Теоретична частина. Останнім часом з’явилась нова сфери податкового управління – податковий менеджмент на субмікрорівні (персональний)
Останнім часом з’явилась нова сфери податкового управління – податковий менеджмент на субмікрорівні (персональний). необхідність появи даної наукової течії зумовлюється тим, що при вирішенні проблем, які стосувалися галузі фінансового знання, враховується людський чинник у системі фінансових явищ, що передбачає дослідження не лише мотивів поведінки фізичних осіб як суб’єктів фіскально – бюджетних відносин, а й їх вивчення з позицій теорії суспільного вибору, фіскальної соціології, світових теорій оподаткування. Податковий менеджмент є інтегральною категорією. Однак, визначення персонального податкового менеджменту зводиться до його розгляду як системи практичних заходів з оптимізації цілеспрямованого впливу на оподаткування суб’єктів (фізичних осіб, сімей, домогосподарств) з метою максимізації ефектів, досягнення встановлених індивідуальних і суспільних пріоритетів і цілей у змінному ринковому середовищі шляхом ефективного використання наявних фінансових ресурсів. Домогосподарство – це повноправний та самостійний суб’єкт економічних відносин, що складається з однієї або більше осіб, має певні джерела надходження коштів та використовує їх на власний розсуд членів даного утворення. Управлінські процеси у сфері фінансів домогосподарств, у першу чергу, направлені на регулювання потоків грошових доходів з метою максимального забезпечення потреб та інтересів домогосподарства. Оподаткування доходів домогосподарств або фізичних осіб можна аналізувати з декількох позицій як: - процес, що передбачає: встановлення ставок оподаткування та нормативно–правових меж, безпосередньо процедур стягнення обов’язкових платежів на користь держави та механізмів контролю за дотриманням повноти відображення об’єктів оподаткування в обліку, достовірності нарахування та своєчасності сплати; - явище встановлення та стягнення платежів індивідів для трансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний; - засіб фінансової політики для впливу на розподіл ресурсів, розподіл багатства та суспільний вибір; - інструмент фіскальної політики, що здійснюється з метою фінансування суспільних, урядових потреб; - відносини, які виникають між державою і фізичними особами щодо примусового відчуження частини доходів з метою поповнення бюджету, необхідних для покриття державних і суспільних видатків. Метою оподаткування доходів фізичних осіб є поліпшення становища та достатку громадян, врівноваження соціального добробуту. Практичною реалізацію технологій оподаткування доходів фізичних осіб є обмін податків на суспільні блага і трансфертні платежі, який є і протилежним, і взаємозалежним, оскільки виступає фінансовими потоками прямої та зворотної дії, у процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподіл і використання фондів грошових коштів. Суб’єктами оподаткування є безпосередні учасники процесів справляння податків – держава, контролюючі органи, платник та носій податку.
|
