	дієслово	прислівник	прийменник	сполучник	частка	вигук

 

Завдання на закріплення:

1.Прочитайте. Пригадайте граматичні ознаки кожної частини мови.

Злитки золоті

Як намистини, диво калинове — частини мови

Який співець, поет, який письменник

Уперше слово вигадав іменник?

Іменник. Він взяв собі на плечі

Велике діло — визначати речі, —

Ім'я, найменування і наймення:

Робота. Біль. І радість. І натхнення.

Ну а візьмемо назву — дієслово,

Само підказує, що діє слово!

Ще й прикладу на нього не навів,

А вже до півдесятка дієслів!

Прикметник дасть іменнику-предмету

Якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначить тобі

Число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника.

За кого він у мові? За іменника!

(Хоч може цей наш скромний посередник

замінювати числівник і прикметник).

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різні виражать при слові.

Сполучник каже: скромну роль я маю,

Але слова я в мові сполучаю.

І частка мовить: слово я службове,

(Але людині чесно я служу.

І, будьте певні, в інтересах мови

І так, і ні, де треба, я скажу.

А вигук може пролунать, як дзвін,

У мові, мабуть, найщиріший він.

«Ура!» — гукнеш ти друзям неодмінно.

— Сьогодні з мови я дістав «відмінно»!»

Частини мови! Назви наче й звичні,

Полюбиш їх — красиві, поетичні!

«Відмінно» заслужив ти. Знав — чудово.

Це за любов найвища з нагород.

Хто ж так назвав оці частини мови?

Назвали вчені. Й підхопив народ!

(Д. Білоус)

 

 

3.Робота з таблицею «Система частин мови».

 

Частина мови	Значення	Приклади
Іменник	Називає предмет	Стіл, будинок, сонце, де рево, дитина, мати, школа, теля
Прикметник	Виражає ознаку або властивість предмета	Красивий, довгий, тонкий, широкий, солодкий, добрий, веселий, зелений, приміський, батьків
Числівник	Означає абстракт­ну математичну кі­лькість, кількість предметів та їх порядок при лічбі	П’ять, сто, чотири парти, вісім учнів, тисяча шкіл, вісімнадцятий, сотий, дві третіх, одна четверта склян­ки
Займенник	Вказує на пред­мети, ознаки, кількості, але не називає їх	Ти, він, себе, той, такий, кожний, всякий, ніякий, будь-хто, стільки, скільки
Дієслово	Означає дію або стан	Бігати, ходити, писати, нехтувати, хворіти, думати, робитися, сміятися
Дієприкмет­ник (форма дієслова)	Називає ознаку предмета за дією	Заспіваний, зроблений, при­шитий, бачений, пишучий, читаючий
Дієприслівник (форма діє­слова)	Пояснює дієслово, вказуючи на до­даткову дію	Носячи, сидячи, сходивши, лежавши, стоячи, засміявшись
Прислівник	Виражає ознаку дії чи іншої оз­наки та називає обставину дії	Учора, весело, стомлено, верхи, швидко, так, навпри­сядки, по-твоєму, зверху
Прийменник	Виражає відно­шення між пред­метами	В, до, над, з, з-за, завдяки, незважаючи на, між, коло, проти
Сполучник	Об’єднує частини речення чи члени речення (однорід­ні)	І, та, але, проте, то, чи, ні­бито, начебто, тому що, так що, незважаючи на те що.
Частки	Надають словам, словосполученням та реченням додат­кових відтінків	Ось, ото, тільки, таки, хай, авжеж, отож, чи, невже, немов, будь-, -небудь, аби-
Вигуки	Виражають почут­тя, не називаючи їх	Ого, ой, гей, еге, цить, фух, горенько, боже
Модальні слова	Виражають від­ношення мовця до висловлюваного ним	Можливо, напевне, здаєть­ся, кажуть, певно, крім того

 

4.Робота з таблицею «Категорії частин мови»

 

Частина мови	Категорія
	рід	Число	Відмінок	Час	Вид	Стан	Спосіб	Особа	Ступінь по­рівняння	Перехідність
Іменник	+	+	+	-	-	-	-	-	-	-
Прикметник	+	+	+	-	-	-	-	-	+	-
Займенник	+	+	+	-	-	-	-	+	-	-
Числівник	+	+	+	-	-	-	-	-	-	-
Дієслово	+	+	-	+	+	+	+	+	-	+
Дієприкметник	+	+	+	+	+	+	-	-	-	+
Дієприслівник	-	-	-	+	+	-	-	-	-	+
Прислівник.	-	-	-	-	-	-	-	-	+	-

 

Примітка. Службові частини мови та вигук не мають граматичних категорій.

 

Завдання на закріплення:

2.Визначте частини мови і їх синтаксичну роль.

Щастя в повітрі не в'ється, воно в труді дістається. Посій труд, а слава вродить. Маленька праця краща за велике неробство. Чесне діло роби сміло. Зробив діло — гуляй сміло. Праця чоловіка годує, а, лінь марнує. Без діла жить — тільки небо коптить. Під лежачий камінь вода не тече. Добра добувши, кращого не шукай.

 

3. Прочитайте текст. Визначте його стиль. Які частини мови сприяють образності цього уривка? Поясніть способи творення виділених слів.

Сьогодні вітер — пан над небом, степом, над усім великим містом. Небо жене кучки жовто-білих хмар, перевертає ними, як перинами, сіє хмарним борош­ном по небесній блакиті. Степом суне величезні запо­ни пороху, затуляє ними сонце, обгортає сірим, бурим волоком усе місто внизу...

Люди на вулицях низенько схиляють голови перед паном вітром, поштиво держаться за шапки і жмурять­ся, кривляться, кліпають очима.

(В. Винниченко).

 

4. Використовуючи в тексті самостійні і службові части­ни мови, напишіть історичну довідку «Моє родинне дерево». Намагайтесь дотримуватись стилістичної єдності тексту.

 

5.Запишіть речення, назвіть частини мови; у виділе­них словах визначте всі граматичні категорії.

1. І Женя, відвернувшись так, щоб не бачив режи­сер, усміхнувся.

2. Умираючи, старий Чумак, старий коваль, нака­зав був усіх синів своїх до себе мерщій згукати.

3. Жадна земля випила за літо сонце, і воно стало бліде, анемічне, а земля мусила вмирати од голоду й спраги, бо чаша сонця стала порожня.

Рід іменника

чоловічий корінь, воєвода, батько		жіночий книга, любов, мати		середній каміння, поле

 

Іменники спільного роду називають осіб чоловічої та жіночої статі за діями, рисами характеру, зов­нішніми ознаками, фахом тощо:

адвокат, лікар, нероба, сіромаха, бідолаха, нікче­ма, недотепа, базіка та ін.

У назвах тварин іменників може і не відбивати статевих відмінностей, а визначатися за морфологічною будовою: морж, метелик, орел, лин, тигр — чоловічого роду; муха, сорока, синиця, тріска, миша — жіночого.

У назвах неістот рід іменників визначається за закінчен­нями:

чол. — □: хутір, камінь, жін.- а(я): липа, пісня,

клен, ніж; - радість, розкіш;

серед.-(о): око, озеро, тепло;

а(я) |: питання, життя, листя, теля.

(е): море, поле, явище;

Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи за родом діяльності (професор, доцент, інженер, токар, суд­дя, психолог, геолог та ін.), хоч і можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменни­ків чоловічого роду: Моя сестра математик, а брат архітектор.

 

Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіно­чого роду: зал — зала, клавіш — клавіша, санаторій — санаторія, жираф — жирафа.

Примітки:

1. Запам'ятайте, що слова путь, криза, президія, філія — жіночого роду; біль, кір, насип, Сибір, степ, дріб — чолові­чого роду.

2. Під час визначення роду незмінюваних іменників майте на увазі, що:

а) назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, ця леді, цей денді;

б) назви тварин мають чоловічий рід: цей поні, цей кенгуру;

в) назви неістот належать переважно до середнього роду: це кашне, те депо;

г) власні назви зберігають рід загальних назв {місто, озеро, ріка, країна, село тощо): велике Тбілісі, Поті (міста); знамените Онтаріо (озеро), наша Огайо (річка) і Огайо (штат) прийняв гостей; Толідо (місто) побудоване на березі озера Ері і Толідо (порт) прийняв кораб­лі; Монтевідео (місто) зустріло спортсменів та ін.

д) незмінювані складноскорочені слова мають переважно той самий рід, що й основне слово: райвно (відділ — чоловічий рід), загс (за­пис — чоловічий рід).

 

Завдання на закріплення:

 

6. Визначте, до якого роду належать іменники; поясніть, за якими граматичними показниками ви його визначили; знайдіть імен­ники, які не мають роду.

Дзвін, долина, степ, лось, дівчина, хлопець, учень, учениця, староста, листоноша, кір, батько, Ілля, Валя, лебідь, жирафа, слон, селянин, селянка, українець, українка, ножиці, пустощі, кукіль, волошка, колібрі, черепаха, снігур, синиця, Баку, Медео, Дніпро, Кравченко, Татарчук, брат, братова, пюре, мадам, місіс.

 

7. Від іменників чоловічого роду, де можна, утворіть імен­ники жіночого роду.

Піаніст, машиніст, артист, белетрист, курсист, фінансист, ор­ганіст, турист, тракторист, бульдозерист, шофер, інженер, ком­байнер, гравер, мінер, суддя, секретар, орендар, скляр, бетоняр, маляр, столяр, перекладач, викладач, слухач, орач, скрипаль, доктор, доцент, професор, академік, директор, адміністратор, оратор.

 

8. До поданих іменників доберіть прикметники і запи­шіть як словосполучення; поясніть, якого роду іменники.

Шосе, Кутаїсі, собака, путь, купіль, піаніно, туш, Батумі, ран­деву, кепі, кашне, білоручка, плакса, лібрето, вовчище, ручище, вуаль, Умань, Чигирин, Удай, Чернівці, Суми, Трубіж, Яготин, Інгул, Коростень, Стрий, Ізмаїл, Псел, Батурин.

 

Число іменників

 

Однина множина

підручник підручники

 

Іменники мають два числа: однину і множину.

Іменники у формі однини вживаються для позначення назви одного предмета: вишня, дорога, колодязь, море, перо.

Іменники у формі множини вживаються для позначення назви кількох однорідних предметів: вишні, дороги, ясени, коло­дязі, моря, пера.

 

Деякі іменники мають лише одну з форм числа

Одинна форма	Множинна форма
варення (назви речовин); студентство (збірні назви); мужність (абстрактні поняття); Україна (власні назви)	вершки (назви речовин); солодощі (збірні назви); канікули (абстрактні поняття); Стожари (власні назви); окуляри (назви предметів парної або симетричної будови) піжмурки(назви ігор) заручини(назви свят, обрядів)

Завдання на закріплення:

 

9. Випишіть у стовпчики іменники, які вживаються: а) в однині і в мно­жині; б) тільки в однині; в) тільки в множині.

Ковзани, ковзанка, лід, сніг, терен, горобина, студентство, повість, середовище, жнива, косовиця, достатки, доля, сум, ово­чі, цукор, терези, вечір, вечорниці, земляцтво, проводи, весілля, граблі, вила, білизна, сіни, носилки, рушник, вугілля, Прилуки, Ужгород, Крим, Піренеї, Японія.

 

10. З наведених іменників випишіть лише ті, що вжива­ються в обох числах, а до інших дайте пояснення, чому і до якого числа вони належать

Степи, лінії, витрати, дрова, ложки, ночви, ворота, квіти, па­хощі, Карпати, танці, заздрощі, оглядини, традиції, краї, береги, обличчя, кущі, барви, очі, чоботи, васильки, пригоди, пересуди, роздоріжжя, примхи.

 

Ступені порівняння якісних прикметників

 

Вихідна (початкова) форма	Вищий ступінь порівняння	Найвищий ступінь порівняння
	_форми	форми
	проста	складена	Проста	складна	складена
Молодий	молодший	більш молодий	наймолод­ший	якнай­молодший	найбільш (найменш) молодий
Гострий	гостріший	більш гострий	найгостріший	якнайгостріший	найбільш (найменш) гострий

 

Слово менш виражає міру спадаючого вияву ознаки.

1.Префікси най-, якнай- пишуться з прикметниками разом: найвищий, найкращий, якнайсильніший.

Зміни приголосних при творенні вищого ступеня порівняння

 

2. При творенні вищого ступеня порівняння за допомогою суфікса -ш- прикметникові суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: тонкий— тонший, широкий —ширший, далекий — дальший.

 

3. Перед суфіксом -ш- кореневі приголосні г, з змінюються на ж, ас — на ш. Суфіксальний ш, у свою чергу, змінюється на ч;

дорогий— дорожчий високий— вищий

вузький — вужчий дужий — дужчий.

 

4. В окремих випадках форми вищого ступеня творяться за допомогою інших основ:

поганий — гірший, гарний — кращий, великий — більший. Такі форми називаються суплетивними.

 

5. Не творяться форми ступенів за допомогою слова самий (самий відомий — неправильно), не можна поєднувати способи творення простої та складеної форм: більш кращий (слід більш красивий).

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ:

1. Розставте прикметники за поступовим збільшенням ознак

1. Тихіший, тихий, найтихіший.

2. Найказковіший, казковіший, казковий.

3. Більш веселий, веселий, найвеселіший.

4. Найбільш ранній, більш ранній, ранній.

5.Більш молодий, наймолодший, молодий.

6. Якнайсміливіший, сміливий, більш сміливий.

 

2.Запишіть прикметники у дві колонки.

Стійкий, солодкий, крихкий, озоновий, звірячий, щедрий, валютний, осінній, гарний, люблінський, вдалий, гордий, шкільний, кінний, Іванів, тривалий, український, китайський, милий.

 

Можна утворити ступені Не можна утворити ступенів

порівняння прикметників порівняння прикметників

Підкресліть 2-у від початку букву і прочитаєте назву відомого твору Всеволода Нестайка.

3. Утворіть просту і складену форму вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників.

Вдали, відомий, голосний, далекий, дірявий, зручний.

 

4. Підберіть з довідки потрібні за змістом прикметники, утворивши необхідну форму ступеня порівняння.

1. з відомих нам енциклопедій " Природнича історія" давньоримського вченого Плінія Старшого складалася з 37 томів і до XII ст. була джерелом знань про природу. 2.у світі залізниця (всього 600 метрів) з'єднує Ватикан з римською залізницею. 3. Щоб купити сьогодні нову іномарку, треба витратитикількість грошей, ніж знадобилась Христофору Колумбу для проведеннятрьох експедицій в Америку. 4.___ градина важила 1, 02 кілограма — як пачка солі.

(3 журн.).

Довідка: великий, короткий, давній, головний, важкий.

 

5.Утворіть просту форму вищого ступеня порівняння від поданих прикметників (вказуйте, якщо є, паралельні форми).

Важкий високий близький Дужий дорогий великий Вузький малий товстий Добрий тихий поганий низький красивий

 

6. Відредагуйте речення.

1. Самими поширеними св’ятами у древніх словян були Коляда, Івана Купала, зустріч весни.2. Дальнійша історія цих свят повязана з появою християнства. 3. Язичеські обряди замінялись більш новішими, які часто накладались на більш давніші звичаї, відомі по сьогодні. 4. Ми продовжуємо розмальовувати писанки на великдень, обливатися водою на Купала, бити вербовими гілочками у вербну неділю... 5.І у цьому усьому приховано саме головне — це єднання з природой, яку одухотворяли наші предки.

7. Випишіть прикметники, які мають форму вищого ступеня порівняння.

Тепленький, утеплений, тепліший, теплий-теплий, теплісінький, превдалий, вдаліший, жовтуватий, прежовтий, жовтіший, прижовклий, жовтесенький, пребілий, білісінький, забілений, біліший, привабливіший, привабливенький, препечальний, печальніший, тактовний, тактовніший, тактовненький, здоровенний, здоровущий, здоровіший, здоровезний.

Підкресліть у виписаних словах 3-ю від початку букву і прочитаєте прізвище відомого поета, автора пісень " Два кольори", " Лелеченьки" та ін.

 

8. Поставте прикметники, що в дужках, у формі вищого ступеня порівняння.

1. У хлопців мозок (великий) та (важкий), ніж у дівчат. 2. Зате у дівчат набагато (тонкий) музичний слух. 3. У хлопців (слабкий) страх перед болем. 4. А дівчата (здібні) при вивченні іноземних мов. 5. У хлопців (добра) легенева та кровоносна системи, а у дівчат (розвинений) мовний апарат. 6. У хлопців (яскраві) творчі здібності (3 журн.).

 

Ступені порівняння прислівників

 

Форма вищого ступеня порівняння прислівників утво­рюється за допомогою суфіксів -ше та -іше: швидко — швид­ше, складно — складніше, тепло — тепліше.

Значення вищого ступеня порівняння прислівників поси­люється поєднанням слів значно, багато, куди, ще, трохи та прислівників у формі вищого ступеня: значно швидше, куди складніше, ще тепліше, трохи важче.

Вищий ступінь порівняння прислівників може утворюва­тися від інших основ: добре — краще, погано — гірше, ба­гато — більше.

Примітки: 1. Суфікси -к-, -ок- при творенні вищого ступеня випадають: широко — ширше, швидко — швидше, легко — легше.

2. При творенні вищого ступеня порівняння прислівників можливі зміни приголосних: дорого — дорожче, низько — нижче, близько — ближче, високо — вище.

Найвищий ступінь порівняння прислівників твориться за допомогою префікса най - та вищого ступеня порівняння прислівників: глибше — найглибше, тихіше — найтихіше, ближче — найближче. Для підсилення значення дода­ються префікси як- або що-: якнайкраще, якнайдорожче, щонайтепліше, щонайповніше.

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ:

 

9.(Усно) Знайдіть у реченнях прислівники.Чи від усіх прислівників можна утворити ступені порівняння?

1. З глибин віків і гордо, й величаво. Встає легендами ові­яне ім'я.

2. Цвіли хоругви руські на Дунаї, І Доростол наві­ки записав, що мертвий воїн сорому не має.

3. І тут ні сліз, ні відчаю не треба, І тут не треба страху і ниття — живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя.

4. Немає такої біди і муки, ніж умно з-під сивих брів Диви­тись щодня, як внуки ростуть без своїх батьків.

5. Я проща­юся нині з тобою, рідна хато моя, назавжди.

6. Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола.

7. Кві­ти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.

8. Юність в інших завше загадкова.

9. Флегматично зима тротуаром по­скрипує, фантастичні плете казки, Позіхне десь під білою липою, На шибки покладе мазки.

10. Мріють крізь хмари зорі вгорі.

11. Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудріший, Хто найдуж­че любить життя.

12. Я не вертав. Я йшов собі помалу, Бо щось так владно кликало мене Туди, де гори ввечері пала­ли...

(З тв. В. Симоненка).

 

10.Утворіть усі можливі форми ступенів порівняння при­слівників, обґрунтуйте їх творення.

Ясно, м'яко, світло, темно, добре, щедро, боляче, гаряче, охайно, весело, вузько, гірко, низько, ласкаво, синьо.